Початок на 1-й стор.
Але, очевидно, й цього виявилося замало. Тому перед другою
передвиборною ніччю канал дуже обережно (за кулуарною, але абсолютно достовірною
інформацією) відбирав учасників ефіру, виходячи виключно з принципу «подобається
NN або не подобається NN Банковій». Тому канал пішов на «втрату» за день
і в день ефіру відразу трьох заявлених ведучих теленочі — В. Портникова,
Н. Княжицького й М. Вересня, які виразно не коментують цей факт, але й
не пояснюють його своїм суто особистим бажанням. «Ідіотами» за цієї ситуації
передбачалось виставити комуністів, але... Вони дружно не прийшли в ефір.
До речі, не прийшли на «1+1» і вiдомi журналісти, котрі оцінили ще по першій
післявиборній ночі можливість, що надавали саме репортери «Інтера», висловити
свій погляд без пересмикувань і коментарів «оракулів» з мікрофонами. Так
що попри всі намагання В'ячеслава Піховшека, через майже відсутність у
студії «1+1» людей з діаметрально протилежними поглядами обговорення, загалом,
досить правомочної й доречної проблематики: що далі, після виборів, чекає
країну в економіці, політиці, культурі, військовій, міжнародній доктрині
тощо — перетворилося на прісненьку прекраснодушну політінформацію. Найпікантнішими
моментами під час цієї так званої дискусії були суперечки на кшталт того,
з чого треба починати українізацію нашої культури: з навчання в дитячих
садочках або у вищих школах. Бо ніхто й не подумав запитати у наших діячів
освіти й культури в цьому ж розділі дискусії — чому вони так дружно всі
зійшлися на тому, що вже фактично сталася «деукраїнізація України»! Здається,
комуністів при владі вже давно немає, і хто ж це так реалізовував політику
державного будівництва?! Також дивно виглядали в передачі сюжети про наше
комуністичне минуле, які до болю перегукувалися з нашим... некомуністичним
теперішнім часом! Ну, зрозумiло, трохи в пом'якшеному варіанті, але головне
ж тенденція, й радянська влада також не за п'ять років будувалася!
Підсумок ночі виборів на «1+1» та «Інтері» продемонстрував
нам, що насправді політичне шоу робиться аж ніяк не агресивністю ведучих,
не їхніми «діставаннями» учасників дискусії, не жорсткістю в ім'я жорсткості
— а, передусім, наявністю дійсно різних точок зору — й можливістю їхньої
переконливої аргументації. Щоб уникнути перетворення політичного ТБ- шоу
на засідання Верховної Ради — тобто, нудьгу й демагогію — ведучим не треба
стрясати повітря гуркотом барабанів для глядачів-тубільців. Не треба зайвих
тілорухів, супертехнологій і надуманої «гостроти». Потрібна лише виключно
високого рівня аналітика, ексклюзивність компетентних протилежних думок
і толерантність ведучих до них. Ведучий повинен організовувати не дискусію
як таку, а продуктивну дискусію, будучи не шоуменом, а своєрідним спікером.
І все питання нині лише в тому, наскільки в досвіді двох післявиборних
ночей виявиться зацікавленою нинішня-колишня легітимна наша влада. Вірніше,
в якому з цих досвідів — боротьби «кращого» з «ще кращим» на затиснутому
нині з усіх сторін каналі «1+1», готовим позбавитися навіть своєї репутації
в очах своїх західних інвесторів, лише б утриматися в ефірі (й хто кине
камінь?!). Або — в досвіді позитивної, конструктивно відкритої, рівної
боротьби думок, яка одна здатна викристалізувати дійсно краще — яку ми
побачили цього разу на «Інтері». Навіть всередині цієї влади, як і всередині
її телеканалів, закладено можливість трансформації як у першому, так і
в другому напрямку. Майбутнє ж покаже — дуже скоро — між ким і ким ми дійсно
вибирали, кажучи словами журналістки Ірини Погорєлової: між Шариковим і
Швондером? Чи десь там, вдалині, маячить і образ Професора? Як сказав Олег
Медведєв, редактор «Киевских Ведомостей», у нічному ефірі «Нового каналу»,
«зараз ми повинні боротися за Кучму, щоб цей Президент був європейським,
щоб його оточення не зробило з нього Лукашенка або Назарбаєва». Ну що ж,
загроза така є, це зрозуміло, як зрозуміло й те, що ми старатимемося, що
нам залишається робити в найближчі п'ять років? Тільки, дай Бог, побачити
результати такими, якими б дуже-дуже хотілося їх бачити. В тому числі й
на нашому ТБ.
P.S. У вже ранковому ефірі «Інтеру» Дмитро Табачник
повідомив, що обвинувачення Президента і його команди в застосуванні «брудних
технологій» під час виборчої кампанії — це все «демагогічні казки». По-перше,
мовляв, Президент не будував свою кампанію на дискредитації своїх супротивників
(!). А, по-друге, за деякими «медико-психологічними» показниками, що замірялися,
пересічний виборець, ніби-то, на читання чотирьох із п'яти найбільш високотиражних
у країні газет, що були в опозиції до влади («Сільські вісті», «Голос України»,
«Товариш», «Коммунист»), витрачав набагато більше часу, ніж на перегляд
інформаційних програм. Слід думати, тим самим пан Табачник визнав, що телепростір
одним кандидатом було-таки монополізовано. Ну й, очевидно, до інформаційних
програм Дмитро Володимирович відніс і все те «мило» на кшталт «зустрічі
біля каміна» чи «Президент очима друзів», яке йшло на всіх каналах, і всі
ті фільми-страшилки про комуністів, і всі ті ролики з «Обирай майбутнє»...
Проте в одному-таки пан Табачник правий: тепер нам у реальному
житті вже дійсно слід буде від казки перейти до жорстких буднів, які не
стануть менш жорсткими, якщо по ТБ нам продовжуватимуть «робити красиво».
КОМЕНТАРI
Віталій ПОРТНИКОВ:
«Анонс про нашу участь у «Ночі виборів — 2» зняли з ефіру
у суботу вранці. Ми з Роднянським та його командою не тільки не сварилися
— між нами не пробігало навіть нічого схожого на якусь- там кішку. Втім,
вже після першого туру я говорив, що запрошення Княжицькому і мені брати
участь у підведенні підсумків першого туру — це був серйозний вчинок керівництва
«Студії 1+1». Зрозуміло було, що наслідки цього вчинку для подальших відносин
у коридорах влади не були до кінця прораховані. І друга така спроба уже
не вдалася, «1+1» вирішили провести ніч другого туру своїми силами.
Зауважте, ніяких зобов'язань перед Миколою Княжицьким,
перед Іванною Коберник, переді мною в «1+1» немає. Ми не співробітники
каналу. І запрошувати нас чи не запрошувати — це його справа. Відсутність
мене і Миколи Вересня, співробітника телекомпанії — це явища абсолютно
різного порядку. Він, певно, зробив для себе якийсь висновок, прийняв рішення.
У мене ніяких претензій до «1+1» немає, навіть більше, я вважаю, що канал
виявив дуже серйозні якості, давши нам можливість працювати разом з ними
на першому турі. Після другого разу це тим більше очевидно.
А для того, щоб оцінити те, що трапилося, ми повинні розуміти,
що сталося в країні між першим і другим турами, у настрої її політичного
керівництва. Це один із наслідків, і, думаю, не останній».
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ:
«Думаю, усі розуміють, що сталося. Я не хочу це коментувати.
В усякому разі, я вдячний Олександру Роднянському за надану можливість
попрацювати у його студії коментатором у першу виборну ніч».
Олександр РОДНЯНСЬКИЙ:
«Чому у цьому марафоні не брали участь Княжицький, Портников?
Загалом, це чисто робочий момент. У нас із ними зберігаються прекрасні
стосунки».
ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ «Дня»
Марія БЛАЖКОВА, агроном, Київ:
— Ірина Погорєлова правильно констатувала на сьогоднішньому
нічному «ТитанiКу» («Інтер»): «Ми вибирали між Швондером і Шариковим».
(Якраз перед виборами два останні дні нам показували «Собаче серце».) Дивилася
телевізор до пів на другу ночі. СТБ зробило тільки короткі включення між
«милом». На «1+1» члени команди новообраного Президента розповідали нам,
яке процвітання нас очікує, і що люди повинні самі на себе заробляти, а
не стояти в черзі до кас. І журналісти, і політики на всіх каналах посилено
підкреслювали, що ми — не «населення», а «народ», певне, через те, що обрали
«вірний» шлях. Але, коли народ прийде до тями після цього, коли почнуть
відключати електроенергію і под. — тоді почнуть шукати винних. І винними,
звичайно ж, виявляться ті ж самі журналісти, які закликали зробити «вірний
вибір». Адже наші люди розучилися думати — і тому звинувачуватимуть тих,
хто підсунув їм цю формулу. На мою думку, іспит на право називатися народом,
про який писала в своїй статті Лариса Івшина, ми склали на двійку. Хочу
нагадати слова Василя Червонія, який минулого разу на «ТитаніКу» заявив,
що РУХ буде в опозиції до режиму. А що маємо? Вислів грузинського філософа
Мамардашвілі, що він виступає проти народу, якщо той робить такий вибір,
здається в цій ситуації найбільш актуальним. А найбільш повно такий висновок
сформулювала Ольга Герасим'юк у суботньому номері «Дня».
Євген МОРЕНЦОВ, інженер-математик, Київ:
— Я дивився ніч виборiв на каналі «Інтер». Спочатку намагався
стежити і за тим, що відбувалося на каналі «1+1», але там було не так цікаво.
«ТитанiК» цього разу був набагато об'єктивнішим. Тут давали висловитися
всім сторонам, не переривали, що і приваблювало. Сюди прийшли представники
різних політичних сил — і Мороз, і Табачник, що вносило додаткову інтригу.
Видалося цікавими опитування молоді в студії, репортаж з села, де «оголосили
радянську владу», оперативні включення з Центрвиборчкому з коментарями
Наталки Фіцич. Цього разу — на відміну від попереднього етапу виборів —
«ТитанiК» являв собою більш динамічне театралізоване дійство. Робота чотирьох
ведучих, які ставили досить гострі запитання, в тому числі і прибічникам
Кучми, сприяла цьому. У всьому цьому відчувалося більше демократизму.
Віктор ТАНЧЕР, професор соціології, Київ:
— Ніч виборів я провів з «1+1». Яскравих вражень не було
— ейфорія перемоги висіла в повітрі, в команді журналістів відчувалося
певне розслаблення. Не було цікавої драматургії, інтриги, адже результат
виборів став зрозумілим, коли сповістили про явку населення. Сподобався
виступ Мирослава Поповича — в ньому був конструктивний підхід до ситуації,
що склалася в країні. Перш за все — треба владі докласти зусиль до побудови
в країні громадянського суспільства. Мені, як фахівцеві, було цікаво дізнатися,
як оцінюється робота наших соціологічних служб. Соціологи точно спрогнозували
загальну тенденцію.
Стосовно ведучих. У Вересня і Портникова була більш вигідна
ситуація в силу непевності результату виборів. Вони виглядали більш динамічними.
Я не погоджуюся з «Днем» стосовно Віталія Портникова — на тому марафоні
він виглядав на рівні своїх традиційних матеріалів. Звичайно, Піховшек
більш досвідчений у політичних проектах — йому слід віддати належне, як
професіоналові. Та пара Вересень і Портников мені здалася більш цікавою.
