Не знаю як хто, але я останнім часом все частіше відчуваю, що із свободою слова, принаймні в електронних мас-медіа, у нас стає все скрутніше і скрутніше. З моменту створення антикризової коаліції і наступного призначення Віктора Януковича прем’єр-міністром, на державних УТ-1 і УР 1 практично не звучить критика уряду, рідко виступають експерти з оцінкою його дій, ще рідше — представники опозиції. На приватних каналах (можливо, крім «5 каналу») бютівців та інших реальних опозиціонерів теж не дуже вітають, а відтак вони мають обмежені можливості, щоб донести свою точку зору на ту чи іншу актуальну проблему. Нашоукраїнцям поки дають більше простору, але, схоже, це буде тривати до того часу, поки вони остаточно не визначаться із своєю позицією щодо антикризової коаліції і уряду. Якщо «НУ» стане справжньою опозицією, то в інформаційному просторі їх, найімовірніше, очікує доля всіх інших альтернативних владі сил — тобто, в кращому випадку, дозований доступ до мас-медіа. Натомість і наші, і російські телеканали та радіостанції абсолютною більшістю будуть переконувати українців, що уряд у них просто «супер». Скажете, що зарано про це говорити. Але пригадайте, чи багато ви почули коментарів незалежних експертів стосовно візиту російського прем’єра Михайла Фрадкова та його результатів? Хоча вони стосуються вкрай важливих для України питань. Перша програма українського радіо, яке взагалі ще за правління Леоніда Кучми зажило слави відносно демократичного каналу інформації, по «гарячих слідах» обмежилось переказом основних моментів його перебігу. Спостерігаючи це, не можна позбутися враження, що хтось поступово, але впевнено, відновлює цензуру в найбільш масових засобах інформації. Хтось — це насамперед представники антикризової коаліції у владних органах. Хоча і власники приватних мас-медіа, а також самі журналісти, які раніше вихвалялись тим, як хвацько вони критикують владу (Президента Віктора Ющенка і попередні уряди) теж могли зорієнтуватись в політичній кон’юнктурі й почати підігравати владній коаліції у парламенті й нинішньому уряду. Чи треба нагадувати про згубність такої позиції для долі демократії в Україні? За відкатом свободи слова неодмінно відбудеться і відкат свободи взагалі. Звичайно, можна апелювати до гаранта прав і свобод українських громадян, тобто — Президента. Але і від самих журналістів багато що залежить. Спромоглося ж медійне товариство в кінці 2004 року дати бій за право говорити правду. Але, мабуть, рано ми заспокоїлись. І якщо зараз не почати знову відстоювати це право, дуже скоро може стати запізно.
