Віктор Янукович-молодший — у великій політиці зовсім недавно, але його популярності серед представників ЗМІ може позаздрити більшість досвідчених депутатів. Звичайно, справа тут аж ніяк не у видатних професійних якостях молодого парламентарія (мистецтву політики Віктор Вікторович поки тільки вчиться), а в абсолютно природному інтересі журналістів і суспільства до сина одного з найвпливовіших на сьогодні в Україні політичних діячів, лідера Партії регіонів і, дуже можливо, майбутнього прем’єра. Потрібно відмітити, що син у тіні батькової широкої спини не відсиджується — він бере активну участь у житті своєї фракції, зокрема був на передовій під час блокування Регіонами роботи парламенту, став членом близького своїм життєвими інтересам парламентського комітету — з питань транспорту й зв’язку (Янукович-молодший захоплюється автомобілями), а також активно роздає інтерв’ю, хоча, з його слів, популярність для нього — це тягар. А ще Віктор Вікторович Янукович — наймолодший депутат у цьому парламенті — 16 липня йому виповнилося 25 років. І в цьому сенсі учасникам (і особливо учасницям) літньої школи практичної журналістики в газеті «День» було, напевно, дуже цікаво поспілкуватися майже зі своїм ровесником, але вже народним депутатом Віктором Вікторовичем ЯНУКОВИЧЕМ.
«ЯКЩО ПОЛІТИКА — ЦЕ МИСТЕЦТВО БРЕХАТИ, ТО ЦЕ НЕ ДЛЯ МЕНЕ»
— Чи визнаєте ви, що в списку Партії регіонів більше багатих людей, ніж ідейних?
— Це багаті та ідейні люди. Список нашої партії складається переважно з грамотних управлінців, які пройшли певну школу життя й досягли особистого добробуту, до того ж отримали величезний досвід роботи на підприємствах і в бізнесі. Сьогодні представники Партії регіонів можуть спроектувати свої знання на розв’язання важливих питань у парламенті.
— Депутати й минулого, й цього скликань демонструють зовсім не парламентські методи політичної боротьби. Ваші рецепти підвищення політичної культури в парламенті?
— Я впевнений, жодні штрафні санкції не допоможуть вирішити цю проблему. Потрібен певний час, щоб пристрасті уляглися. Але, вважаю, все одно не обійдеться без конфліктів, не вийде так, щоб все було ідеально гладко. Парламент складається з різних політичних сил, у кожній з яких неоднорідний склад настроїв — про це свідчать останні факти переміщення представників партії БЮТ і «Нашої України» в антикризову коаліцію — тому сутичок і конфліктів не уникнути.
— Як ви оцінюєте рівень політичної культури суспільства?
— Політизованість країни за останні два роки значно виросла, але радикальні настрої часто спираються на не зовсім коректну й точну інформацію, якою володіють громадяни. Багато видань існують виключно як бізнес-проекти. Якось я навіть отримав пропозицію заплатити за позитивну інформацію на мою адресу. Я сказав: «Пишіть що хочете». Керівники видання навіть не посоромилися зробити такий крок, адже я міг розкрутити цю тему.
Свою політичну кар’єру я намагаюся будувати на принципах відвертості. І якщо майстерність політика полягає в мистецтві брехати, то це не для мене.
— До речі, розкажіть, будь ласка, що й як вас привело в політику?
— Я народився в промисловому місті Єнакієве, моє місто через потужну промисловість завжди було в сірих кольорах. Я пам’ятаю путівник 1970-х років по місту, в якому в радянсько- патріотичному стилі було написано: «Отже, ви в’їжджаєте в місто-герой Єнакієве, на головному місці ви бачите красень — металургійний завод». Дійсно, коли потрапляєш у місто, то бачиш пейзаж, який можна використати у фантастичних фільмах на тему страшного майбутнього. У 1986-му я переїхав у Донецьк, який останнім часом незаслужено кривдять й ображають. Багато чого наговорено, відзняли спеціальний фільм «Кримінальний Донбас». Там я закінчив школу, потім Донецький національний університет за спеціальністю «Економіка підприємства». Політиком ніколи не мріяв стати, але ситуація, що склалася, спровокувала таке рішення, а потім втягнувся... Дві передвиборні кампанії — це, звичайно, колосальний досвід і навантаження, довелося зіткнутися з різного роду провокаціями.
Я сподіваюся, що незабаром ситуація в країні стабілізується, політична й економічна кризи закінчаться, ми розпочнемо нормально жити й заробляти. Ще я займався автокросом, кільцевими перегонами, трошки займався стендовою стрільбою. Тривалий час займався автобізнесом. Останнім часом працював у будівельній компанії «БК Інженірінг».
— А ви де зазвичай відпочиваєте?
— Це літо видалося дуже напруженим, я не знаю, як проведу відпочинок. Дуже люблю подорожувати, їздити на машині. У нас є старенька, але надійна експедиційна «Тойота», підготовлена до далеких поїздок. Ми з однодумцями формуємо групу, збираємо дві-три машини та їдемо на Тарханкут, беремо дайверське обладнання. Там є алея пам’ятників під водою. Можна поїхати й на ПБК — для мене це більший відпочинок, ніж, скажімо, відіспатися. Краще проїхати декілька тисяч кілометрів цікавими місцями, а вони в нас у країні є.
— Молодіжне крило Партії регіонів нещодавно проводило SMS-референдум щодо мовного питання. Розкажіть про його результати, чи маєте намір втілювати їх у життя?
— Маємо намір. Референдум тривав два місяці, й результати говорять самі за себе. Проголосували понад 256 тисяч «за» надання російській мові статусу другої державної, а «проти» — близько 58 тисяч чоловік, ми встановили рекорд СНД і України як найбільш масове інтерактивне опитування. З нашим проектом ми були 21 лютого в Росії на конференції постачальників мобільного зв’язку, було дуже багато компетентних людей з усього СНД, ми розказали про свій проект. Наша тема називалася «Перспектива використання мобільного зв’язку в майбутньому в голосуванні або опитуваннях громадської думки». Ми напрацювали величезну кількість питань і пропозицій. На зборах люди сиділи дуже серйозні, пафосні, всі покивали, зробили серйозні обличчя, але після конференції в кулуарних бесідах сказали: «Так, ви молодці, ми нічого подібного не маємо». Що стосується язикового питання, то ми розпочали в суспільстві широкий діалог на цю тему, народ зацікавився, ми навіть не розраховували на такі результати.
Що стосується перспектив використання мобільного зв’язку під час виборів, то можливість така є. Існують, щоправда, певні питання, які необхідно вирішити, в тому числі й удосконалити якість мобільного зв’язку. Я не кажу, що це буде завтра, але через років десять якість опитування та якість вибору можна таким чином значно підвищити.
— Зараз дуже важливо, щоб люди відчули елементи самокритики з боку політиків. Наприклад, для того щоб відбулася широка коаліція, було б важливо, щоб представники Партії регіонів принаймні сказали про ті помилки, які вони бачать у тактиці проведення ПР виборчої кампанії-2004. Чи вистачить комусь мужності сказати: «Так, у нас також були помилки», та назвати їх? Може, ви спробуєте?
— Не питання, будемо про це говорити. Я, повірте, знаю тонкощі ситуації. Мені б не хотілося перемивати «старі кістки» — що було, то було, але визнаю: було зроблено значну кількість помилок з обох сторін.
ПРО «ПЛЮСИ» ТА «МІНУСИ» ЯНУКОВИЧА-ПРЕМ’ЄРА
— Нещодавно газета «Сьогодні» провела опитування, в якому експерти назвали «плюси» й «мінуси» Віктора Федоровича Януковича як можливого прем’єра. Тож чим може бути хороший Янукович-прем’єр? По-перше, політологи вважають, що на південному сході внаслідок приходу Віктора Федоровича зійдуть нанівець «розкольницькі» установки. По-друге, його зовнішня й внутрішня політика характеризуватиметься відсутністю радикалізму. По-третє, Янукович зуміє налагодити партнерські відносини з Росією. І по-четверте, Віктор Федорович був найбільш вдалим в економічному сенсі прем’єром. Експерти вважають, що Янукович, як мінімум, «не душитиме» вітчизняний бізнес. Хоч, як нам здається, про це ще рано говорити, тому що незрозуміло, з якою командою прийде він в уряд. Одна справа — Віктор Янукович, інше — вся Партія регіонів...
— Я вам скажу, це — армія. Це дуже велика структура, яку досить важко контролювати. Фракція «регіонів» дуже велика — 186 чоловік. Вона найбільша в Європі, до того ж складається з представників єдиної партії. Що мене радує, так це те, що є жорстка дисципліна, й такий настрій відповідальності створює лідер. Усе виходить. Узагалі, поки що все добре.
— Продовжимо розглядати тепер «мінуси» Януковича-прем’єра. Політологи вважають, що це буде психологічним шоком і травмою для жителів Західної України й узагалі для всіх, хто не втратив віри в «помаранчеві» ідеали, оскільки ці люди не сприймають повернення Януковича до влади...
— А можна уточнити, хто робив цей аналіз?
— Досить відомі політологи — Михайло Погребінський, Кость Бондаренко, Володимир Малінкович, Володимир Фесенко...
— Я скажу так: свого часу я сидів за столом у подібному кількісному варіанті. Тільки замість журналістів навколо мене сиділи політологи й політтехнологи. Ми дві години обговорювали, але жодного висновку не дійшли. Кожен мав свою, причому радикально відмінну від інших позицію.
Якщо ж говорити про те, що комусь прихід Януковича може не сподобатися... Це можна було прогнозувати, як-то кажуть, адже на силування нема милування, але наша політика завжди була об’єднувальна. І навіть до останнього моменту з нами дуже недобре обходилися, були обман, брехня, зрада, але ми все одно не сказали, що відтепер будемо закритою коаліцією, ми готові приймати всіх розсудливих людей. Ми не бахнули дверми, хоча мали таку можливість. Навіть цей, один із багатьох учинків свідчить про те, що ми настроєні товаришувати й працювати з усіма справжніми патріотами України. Незалежно від політичних забобонів.
— Безумовно, бахнути дверима — нерозумне рішення...
— Так, це емоції. Якби цими емоціями й амбіціями менше керувалися лідери інших фракцій, то було б усім набагато простіше. Я можу дослівно передати слова деяких депутатів із фракції БЮТ: ми втомилися від хворих амбіцій наших лідерів. Слава Богу, що в нас немає хворих амбіцій, здорові — є.
— Ви маєте намір переконувати громадян, які обстоюють протилежні позиції?
— Це єдиний варіант, щоб стабілізувати ситуацію, все повернути на свої місця. Вирішувати проблеми необхідно шляхом діалогу, треба прибрати політизованість, тільки так — по-іншому нічого не вийде. Янукович дуже тактовна людина, йому вистачить бажання й розуму піти на діалог.
— Ви повинні добре знати Януковича не тільки як політика, але й як людину, тому нам би хотілося дізнатися вашу неупереджену думку щодо його нібито «мінусів»...
— Намагатимуся відповісти.
— Отже, політологи вважають, що особистість Віктора Януковича на Заході в багатьох викликає побоювання й неприйняття. Через це, на їхню думку, можливе деяке охолодження в наших відносинах з Європою й Америкою (зокрема, це сповільнить переговори про вступ у ВТО й спрощення візового режиму з ЄС).
— Я вважаю, що це відбувається з вини заанґажованості деяких представників ЗМІ. І подачі ними помилкової інформації. Узагалі, робота «помаранчевих» політтехнологів була настроєна на формування такої думки. Янукович завжди був прихильником багатовекторної політики.
— Експерти також вважають, що через зв’язки з великим бізнесом Янукович може переступити межу, яка відділяє підтримку вітчизняного виробника від лобіювання інтересів конкретних підприємців на збиток країні...
— На збиток країні? Виключено.
— Лаконічна, але тверда відповідь... Політологи також розказують, що в бутність свою прем’єром Янукович ні за стилем, ні за змістом управління не запам’ятався як людина демократичних переконань. Хоча, можливо, життя в опозиції його багато чого навчило...
— Знаєте, останнім часом я дуже часто став замислюватися над значенням цього поняття — «демократія»... Можу сказати, що він — досить жорсткий лідер, але справедливий — іншим не може бути керівник такого рівня. Якби він був іншим, то його робота на прем’єрській посаді не дала б таких результатів, наприклад, в економіці. Ті, хто працював з Януковичем, можуть сказати: «Жорсткий, конкретний, але справедливий».
— Проводите вдома «референдуми», вирішуєте питання демократичним шляхом чи Янукович-батько — єдиноначальник?
— Ви маєте на увазі принцип: «Ми подумали, й я вирішив»? (Сміється.) Такого немає. Усе вирішується спільно, й думки кожного враховуються.
— Але зараз ви говорите про політику з батьком?
— А як же інакше... Погано, що більше всього часу якраз і займають розмови на політичні теми.
— Ваші коментарі дуже важливі, оскільки багато хто в суспільстві, в политикумі дуже насторожено сприймають повернення Віктора Януковича на прем’єрський посаду. Хоча деякі оглядачі чекають, що все розвиватиметься за несподіваним сценарієм: на Майдані стояли одні, а лозунги Майдану виконуватимуть інші. Може так трапитися?
— Цілком. Я в це щиро вірю. Ми завжди все доводили конкретними справами, а не пустими обіцянками.
«Я НЕ МЕНШИЙ ПАТРІОТ, НІЖ УКРАЇНОМОВНЕ НАСЕЛЕННЯ»
— Ви говорили про те, що захоплюєтеся машинами, тут є й любов, і знання. А яким чином ви збираєтесь відповідати за роботу в комітеті транспорту у Верховній Раді? Як уявляєте рутинну депутатську роботу?
— У мене, на жаль, мало досвіду в подібній сфері. Але я завжди чомусь учився, й зараз доводитися коректувати свої знання. Робота вже почалася, й я активно включився в процес.
— Ви говорили, що раніше не замислювалися про кар’єру політика. Проте зараз ви вже депутат ВР. Яку верхню планку ви для себе ставите в кар’єрних досягненнях?
— Я не кар’єрист, але можу себе вважати справжнім патріотом, тому що я не змінився, не змінив своїх політичних переконань за цей час. 2005 року було дуже непросто, в країні були переслідування з політичних мотивів, масштабні кадрові перестановки. Важко було, звичайно, й нашій сім’ї. У принципі, я міг би піти від цієї боротьби, навіть поміняти місце проживання, виїхати з цього хаосу. Я не пішов, зараз влився в цю боротьбу. Якщо є настрій і бажання, то все інше прийде... Існує така думка, що якщо я не дуже добре розмовляю «державною мовою», то не люблю Україну. Це не так, адже я не менший патріот, ніж україномовне населення, до того ж, незабаром це виправлю.
— Ви постійно перебуваєте у Верховній Раді. Поділіться своїми враженнями від нової роботи. Що вас більше всього здивувало, що сподобалося?
— Що стосується нашої фракції, то більшість людей я знав до приходу в парламент. Хоча наша партія, звичайно, дуже велика. Коли приходиш у парламент зранку, то ввечері ще продовжуєш вітатися. Враження позитивні від надто демократичних цін у буфеті. Нормальний зал засідань, хоча погано, що немає вікон, і коли перебуваєш там цілий день, точніше, 20 годин, то це трошки починає давити. А ось атмосфера в парламенті склалася досить важка. Останнім часом відпочивати не доводилося: блокування, розблокування, чергування...
— Скажіть, будь ласка, як ви вважаєте, чи буде ефективною співпраця антикризової коаліції з «помаранчевим» Президентом?
— Зараз іде складний процес переговорів з Президентом. Я вважаю, що він ще не зовсім розуміє, що затягування ситуації, що склалася, насамперед відбивається на українському народі й практично повністю вбиває надію виходу з економічної кризи. Я сподіваюся, що він змінить своє ставлення найближчим часом, й у нас із ним вийде плідна робота. Ми були згодні працювати в опозиції, хоч ця несправедливість була очевидна: партія, за яку проголосувала одна третина України, найбільш могутня фракція — буде в опозиції. Хоча це була б могутня опозиція. Мене радує те, що політичні сили, які мають різні політичні переконання, різні погляди, знайшли в собі сили й об’єдналися в такий складний для країни час. Якщо говорити про загальнолюдські стосунки й настрої в коаліції, то вони нормальні.
— Як повинен світ реагувати на те, що після 13 років незалежності України до влади приходять партії, давно вже «списані з рахунків», і місце яким — на звалищі історії? Або це тимчасова коаліція?
— Я дуже сподіваюся, що вона не тимчасова, але вона, звичайно, вимушена.
— Якби з’явилася енциклопедія «Життя видатних людей», яка б інформація знаходилася під написом Віктор Вікторович Янукович?
— Коли я почав писати свою біографію, то вийшло, що в житті в мене є досягнення, хороші результати: я займався рукопашним боєм, машини робив, брав участь на виставках автомобілів в Україні, Росії, Німеччині. Це були декілька найсильніших робіт на замовлення — мова йде про створення автомобілів індивідуальної розробки. Я — людина скромна, завжди когось просував, а сам залишався в тіні. Мені, взагалі-то, популярність не дуже подобається — спокійно вулицею не пройдеш. Я займався багато чим, досвіду вистачає. Взагалі намагався завжди всебічно розвинутися. Якщо вже став людиною публічною, то, звичайно, хочеться, щоб із моїм ім’ям асоціювалася людина, яка зробила свій внесок у добробут й об’єднання України. Це одна з моїх цілей.
— А що ви робите для об’єднання країни? Ви, наприклад, були в Західній Україні?
— Був. Через Захід України проходить основний потік зв’язків з Європою. Доводилося їздити через Західну Україну. На відміну від багатьох, у мене немає упередженості відносно західних регіонів. Про це свідчить той факт, що я вибрав для роботи Чернігівську область, а не Донецьку, Луганську або Київську. Це — проблемна область, там є над чим працювати. У західних областях треба розвивати курортну зону. Треба дати можливість нормального відпочинку нашим громадянам.
ПРО ПРАВИЛЬНУ ТА НЕПРАВИЛЬНУ ДЕМОКРАТІЮ
— Ви говорили про демократію. Що це таке у вашому розумінні та якими критеріями ви оцінюєте демократію в нашій країні зараз?
— Ви знаєте, в яку демократію грає Америка. Це могутня держава, яка будує свою економіку на війнах і захопленнях — чи то політичних (управління державами), чи то згідно з радикальним варіантом — через воєнні операції. Для мене це — демократія неправильна. Демократія, якщо коротко, — це необхідність захищати, підтримувати слабких, давати їм можливості для розвитку.
— А яку демократію собі може дозволити Україна в сьогоднішніх умовах?
— Я вважаю, що ми — на правильному шляху. І якщо говорити про Союз молоді Регіонів України, то ми просуваємо законопроекти, які, на мою думку, якнайкраще відповідають інтересам розвитку демократії — там йде мова про рівні умови надання роботи для всіх. Також — про надання першого робочого місця молодим фахівцям, про молодіжне кредитування тощо.
— Чи можете ви на особистому досвіді визначити основні проблеми освіти в країні? Чого нашій молоді не вистачає?
— Я півроку навчався у Великій Британії й вважаю, що англійські стандарти у сфері освіти — це те, чого треба досягнути й в Україні (скажімо, цілком можна використати як приклад для України). Надати молоді можливості для розвитку. Створювати більше молодіжних програм, націлених на підвищення культури в суспільстві, підвищення патріотичних настроїв...
— Вами в парламенті керують емоції? Вони вам заважають?
— Людині властиво робити помилки, тим більше в стані афекту, тобто піддаватися емоціям. Я людина азартна, емоційна. Але вважаю, що цілком контролюю свої емоції навіть у складні моменти. А взагалі, емоції — це життя, а значить, краще бути емоційним ніж флегматичним.
— Ви вважаєте нахабство негативною рисою тільки для політика або для простого громадянина також?
— Говорять, що це друге щастя. Нахабство для мене — це щось безкультурне й неетичне. Повинна бути твердість, напористість, але не нахабство. Правил етики в спілкуванні повинні дотримуватися всі, особливо депутати, тому що вони є прикладом для всіх і певними проекторами настрою парламенту. На мою думку, основною рисою політиків повинне бути вміння розуміти народ і потім це грамотно передавати, виносити цю проблему на розгляд у вищих інстанціях. Найголовніше — щоб професійні політики завжди залишалися, так би мовити, поряд із народом.
— У таборі опонентів є особливо симпатичні вам люди?
— Наприклад, Олександр Вовків. Ми з ним цілком нормально спілкувалися, разом уболівали на чемпіонаті світу з футболу за Україну.
— У політиці ви наслідуєте власного батька чи виробляєте свій власний політичний стиль?
— Чесність, стрімкість, цілеспрямованість, відвертість, грамотність, культура в усьому, вважаю, це — обов’язкові правила для всіх політиків.
— Ви знайомі з Андрієм Ющенком?
— Випадково не зустрічалися, а знайомство за мету перед собою не ставлю, якщо чесно сказати. У мене вистачає інших турбот.
— Які найбільш вражаючі подарунки ви отримували на день народження?
— Подарунки різні. У мене багато захоплень. А взагалі, річ не у вартості подарунка, — головне, щоб це було щиро.
— Ви їздили на чемпіонат світу з футболу? За кого вболівали?
— Ні, не їздив. Хоча дуже хотілося. У фіналі я вболівав за французів. Італійців я недолюблюю. Через стиль гри тощо. Поки українці не вилетіли, я, звичайно, вболівав за Україну.
