Де зшито тонко, там рветься дзвінко. Останні події під куполом Верховної Ради наочно продемонстрували, що коаліція депутатських фракцій у складі БЮТ і НУ-НС якщо не тріщить по швах, то вже точно не є цілісним матеріалом. Так, безперечно, блокаду опозиціонерів зняти можна й кого-кого, а представників учорашньої «помаранчевої» меншини вчити тут не потрібно — в парламенті V скликання своєї мети опозиціонери досягали будь-якими методами, аж до блокади електрощитової ВР. Проте вівторкові події в приміщенні під скляним куполом показали слабкість нинішньої правлячої більшості — на пленарному засіданні у коаліції навіть не вистачило голосів, щоб сказати «так» затвердженому порядку денному. Можливо, щоб відвернути увагу від цього чинника, голова ВР Арсеній Яценюк сконцентрувався на іншому. Зокрема, він зазначив, що якщо в сесійній залі й надалі триватиме блокада, і замість аргументів парламентарії оперуватимуть кулаками, то Верховна Рада перетвориться, «навіть не на цирк, а на боксерський ринг». А завершив свою гіпотезу Арсеній Петрович вельми й вельми показовою фразою, мовляв, якщо парламентський майданчик стане боксерським рингом, то це максимум буде один раунд. Спікер неначе у воду дивився, оскільки незабаром, після тривалих консультацій у залах і кулуарах Ради активно заговорили про дострокові вибори. Лідер фракції свого імені Володимир Литвин, зокрема, заявив, що опозиціонери від Партії регіонів лякали коаліціонерів позаплановим парламентським перезавантаженням, і навпаки. Таким чином, мову дискусії депутати проміняли на мову ультиматумів. Куди й до чого в такій ситуації можна дійти, здогадатися не складно — мінімум у парламентський глухий кут, максимум у початкове кризове становище, з якого насилу виходили минулого року. Проте представники коаліції вірять: коаліція подолає будь-які опозиційні трампліни, вистоїть і покаже суспільству високий результат своєї роботи. Інакше, говорить «бютівець» Анатолій Семинога, українці покажуть команді Майдану червону картку, як неповноцінним політичним гравцям, які не вміють керувати країною. Саме цей чинник, переконаний Анатолій Іванович, і повинен зцементувати тандем двох політичних сил — БЮТ і НУ-НС.
— Анатоліє Івановичу, чому за час тривалої парламентської паузи коаліція не придумала шляху виходу зі ступора?
— Знаєте, насправді проблема сьогодні існує лише одна: Партія регіонів не може змиритися зі статусом опозиційної політичної сили. Саме тому вони сьогодні намагаються всіма правдами й неправдами продемонструвати суспільству й державі, що без їхньої присутності у владі в країні нічого не відбуватиметься — не працюватиме парламент, не працюватиме уряд, не буде економічного зростання і так далі. Однак — це всього лише спроба зачепитися за владу або зберегти себе при ній. Вони розуміють, що їхня опозиційна перспектива несприятлива для них. Партія регіонів створювалася як партія влади, як партія прем’єр-міністра, як партія Януковича чи Ахметова, яка йшла у владу лише для того, щоб підтримувати свій бізнес і своє існування в політиці. Це основна проблема. А всі питання, які сьогодні звучать, як от вступ до НАТО, постанова щодо Луценка — абсолютно вирішувані.
— У вівторок ваші колеги з фракції обступили з двох боків підходи до спікерського крісла, намагаючись таким чином запобігти спробі блокади з боку опозиції. Разом із тим, лише рік тому представники БЮТ і «Нашої України» висміювали тогочасну коаліцію, коли та діяла аналогічно, мовляв, що за країна, коли влада блокує роботу Верховної Ради. Що ж сьогодні вас примусило вдатися до таких же методів?
— Я не погоджуся з вами в тому плані, що ми сьогодні діємо як вони вчора. Я був депутатом парламенту V скликання і ситуація тоді була іншою: щойно починалася робота Верховної Ради, як коаліція блокувала підходи до трибуни, блокувала президію, і, внаслідок цього, депутат не міг підійти до трибуни та виступити.
Блокування тоді відбувалося з боку Партії регіонів. Це, по-перше. По- друге, тоді повністю ігнорувалася думка опозиції, право опозиції на виступи, на внесення альтернативних законопроектів. Законопроекти, які ми готували, ніколи не потрапляли до порядку денного. Ми ж сьогодні виступаємо за те, щоб парламент працював, щоб ми в цьому парламенті знаходили істину за допомогою політичної дискусії. Будь ласка, сьогодні представлено урядову програму, є в них тіньовий уряд, нехай представляють альтернативну програму, будемо обговорювати. Якщо в урядовій програмі від опозиції буде здорове зерно, ми обов’язково будемо за це голосувати.
— Лідер коаліційного уряду говорить про демократичність нинішньої влади. Разом із тим, днями колишній прем’єр Віктор Янукович скаржився журналістам, що представники тіньового уряду не мають доступу до документації, яка затверджується на засіданнях уряду Тимошенко.
— Пан Янукович, як мінімум, говорить неправду. На сьогодні, всі документи, постанови, ухвали Кабінету Міністрів публікуються в пресі і на сайті уряду. Ми пропонуємо ухвалити закон «Про опозицію», що дозволяє представникам парламентської меншини відвідувати засідання Кабміну, засідання урядових комісій, де є можливість пропонувати свої альтернативні ухвали.
— Може, варто написати закон про табу на блокування ВР, примусивши, таким чином, депутатів виконувати свою законотворчу місію?
— Бажання написати такий законопроект — можливе, однак це буде недемократичним кроком, оскільки це право опозиції виявляти різними методами свою позицію. Якщо немає політичних методів, опозиція може вдаватися й до блокування. Проте, на сьогодні політичні методи є. Словом, якщо є намір працювати в опозиції, нині для цього є всі можливості, було б бажання.
Завершилася перша сесія Верховної Ради VI скликання і, на мій погляд, ця сесія свої основні завдання виконала: формування робочих органів парламенту, формування керівництва ВР, формування коаліції, формування уряду, прийняття, навіть у такі стислі терміни, бюджету. Вже відкрилася друга сесія, і я переконаний, що наступного тижня (а календарний план передбачає пленарний режим із наступного тижня) більшістю буде знайдено формат нормальної роботи, який дозволить приймати ухвали, незалежно від того, якою буде позиція Партії регіонів: категорична чи компромісна.
— Минулого тижня в пресі піднявся галас із приводу заяви Юлії Тимошенко про нібито готовність БЮТ співпрацювати з Регіонами. Це була, як заявляють деякі політологи обмовка за Фрейдом, чи?..
— На мій погляд, це, скоріше за все, було бажання продемонструвати, що ми все ж таки європейська держава, в якій нічого неможливого в плані політики не буває.
— Словом, малася на увазі ситуативна співпраця.
— Скоріше за все, Юлія Володимирівна мала на увазі те, що в нашій державі має бути побудовано дві рівні інституції — опозиція та влада. Ці інституції — не два ворожих табори, не дві бойові групи, а дві різні інституції, які ставлять перед собою одну й ту ж мету: побудувати демократичну державу, демократичне суспільство. Ці інституції несуть відповідальність перед своїми виборцями, перед державою, перед історією. Тому, на мій погляд, це абсолютно нормальна заява.
— Днями прем’єр заявила, що сьогодні є люди, які роблять усе можливе й неможливе для того, щоб розвалити коаліційний тандем БЮТ і НУ-НС. Скажіть, ці люди представляють опозиційний табір чи це коаліційні «доброзичливці»?
— Будьмо відверті. Ви ж знаєте, що так, дійсно в «Нашій Україні» є різне бачення, різні напрямки, різні підходи. Так, там є люди, які змушені підкоритися більшості, яка обіцяла єдність виборцям. Проте їм подобається те, що Україна нікуди не рухається, топчеться на місці і в цьому топтанні вони отримують свої дивіденди не лише політичні, але й економічні. У «Нашій Україні» дійсно є люди, які зацікавлені в тому, щоб ця коаліція не відбулася, щоб вона, як мінімум, не дала результату. Ситуацію рятує наполегливість і динамічна робота уряду.
— Активність уряду, схоже, дратує президентську канцелярію, оскільки на кожну ініціативу Садової, Банкова із завидною оперативністю відповідає анти-ініціативою. Це такий новий стиль партнерських стосунків прем’єра і Президента?
— Знаєте, я не думаю, що це позиція Президента. Очевидно, в Секретаріаті просто є люди, яким страшенно не подобається те, що відбувається в країні. Вони розуміють, що БЮТ сьогодні користується підтримкою в суспільстві і ця підтримка з кожним днем зростає і їх це дратує. У результаті вони намагаються на будь-яку ініціативу уряду повісити ковпак популізму. Проте пересічними громадянами ці шаблони і ярлики не сприймаються, люди бачать, хто працює і дає результат, а хто заважає працювати. Якби прем’єром була не Юлія Володимирівна, а будь-хто інший, то, гадаю, що в цієї коаліції не було б перспектив. Знаючи Юлію Володимирівну, можу говорити про те, що вона зцементує коаліцію.
— Коли пані Тимошенко перебувала в Брюсселі, вона заявила, що в разі ефективної коаліційної роботи вона підтримає кандидатуру Віктора Ющенка на майбутніх президентських виборах. На що глава Секретаріату Президента Віктор Балога заявив: «Наполегливість Віктора Ющенка в протидії спробам реанімувати політичну корупцію у вищих ешелонах влади, втіленні важливих державних і соціальних ініціатив зустрічають глухий опір тих, чиї корпоративні інтереси не збігаються з поняттями «закон», «чесність», «мораль», «відповідальність». Саме тому знову витягнуто нафталінну ідею про імпічмент, яка не витримує найпростішого тесту на конституційність. Не виключено, що в протистоянні курсу Президента можливі найнесподіваніші політичні конфігурації та союзи». Найнесподіваніші політичні союзи — це, зрозуміла річ, союз БЮТ і Партії регіонів. Чи сценарій, озвучений Балогою можливий?
— У БЮТі навіть думок немає про те, щоб із кимось навколо чогось об’єднуватися і так далі. У нас є чітке усвідомлення того, що сьогодні у «помаранчевої» команди є останній шанс продемонструвати спроможність керувати країною і спроможність виконати ті обіцянки, які давалися на Майдані. Якщо ми й цей шанс упустимо, то про наступного президента від «помаранчевої» коаліції навіть і мови бути не може, оскільки люди в цій команді розчаруються й повірять іншим.
— Але, все ж таки, уточніть, чи є сьогодні підстави говорити про дострокові президентські вибори?
— Я вважаю, що на сьогодні не існує підстав для проведення ні дострокових президентських, ні парламентських виборів. Сьогодні всі політики повинні займатися абсолютно іншими проблемами, яких дуже багато: вступ до СОТ, піднесення економіки, курс на Євросоюз і так далі. Ми багато часу витратили на політичні дебати, сьогодні час працювати. І сьогодні, до речі, як ніколи, Президент може бути ефективним у своїй політиці, бо в нього є більшість у Верховній Раді, у нього є свій прем’єр і уряд.
— У вівторок, коли голова ВР відкрив другу сесію, під стінами парламенту мітингували прихильники БЮТ, які вимагають проведення позачергових виборів столичної влади. З огляду на складності законодавства, наскільки взагалі реально провести такі вибори?
— Сьогодні зареєстровано постанови про необхідність проведення дострокових виборів у місті Києві та Харкові. Я, як керівник БЮТ у столиці, хочу впевнено заявити, що кияни підтримують цю позицію. Якщо в «Нашій Україні» з цього питання існують різні думки, то я в цьому впевнений, що є депутати і з блоку Литвина, і з Партії регіонів, які є киянами і патріотами міста Києва, і вони проголосують за постанову про проведення виборів і 226 голосів знайдеться.
— Відомо, що в Харкові від БЮТ на міського голову балотуватиметься пан Фельдман, а в Києві, чи буде спільний кандидат від коаліції, чи БЮТ пропонуватиме киянам свого кандидата?
— По-перше, зазначу, що з приводу пана Фельдмана ухвалу ще не прийнято. По-друге, у нас прийнято ухвалу: ми обов’язково висуватимемо кандидатуру від БЮТ, проте висунення станеться в рамках чинного законодавства, коли буде прийнято ухвалу про перевибори міських голів Києва і Харкова. І, в залежності від ситуації, яка буде на той час, маю на увазі, чи будемо ми в опозиції, чи у владі, і висуватиметься кандидатура, яка стане гідним міським головою, скажімо, Києва. Проте, підкреслюю, ми обов’язково висуватимемо свою кандидатуру — представника БЮТ, оскільки в Києві в нас 46% підтримки і ми просто не маємо права ігнорувати цю підтримку. До речі, мені дуже сподобалося одне з гасел київської громади: «Не бийте Черновецького, краще його посадіть!» Це, мені здається, народна мудрість, яка дає всім політикам можливість задуматися над тим, що краще використати свої владні повноваження, а не розпускати руки.
