Візит Джефрі Сакса в Україну, який відбувся кілька днів тому, висвітлив досить цікаву проблему відносин України з найрізноманітнішими добровольцями, котрі дають поради країні та її керівництву, і характер власне порад.
Передусім будь-які радники корисні державі. Особливо, коли це радники, які мають точку зору ззовні й у змозі давати відносно незалежну оцінку подій у країні. Кепсько, коли радники не просто дають поради, а приймають рішення замість керівників економічних відомств, а це вже давно відбувається в Україні. Кепським є також інше — не викоренене шапкування керівництва ключових державних структур України фактично перед кожним візитером, прибулим із розвинених країн світу.
Стосовно конкретного візиту Дж. Сакса, то це був, мабуть, приватний візит американського професора, котрий має особисті чи ділові інтереси в Україні. Наскільки відомо, ні в Україні, ні в жодній іншій країні світу немає жодного документа, який підтверджував би офіційний статус Дж. Сакса як «радника», «консультанта» тощо. Принаймні, це дані американських спецслужб, яким можна повірити. Не маючи геть нічого проти досить симпатичного професора, можна лише порадіти його вмінню пробиватися до найвищих керівників держави і знайомити їх із положеннями навчального характеру.
Зважаючи на увагу, якою було оточено візит американського професора: дав інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна, його приймали різноманітні керівники, провів зустріч у Міжнародному центрі перспективних досліджень, його погляди видаються досить приземленими. Так, за наявною інформацією, на зустрічі в Міжнародному центрі перспективних досліджень Дж. Сакс констатував складність фінансової кризи; відзначив невиправданий оптимізм адміністрації Президента стосовно ситуації у країні; прогнозував девальвацію гривні до 2,5 за 1 долар, але не чекав обвалу стрімкого розкручування інфляції. Усе це не відзначається ні оригінальністю, ні новизною.
Як справжній патріот «цінностей західної демократії», він закликав усіляко продовжувати співробітництво з МВФ. Запропонував укласти угоду з МВФ на меншу суму з меншим обсягом вимог до України. Американський професор радив віднайти можливості для наповнення дохідної частини бюджету шляхом зовнішніх позик — випуску євробондів. Крім цього, закликав терміново приватизувати «Укртелеком».
Усі ці ідеї цілком можна розглядати в потоці інших пропозицій, які виходять, приміром, від адміністрації Президента чи іншого відомства всередині країни. А те, що ці речі сприймаються як «месіанське одкровення», то це внаслідок незнищенного провінційного світогляду. Думка простого американського професора, нехай і досить відомого, цілком має право на існування й використання. Але це далеко не «істина в останній інстанції», як звикли сприймати такі речі в Україні.
Цей візит нічого не змінив в Україні і, з огляду на статус візитера, нічого не змінить у ставленні до України інших країн і міжнародних валютно-фінансових організацій. Принаймні, візит американського професора, хоча й оснащений загальнонаціональними інструментами пропаганди, завершився так само спокійно, як і почався.
