Попри цілком конкретні неузгодження, зініційовані місцевою владою, перша зустріч успішно відбулася у Центрі профспілок, а в актовому залі історичного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки пройшов форум, на якому було створено Волинське відділення Всеукраїнського громадського об’єднання «У ХХI століття — з Євгеном Марчуком!» До нього на перших порах увійшло 359 делегатів-засновників.
Волиняни ніколи не бачили й не чули «живого» Марчука. Майже не чули й не бачили вони його з часів прем’єрства також і на радіо й телебаченні, тому що навіть його парламентські виступи з чиєїсь волі в ефір не йдуть. Зрозуміло: кандидати від лівого блоку для нинішнього владного клану безпечніші, аніж Євген Марчук, який цілком спроможний консолідувати і захід, і схід, і не тільки говорити про економічні реформи, а на практиці проводити їх.
Пересічний волинський обиватель, патріот і обережник одночасно, ставиться до Євгена Марчука з осторогою. Колишній кадебіст, генерал, колишній прем’єр-міністр, що «погорів» не на крадіжці мільярда, а на «формуванні власного іміджу» — чого від нього можна сподіватися? Може, диктатури? На одне воно й непогано — порядок. Але якщо з тюрмами?..
Друге, що конче хотіли волиняни почути від Євгена Марчука, — його розуміння визвольних змагань на Волині сорокових років. Акція громадянського примирення неминуча, сказав народний депутат, а для цього ОУН-УПА має бути визнана воюючою стороною. Це конче відбудеться. Йдеться лише про те, хто й коли це зробить. «Обидві сторони застосовували жорстокі методи, — ствердив народний обранець. — Така особливість громадянської війни. Я тримав у руках матеріали про діяльність іншої сторони. Не менш криваві речі».
Виступ оратора, стислий і надзвичайно ємнісний, переконав слухачів у тому, що перед ними людина, котра чітко бачить і реалії, і перспективи нашої держави. Його засипали запитаннями. Переважно за давньою традицією «чому?» та «хто винен?». А тому, що під ширмою запровадження ринкової економіки просто відкрили кордони й перетворили Україну на ринок збуту для зарубіжного третьосортного товару, тим самим розваливши свою промисловість. Зроблено це було не через незнання чи нерозуміння, а цілком свідомо. Ціла купа записок — про вступ до МПА. Промовець відповідає як юрист: абсурд — тому що Україна не є членом СНД. Чи можливе відновлення Союзу? «В історії ще не бувало такого, щоб імперія, загинувши, відродилася знову».
Розмова ділова й цікава. Учасники форуму діляться думками.
Анатолій СВІДЗИНСЬКИЙ, доктор фізико-математичних наук, професор Волинського держуніверситету імені Лесі Українки, дійсний член наукового товариства імені Т. Шевченка:
— Роки, що минули, втрачені намарне. Але ще можна врятувати Україну. Для цього потрібна боротьба без всіляких сентиментів. Згуртувати народ на неї може лише справжній лідер. Він є. Його талант керівника й державного діяча в короткий період перебування при владі розкритися не міг, тому що виконавчу владу фактично очолював сам Президент. Зрештою, тоді він і так зробив багато конкретних речей. Наприклад, рішуче й майстерно розгромив шарлатанисту команду тодішнього Президента Криму Мєшкова. У нього сильна воля і потужний інтелект. Саме такого лідера потребує Україна.
Віталій ЧУПИКОВ, голова Волинського об’єднання Вільних профспілок України:
— У профспілках перебувають і праві, і ліві, і центристи, тому вибір між кандидатами нам робити важко. Все ж підтримуватимемо Євгена Марчука. Нам, зокрема, сподобалося те, що він не голосував у парламенті за притягнення до кримінальної відповідальності Павла Лазаренка. «Людина повинна бути присутня, коли приймається рішення щодо неї», — це слова виваженої, юридично грамотної людини. Місцева влада блокувала проведення нинішнього форуму — значить ми зробили ставку на потрібну кандидатуру. Сьогодні цілком зрозуміло, що Кучма — це вже не Президент, уряд — уже не уряд, а Верховна Рада — лише трибуна для висловлювання окремих думок та особистих поглядів. Досить безвідповідальності. Повинен нарешті прийти той, хто відповідатиме за свої дії й за країну.
Петро ЛУЦИК, підприємець, директор приватної нафтофірми «Кордон»:
— Я просто прийшов сюди послухати Євгена Марчука. І задоволений. За багатьма параметрами він видається оптимальним кандидатом на посаду президента. Однак для того, щоб перемогти, він повинен бути готовий до жорстокої боротьби. Я думаю, відповідні владні структури зроблять усе, щоб не допустити його до президентського крісла.
Ця думка просто-таки витала у залі форуму. Вона була в багатьох на устах і, здавалося, навіть на обличчях.
Тому під час прес-конференції кореспондент «Дня» сформулював її у запитання:
— Під час виборів найгострішою проблемою буде для вас, мабуть, рішучий опiр нинішніх владних кланів, котрі за будь-яку ціну намагатимуться не втратити цієї влади. У дію обов’язково буде запущено вже відпрацьований на попередніх виборах механізм фальсифікації результатів. Чи готові ви до такої боротьби? Чи є у вас зброя проти цих «підкилимових» методів?
Євген Марчук відповів:
— Справді, інституції виконавчої влади сьогодні спрямовані на протидію і мені, і всім, хто заявив про свою участь у майбутніх президентських виборах. Ось телекамеру звеліли забрати... Це свідчення того, що влада доживає свій термін. Але вона ще спроможна застосувати досить сильні механізми, у тому числі — і з фальсифікації виборів. Тут є декілька прийомів протидії. Президентські вибори будуть відрізнятися від парламентських тим, що значна кількість конкурентів Кучми на першому етапі об’єднається, щоб забезпечити надійний контроль і не допустити фальсифікації. Крім того, за фальсифікацію виборів нині існує кримінальна відповідальність. Влада про це не тільки боїться говорити, а й старається, щоб не говорили інші. Ми ж донесемо це до тих, хто буде залучений до проведення виборів. По-іншому будуть задіяні міжнародні інституції, що контролюватимуть хід виборів. Із ними вже налагоджено контакти, їх серйозно поінформовано про те, як проводилися парламентські вибори. Не знімаймо з рахунку й того, що найкращим агітатором проти нинішнього Президента є соцільно-економічний стан, який до виборів ще більше погіршиться. Перед виборами можуть виплатити пенсії, стипендії, зарплати тощо. Це прийом дієвий: наш народ добрий — прощає. Але ж легко буде пояснити, що ці виплати у зв’язку із наближенням виборів. Є ціла низка прийомів на рівні ноу-хау, про них не говоритимемо.
Наприкінці того дня Євген Марчук мав ще одну зустріч. Він побував у квартирі, де мешкає талановитий волинський поет і прозаїк Василь Слапчук — ветеран афганської війни, прикований внаслідок тяжкого поранення до інвалідського візка. Відбулася тепла розмова про літературу, мистецтво, їхню роль у суспільстві. Євген Кирилович розповів письменникові про себе, про свою родину. Василь Слапчук подарував високому гостеві бібліотечку із своїх книг. А після сказав кореспондентові «Дня»:
— У нас часто так буває, що чиновник — це є просто чин і більше нічого. У постаті Євгена Марчука я побачив людину. З ним можна говорити й на мистецькі, і на будь-які житейські теми. Я побачив живі очі й живий розум. Це саме те, чого нині бракує Україні на найвищому державному рівні.
