«Головне, що ускладнювало наші зустрічі з виборцями Одещини, — поширення дезінформації про час прибуття Євгена Марчука до того чи іншого райцентру. Людям називали або «пізніші» дні прибуття кандидата на посаду президента, або переінакшували справжні місця передвиборних зустрічей. Кому це вигідно і яким структурам під силу, думаю, для представників ЗМІ не становить таємниці...» Такою преамбулою відкрив минулої суботи прес-конференцію в Одеській облфілармонії Віктор Шишкін, довірена особа кандидата на посаду президента України. Подібного роду прецеденти, уточнив народний депутат, були і в Котовську, і в Болграді, і в Ізмаїлі — більшості міст і селищ уздовж 350-кілометрового передвиборного маршруту Є Марчука. Чи не єдиним винятком стала Одеса...
Не виключено, що запорукою зустрічі з одеситами «у призначений час у призначеному місці», а саме в облфілармонії, стало проведення тут 11 вересня установчої конференції облорганізації «У ХХI століття — з Євгеном Марчуком!», а також бажання обмінятися думками з актуальних проблем із кандидатом у президенти 28 депутатів різних рівнів. Відімкнути ж чергового разу подачу електроструму чи влаштувати офіційне «замінування» одного з найбільших будинків, як у Луганську, — зайвий скандал! Хоча кілька заповзятливих молодиків спробували-таки продемонструвати о 17-й годині явно «замовну ініціативу» зірвати наступну зустріч із Є.Марчуком — на Куликовому майдані Одеси. Однак — марно: за лічені хвилини «угамували» їх самі виборці. Адже зібралося послухати, «що скаже Марчук», теж понад тисячу осіб. І зовсім не людей старшого покоління, як це було на серпневій зустрічі з лідером комуністів Симоненком. Про особливий інтерес до програми кандидата на найвищу посаду, а також оцінку його «перспективності» красномовно засвідчили близько трьохсот записок, які надійшли від присутніх. Тож, природно, дати відповіді на всі запитання Є.Марчук за годину не встиг — це буде зроблено через обласний та міський передвиборні штаби. А впливових однодумців-одеситів, що ввійшли до новоствореної облорганізації «У ХХI століття — з Євгеном Марчуком!», виявилося майже триста. Від академіків і підприємців — до лідерів партій і громадських організацій. Очолив координаційну раду відомий політолог і редактор журналу «Демократична дія» Є.Акимович. Напруженими були діалоги Є.Марчука і з виборцями в прямому ефірі телекомпанії «Міст» та місцевими журналістами. Наскільки реальне примирення в найближчі роки між «проєвропейськи» налаштованим Заходом і «прокомуністичним» Сходом Україн? За якими принципами має формуватися уряд народної довіри? Як позбутися мафіозних кланів, котрі продовжують безкарно руйнувати й грабувати економіку, вивозити за кордон капітали? Чи можна, зокрема, відродити Чорноморське пароплавство, добудувати «заморожений» нинішнім керівництвом нафтотермінал «Південний»? Журналісти проурядових телеканалів, зокрема «Інтера», в ефірі якого й минулого тижня не бракувало безпідставних «антимарчуківських» випадів, відверто цікавилися: а що чекатиме в разі його перемоги на виборах тих, хто нині мусить виконувати завдання керівництва каналу? «Я думаю, що справа не в кваліфікації тележурналістів, у багатьох із них якраз високий професійний рівень, — відвертим був і Є.Марчук, — а саме в моральності господарів каналу, що дають і вимагають виконання подібних замовлень. Очевидно, варто замислитися: хто й чому вчинив «наїзд», для прикладу, на канал «СТБ», заблокувавши його банківські рахунки? Або чому закриті «Чорноморка» в Криму чи низка загальноукраїнських газет? Чи варто комусь доводити примарність гіпотез про появу «ознак марчуківських» методів, які замовляють вишукувати в політичних опонентів власники окремих телеканалів? Я переконаний, що якраз найпершою прикметою виродження влади є початок її війни з засобами масової інформації, свідками чого ми вже стали. І фальсифікаціями та словесною еквілібристикою не завуалювати катастрофічного спаду економіки й рівня добробуту громадян. А з iншого боку, чи можна заплющувати очі на перетворення владою податкової та правоохоронних служб у «каральні» органи і спрямування їхнiх зусиль на руйнування комерційних структур із політичних мотивів? Скільки вже розгромлених за цими мотивами бізнес-структур, скільки загублених робочих місць, втрачених відрахувань до Пенсійного фонду? Лише за останні два місяці, за даними Міжнародної спілки українських підприємців, «розтерзано» таким чином сорок три колективи підприємств? Які були підстави? У відповідь чуємо: «оперативні». Так діють державні органи, знищуючи бізнесові структури? Хіба це не справжнісінькі репресії, хіба не дискредитація силовиків? От і нині в Одесі, як стало відомо, скоєно «наїзд» на черговий фонд...
Передвиборний скандал, що вибухнув в Одесі якраз напередодні візиту Є.Марчука, справді вражає. Адже трапилось, як мовиться, те, чого «в принципі не могло статися». Якби не брав участі в президентському марафоні генерал Є.Марчук, що набув популярності як у військовослужбовців, так і в службовцiв правоохоронних структур. Саме від одного з офіцерів-відставників, президента відомого одеського фонду «Захист» Володимира Куценка й надійшла днями до редакцій місцевих газет та електронних ЗМІ копія сенсаційного «Відкритого листа-запиту», адресованого прокурору Одеси А.Меденцеву та начальнику міськуправління міліції В.Жураковському. Суть документа — одеське міліцейське начальство одержало наказ «бити» своїх же! За принципом — щоб чужим не було охоти! Адже «Захист» — не зовсім типова організація, повна її назва — «благодійний фонд сприяння боротьбі з організованою злочинністю». Та й президент фонду, підполковник у відставці В.Куценко теж, як кажуть, «своя людина», «міліцейський плоть від плоті». А головне — підтримував «Захист» місцевих правоохоронців не на словах: чималі грошові суми регулярно переказував. За даними фінансово-господарської діяльності, скажімо, за останні півтора року у вигляді благодійної допомоги переказав солідні кошти: на службово-господарські потреби управління юстиції, СБУ, Приморської райпрокуратури, дбав про забезпечення апаратурою і технікою, бензином оплачував ревізії та експертизи, здійснювані УБОЗом, купівлю й ремонт квартир правоохоронцям, оплату проживання в готелі та гуртожитках, навчання у вузах, проведення вечорів пам’яті загиблим міліціонерам. Не відмовляв міському і районним відділенням податкової міліції, медслужбі УМВС, а також таким некомерційним організаціям, як дитбудинок «Світлий дім» та ін. Чи ж варто дивуватися, що донедавна міліцейське начальство, підтримуване фінансовими ін’єкціями, не мало жодних претензій до колеги Куценка?
Аж раптом — президентська гонитва. А слідом за нею, як можна припустити, жахливий оперативний сигнал одеському міліцейському начальству — Куценко відверто підтримує зовсім не того, кого треба! Не кандидата Кучму, а Марчука! Уже наступного дня після того, як 6 травня цього року президент фонду поклав кошик квітів до Меморіалу загиблим працiвникам правоохоронних органів від імені генерала Євгена Марчука, стався «випадковий наїзд» на його автомобіль. А далі, констатує Куценко в листі-запиті, почалися «перевірки фонду силами оперативного складу УМВС». Причому від фонду зажадали «інформації» не лише про те, куди спрямовуються кошти (що, власне, виглядало б більш-менш природно), але й окрему «інформацію про те, які фірми є засновниками фонду «Захист», і засновниками яких фірм є фонд «Захист». Під документами — особистий підпис начальника УМВС В.Жураковського.
А коли «півторамісячні перевірки фонду силами УБЕЗ не змогли виправдати надій», йдеться в документі, вирішено було «підключити до перевірок КРУ області». Сталося це, уточнює автор, «після того, як я всього лиш виступив на мітингу на підтримку Є.К.Марчука 24 серпня 1999 р. — із зверненням про неприпустимість втягування працiвників правоохоронних органів у передвиборну боротьбу. Чого чекати далі?»
А втім, запитання риторичне, як випливає з контексту запиту. Підтримував би підполковник у відставці Куценко «безальтернативного» кандидата Кучму — i проблем не мав би. «Не стали б ініціювати необгрунтоване залучення КРУ Одеської області до ревізії фінансово-господарської діяльності фонду «Захист» для пошуку ну хоча б якогось порушення, що давало б підставу для дискредитації через фонд мене, його президента... Достовірно ж відомо, що в КРУ черга на проведення ревізій вже щодо порушених кримінальних справ, зокрема арештантських, розписана на рік наперед...» Однак важко повірити, що почує публічний докір підполковника В.Куценка глава правоохоронного відомства Ю.Кравченко: «Як можна сумістити таке: 26 серпня міністр Кравченко на всю Україну заявляє, що міліція не буде втягнута в політичну передвиборну боротьбу, а наступного дня службовцi УБЕЗ спільно з ревізором КРУ області направляються до фонду?..»
Або зворушать його прикінцеві слова Куценкового звернення: «Суспільство ж потребує вашої правової підтримки. А захист державних інтересів не тотожний з інтересами того чи іншого політика й державного діяча. Ви перш за все громадяни України, а лише потім сержанти, офіцери й генерали. Основним у вашій професійній діяльності має бути не «чого зволите?», а «честь маю!».
Отже, передвиборні штаби нинішніх можновладців, що готові на все заради переобрання на повторний термін нинішнього гаранта Конституції, зорієнтовані на взаємодію з підприємницькими та громадськими структурами за одним принципом: «Підтримуй Кучму або розоришся...».
