І в кращі часи на Банковій не спостерігалося єдиної команди. Вже стала хрестоматійною фраза Табачника «Рішення приймається на користь того, хто перший добіжить до кабінету Президента» (хто останній вийде. — Ред. ). Наближені до трону часто витрачали на міжособистісні сварки та конфлікти більше зусиль, ніж на захист інтересів гаранта. Перебіг виборчої кампанії, всупереч деяким прогнозам, не призвів до хоча б тимчасового перемир'я. Внутрішні скандали лише дещо приховані від стороннього ока.
Тривалий час вважалося, що наймогутнішим та найвпливовішим олігархом при дворі є Олександр Волков. Вже й на виборах Олександр Михайлович піднапрягся і підтвердив цей факт — першим зібрав збори виборців для висунення кандидатом Кучми Л.Д., очолив ініціативну групу. Але не той уже Волков, не той. П'ядь за п'яддю, сантиметр за сантиметром вибиває грунт у нього з-під ніг молодий та амбітний Віктор Пінчук. Очевидно, що Волков недооцінив суперника — чи його хватку, чи фінансові можливості, чи забув про родинні зв'язки Пінчука з гарантом. Головне — що семимимильними кроками створюється нова виборча машина, здатна замінити підупалу імперію Волкова.
Ще з півроку тому лише Волков міг пишатися власною розгалуженою системою штабів по всій країні. Фонд «Соціальний захист» чітко і злагоджено виконував будь-яке завдання: чи то збір підписів, чи розповсюдження агітаційних матеріалів. Так було раніше. Поки Віктор Пінчук не ініціював створення «Спілки лідерів регіональних та місцевих влад». Зорганізувавши майже всіх глав місцевих адміністрацій, Пінчук отримав власну вертикальну систему присутності в регіонах — навіть ефективнішу, ніж осередки Фонду. Адже зрозуміло, що офіційна влада на місцях дещо потужніша, ніж структури навіть такої поважної людини, як Волков. Перше помітне досягнення регіонального проекту Пінчука — усунення від керівництва асоціації міст України Володимира Олійника. Цей план розроблявся особисто керівником апарату депутата Пінчука Валерієм Вокарюком. Другий успіх — підписання Спілкою Декларації про нову регіональну політику з Кучмою. Це вже набагато вищий рівень організації — це легальна чи, якщо хочете, публічна діяльність, до якої Волков ніколи не мав ні хисту, ні бажання. Не під силу вже йому й великі суспільні проекти. Серед таких найвідоміше досягнення Пінчука — «Інаціатива лікарів за здорову націю «Пульс України». Ця структура, до речі, тримається на міністрі охорони здоров'я Раїсі Богатирьовій, яка завжди вважалася людиною ще одного ветерана президентської команди — Валерія Пустовойтенка. Тож не одному Волкову стає тісно поряд iз новим нахрапистим поколінням. І до речі, про суспільні проекти: голова незалежної профспілки гірників Михайло Волинець, кажуть, має мобільний телефонний номер «Київстар» з тієї ж серії, що й усі штабісти Пінчука. Велика кількість «Еріксонів» з'явилася тут незабаром після того, як Леонід Кучма відвідав однойменну фірму у Швеції (це був перший пункт програми перебування). Приблизно тоді ж його донька, яка, подейкують, дружить iз Пінчуком, змінила посаду менеджера з маркетингу на президента «Київстар».
Паралельно Пінчук поступово акумулює під себе фінансові ресурси, відбираючи таким чином хліб у «Соціального захисту». Спочатку і Віктор Михайлович намагався створити якусь потужну соціальну супер-структуру. Але в процесі роботи знайдено набагато оптимальнішу модель — розгалужену систему, об'єднану в таку собі конфедерацію. Раніше чи не кожен депутат-бізнесмен-мажоритарник мав у окрузі свій маленький фондик — на всяк випадок. Пінчук обережно, але настійно (залучивши як головний аргумент звернення самого гаранта) ці фондики об'єднав під одну мету — допомога малозабезпеченим верствам населення. Таким чином, якщо «Соціальний захист» через постійну увагу Верховної Ради доведеться прикрити, вакансії не буде. Тут уже бідному Волкову просто наступили на п'яти: до ініціативи Пінчука приєдналися люди з рідної фракції Олександра Михайловича «Відродження регіонів»: Олексій Кучеренко та Костянтин Жеваго.
Потіснили старого й на інформаційному полі. Ще місяців 8 тому газета «Факти» вірно служила Олександру Михайловичу, дуже любила брати в нього інтерв'ю. І що ми маємо тепер? Відсунувши фактівський відділ політики куди подалі, тут коптять запрошені Пінчуком московські іміджмейкери; політичні матеріали редагує права рука Пінчука Дмитро Куликов. А Волков мовчки шукає собі новий потужний друкований орган. І на телебаченні вже готова пропагандистська структуру, альтернативна контрольованому Волковим УТН. Програми Пінчука «Питання дня», «На самом деле», низка регіональних проектів уже в ефірі, готується ціла низка програм, яких цілком вистачить на цілий загальнонаціональний канал. Цікаво, чи замислювався Волков, чий канал Пінчук збирається взяти під опіку? І чи помічає він, що штаб партнера Пінчука цілеспрямовано збирає інформацію про діяльність фонду «Соціальний захист»: про всю діяльність в регіонах — як агітують, скільки платять, які методи роботи? Правда, хибною є думка, що саме Пінчук порадив податківцям перевірити рахунки улюбленої телекомпанії Волкова «Гравіс». Хто і навіщо це зробив, сам Волков, може, колись напише в мемуарах.
А поки що він уперто не помічає, що поступово втрачає лаври «улюбленого» помічника Президента. На прес-конференції «Відродження регіонів» Волков хизувався якось, що тільки він має повноцінний штаб. Уже не хизується. Відеозапис прес- конференції Пінчук того ж дня відвіз гаранту. Гарант м'яко сказав: «Саша, ти не правий».
Тож очевидно, що лише виборча кампанія якось стримує пристрасті в найближчому оточенні Президента. Волков хоч і послаблений, але без бою не здасться. Він мовчить і терпить. Але, якщо Кучма раптом стане Президентом знову, нас очікує захоплююче видовище — поділ дивідендів. Це вам не виборча кампанія, коли одна сторона має, умовно кажучи, ядерну зброю, а друга двостволку. Тут обидві сторони практично не будуть обмежені ні в коштах, ні в засобах.
