У № 190 від 14.10.99 «День» надрукував листа колишнього дисидента Юрія Бадзьо секретарю Ради національної безпеки і оборони Володимиру Горбуліну. «Поразка на виборах — не гріх. Гріх — нечесна боротьба за владу» — такий був лейтмотив цього листа. «На несформовану демократичну самосвідомість суспільства і незміцнілу психологію народу сиплються ідеї, оцінки й форми політичної поведінки, які не мають нічого спільного ні з демократією, ні з мораллю. Підривається віра в державу, поглиблюється відчуження між владою і громадськістю, наростає розчарованість і психологічна втома людей». «Ситуація в Україні нині така — повторюю, з вини Президента Л. Кучми — що можна погодитися з тими політиками, котрі кажуть про загрозу диктатури криміналізованого середовища та про елементи державного перевороту в політичній поведінці президентської влади», — такі були звинувачення пана Бадзьо на адресу нинішньої влади. Ми отримали відповідь Володимира Горбуліна, яку наводимо нижче, для того, щоб читачі могли порівняти аргументи сторін.
Шановний пане Юрію!
Прошу вибачити за деяку затримку з відповіддю на Ваш лист до мене, вміщений у газеті «День» від 14.10.99. Не в останню чергу вона була викликана й тим, що ніяк не міг дійти до остаточної оцінки Вашого справжнього ставлення до мене: з одного боку, Ви підкреслюєте, що Вашу повагу викликає насамперед моя посада, із другого боку — проголошуєте мене «найбільш раціонально мислячою людиною з оточення Президента». Утім, хоч би як там було, але мені приємно відчути увагу з боку шанованої мною людини. Сподіваюся, що Ваш лист, хоча і надрукований у виданні, яке важко запідозрити в симпатіях до мене, не є спробою «обійм, що душать», коли проти опонента застосовуються удавані симпатія і навіть підтримка.
У політиці суперечка далеко не завжди породжує істину, тому, гадаю, Ви зрозумієте моє небажання полемізувати із приводу оприлюднених Вами міркувань та оцінок стосовно відомих суспільно-політичних подій в Україні. Натомість вважаю більш раціональним стисло викласти декілька думок, викликаних Вашим листом.
Претензія на володіння «абсолютною істиною в останній інстанції» завжди була ознакою будь-якої тоталітарної ідеології. Тому був дещо здивований стандартним і, пробачте, заяложеним набором безапеляційних звинувачень і докорів на адресу діючого Президента, яким присвячена чимала частина Вашого листа. Дозволю собі стверджувати, що у своїй більшості вони мають суто декларативний характер і призначені для використання в «психологічній війні», яку деякі претенденти на найвищу державну посаду розгорнули проти глави держави. Безперечно, критика опонентів, як і змагання за владу являють собою невід'ємні атрибути політичного життя демократичного суспільства. Однак саме критика, а не тотальне поливання суперника брудом.
Переконаний, що саме подібні дії «непримиренної опозиції» активно сприяють зростанню політичної байдужості та психологічної втоми населення і дійсно, врешті-решт, можуть призвести до морального і політичного хаосу в суспільстві.
Я повністю поділяю Вашу думку щодо гріховності нечесної боротьби за владу. У зв'язку із цим хотів би спитати: чи може вважатися ознакою чесної боротьби, скажімо, перетворення певними кандидатами законодавчого органу влади на руйнівне знаряддя передвиборної кампанії? Чи є виправданим із точки зору цивілізованих стосунків намагання заради досягнення своїх передвиборних інтересів фактично паплюжити міжнародний імідж України? Загалом, чи здається Вам природним постійне і настирливе наголошення певними претендентами на своїй виключній чесності і порядності? Тим більше, що життєві реалії доводять про деяких із них дещо протилежне.
Шановний пане Юрію! Мені настільки імпонує заклик «подумати про власне чесне ім'я», що дозволю собі наполягати на доцільності застосування його Вами не тільки до опонентів, а насамперед до Ваших теперішніх політичних симпатиків. Що ж стосується моєї громадянської позиції, то завжди вважав і вважаю: свобода кожної людини закінчується там, де починається свобода іншої людини. З повагою ставлячись до Вашого вибору, я, згодьтеся, вправі розраховувати на аналогічну повагу і до моїх власних політичних поглядів і уподобань.
Із щирою повагою до Вас,
Володимир ГОРБУЛІН
