В інтерв’ю «Дню» Володимир Макеєнко розповів, чим передусім повинен зайнятися новий омбудсмен, до чого може призвести зняття депутатської недоторканності та чому йому складно коментувати «юліну тисячу», яку тепер роздає Янукович. А почали ми нашу розмову зі з’їзду Партії регіонів, який відбувся минулої суботи.
— Володимире Володимировичу, в суботу на партійному форумі Сергій Тігіпко успішно «злив» свою партію і став регіоналом. Чи радієте ви такому придбанню?
— Як тільки Сергій Леонідович добровільно ввійшов до уряду, гадаю, це об’єднання вже відбулося. У головах виборців це закарбувалося. Зараз це був організаційний момент. Просто потрібно було правильно пройти за процедурою. Якби політрада могла прийняти таке рішення, напевно, не було б з’їзду.
Але я не розумію причини ажіотажу. Коли Тігіпко ввійшов до уряду, адже було ясно, що це об’єднання. Ну, добре! Припустімо, були думки — а раптом він вийде? Раптом піде? Але все одно цим він би вже не відіграв своє електоральне поле.
Якби він був незалежним політиком, зі своїм баченням і розумінням, і об’єднався б з нами — тоді так! Це був би інформаційний вибух, політична подія. А так це просто технічна процедура.
— Подейкують, що Тігіпко вимагав не приймати до лав Партії регіонів Віктора Балогу. Мовляв, йому не сподобалося, що Балога менше «важить», але отримає стільки ж місць або навіть більше.
— На мою думку, не варто приділяти уваги цим політичним пліткам. Сергій Леонідович — така акуратна, обережна людина, що я просто не вірю, що він міг таке сказати. Навіть у робочому порядку. Я його знаю дуже давно, багато років. Це не його стиль.
— У партії вже визначилися, хто піде за списком, хто — за мажоритаркою?
— Юридичного розподілу поки що немає. Але ми ж завжди були закріплені за округами, проводилися зустрічі. Ваш покірний слуга теж має приймальню, має округ, зустрічі з виборцями, розв’язання проблем. Інша річ, наскільки це реально або нереально обиратися в окрузі. Одна справа — округ в Луганську, інша річ — в Івано-Франківську.
— Минулого четверга народним депутатам забракло 14 голосів за нового омбудсмена. Наступне голосування відбудеться через 20 днів. Що буде, якщо парламент знову не зуміє обрати уповноваженого з прав людини?
— Процедура триватиме. Це — нормальна ситуація для парламенту. Це — демократія! Напевно, було б дивно, якби всі проголосували під лінієчку.
Буде через двадцять днів знов висунуто кандидатури. Можуть бути ці, можуть бути інші.
— Чи означає це, що Ніна Іванівна має шанс залишитися на насидженому місці?
— Шанс є у всіх. Щоб Карпачова залишилася у своєму кріслі, за неї потрібно зібрати підписи. Для цього слід зібрати фракцію і визначитися з кандидатурою.
— Цього разу було доволі багато зіпсованих бюлетенів. Якщо я не помиляюся, 18...
— Гадаю, треба про це запитати у фракції комуністів. Я так інтуїтивно відчуваю...
— Як ви вважаєте, чим передусім, на ваш погляд, має зайнятися новий уповноважений з прав людини?
— Звісно, дуже добре, коли омбудсмен займається якимись окремими персоналіями. Але, мені здається, насамперед омбудсмен має зайнятися статусом людей, які перебувають на території інших держав на заробітках. Це сотні тисяч людей. І вони там перебувають нелегально. Я з ними спілкувався. Вони скаржаться, що дуже велика проблема з переказом грошей, які вони тяжко заробляють. Якщо переказують через систему, то це божевільний відсоток — до 7%. Якщо везуть в автобусі чи в потязі готівкою, то в них ці гроші знаходять, забирають... Потрібно легалізувати і зробити доступною для них систему платежів.
Друге, хоч як це дивно звучить, ця людина має просувати імідж України.
І, нарешті, нашому омбудсменові треба набратися досвіду в інших омбудсменів.
— А наскільки взагалі ця інституція в нас ефективна? Насправді наші омбудсмени мають не так вже багато повноважень. Наприклад, Карпачова приїхала в Качанівську колонію до Тимошенко. Погостювала там, попила чаю. І що? Нічого!
— Ми маємо взагалі визначитися, що ця людина повинна робити. Які її повноваження. Наприклад, в Росії Лукін присутній на мітингах. Дивиться, як поводиться поліція, як поводиться влада, як поводиться опозиція. І одразу в прямому ефірі коментує всім каналам. І бачиш, що є людина, на чию думку можна спиратися.
— Нумо трохи змінимо тему. Юлія Тимошенко зараз у в’язниці, але її справа, як кажуть, живе і перемагає. Ми бачимо, що перед виборами знову з’явилася «юліна тисяча». Щоправда, тепер цю тисячу видає Янукович.
— Якщо чесно казати, ті 25 мільярдів, які роздавала Тимошенко, заробив уряд Януковича. І назвали «юліна тисяча».
— А зараз хіба це не популізм?
— Можна назвати це як завгодно, тільки б це не відбилося на інфляційних процесах. Я впевнений, що перед тим, як озвучувати соціальні пропозиції Президента, був круглий стіл, на якому озвучувалися ці питання. Адже можна наразитися на таку річ — люди отримали гроші, а інфляція їх з’їла. І навіть якщо хтось розраховує отримати якісь передвиборчі дивіденди, то вони спрацюють зворотно. Це — палиця на два кінці. Можна самого себе загнати в пастку.
— Але, дивіться, представник Адміністрації Президента говорить, що це коштуватиме 8 мільярдів, а представник Кабміну — 16 мільярдів. У різних представників влади звучать різні цифри.
— Так, це складно коментувати (усміхається). Моя думка — мав би вийти міністр фінансів і сказати, що це коштуватиме стільки-то. І я під цим ставлю підпис. Не чиновник з Адміністрації Президента, який не несе юридичної відповідальності, не профільний віце-прем’єр, а міністр фінансів. Можливо, разом з головою Нацбанку.
— Якщо ми вже заговорили про владу. Як пояснити такий стрімкий зліт Хорошковського?
— Проаналізуймо цей «зліт». Я розумію, голова СБУ — це серйозна структура. Міністр фінансів — це впливова позиція. А перший віце-прем’єр (знизує плечима)... Куратор яких міністерств? Міністерства економіки, з приводу якого точиться дискусія щодо Петра Олексійовича Порошенка?
— Тоді до чого всі ці незрозумілі «телодвижения»?
— Будь-який чиновник і міністр, сідаючи в крісло, має розуміти, що це не навіки. Хтось впорався, хтось не впорався, хтось заївся, заплутався. Це нормальне явище.
— Депутатська недоторканність знову може опинитися в центрі уваги українського парламенту. В усякому разі, про неї раптом пригадав Олександр Єфремов. У мене в зв’язку з цим таке запитання: як ви думаєте, якщо її таки скасують, хто з депутатів-опозиціонерів першим потрапить до Лук’янівського СІЗО? Гримчак? Парубій? Або Павловський за лазерне шоу?
— Справ може з’явитися дуже багато. Будь-який слідчий зможе порушити проти будь-якого депутата справу. Заручатися нікому. Ситуація змінюється щодня. Я за 22 роки тут бачив такі американські перегони...
— А якщо серйозно, чим це може закінчитися?
— Гадаю, депутати стануть обережнішими у своїх висловлюваннях, в доступності. Ви телефонуватимете депутатові, а він казатиме: «Ой, даруйте, мені ніколи». Він буде дуже обережний. Він формально писатиме листи. Він не боротиметься. Тому що його можуть у будь-який момент звинуватити в зловживанні владою.
У чому була цінність депутатства? Депутат завжди міг виступити, сказати...
— А ви думаєте, що цей закон буде ухвалено? Або тепер Партія регіонів зробить його своїм передвиборчим гаслом?
— А у нас зворотного шляху немає. Коли я у вівторок почув, що «Наша Україна» підтримала цю ініціативу й готова голосувати, то зрозумів, що голоси є. І в БЮТу виходу немає. Вони не можуть за це не проголосувати. Вони можуть не всією фракцією голосувати, але половину мають дати, тому що їм теж іти до виборця. А виборець любить такого народного депутата, як він сам.
