Заступник міністра палива і енергетики Олександр Светелик заявив у понеділок, що міністерство має намір розробити єдиний порядок розрахунків між членами оптового ринку електроенергії, закріпивши його в угодах з обласними держадміністраціями та учасниками енергоринку. При цьому не був названий ще один суб’єкт господарювання, який бере участь у розрахунках, — уповноважений банк, або, як його називали раніше, банкір енергоринку. Тим часом, його роль видно хоч би з того, що сумно відомий взаємозалік між учасниками енергоринку на 650 млн. грн. було проведено не банкіром ринку, що чітко стояв на сторожі державних інтересів, а іншим банком. Віднині і уповноважений банк в Україні вже інший: місце, що п’ять років належало «Промінвестбанку», зайняв «Ощадбанк». З цього і розпочалася розмова «Дня» з головою правління АКБ «Промінвестбанк» Володимиром Матвієнком.
— Володимире Павловичу, ваш банк завжди поводить себе як переможець, адже він системний і до того ж найбільший банк України. І раптом ви програєте тендер на право бути уповноваженим банком держави на енергоринку. В чому тут справа?
— Я не даватиму нікому жодних характеристик, не вживатиму епітетів, хоча в даному разі це й можна було б зробити. Розповім про те, що сталося, та про передісторію цього питання. Коли в 1996 році було створено так званий енергоринок, то наш банк визначили його банкіром. У листі, надісланому нам головою ради енергоринку вказувалося: «Перевага Ваших пропозицій в порівнянні з іншими, Ваш досвід та довгострокове співробітництво з енергетичною галуззю України були прийняті до уваги Радою і на її засіданні 20.06.1996 року було прийнято рішення про затвердження банкіром енергоринку АКБ «Промінвестбанк». Нам подякували за участь у тендері та висловили сподівання на подальшу плідну співпрацю. Вже на той час банк мав найбільший статутний капітал, розгалужену мережу філій, цілком пристойний фінансовий стан. А нині, природно, ми не ослабли, а в декілька разів зміцніли. Але тепер нас вже не визнають банкіром енергоринку. Хоча саме ми об’єктивно маємо для цього усе, що потрібно. Ми завжди працювали з промисловістю, в тому числі й з енергетикою. Ми зберегли та примножили традиції багатьох десятиріч роботи, маємо високоосвічених і добре навчених працівників, нас знають не тільки в Україні, а й у світі, причому не лише за масштабами операцій, а й за надійністю. «Промінвестбанк» входить у число 500-та найкращих банків Європи, йому надано призове місце також і в світовому рейтингу банківської системи. Наші гарантії приймаються будь- яким західним банком й сприймаються навіть краще, ніж гарантії, що надаються урядом нашої країни.
Будучи банкіром енергоринку, ми нормально проводили всі розрахунки (тоді такої неясної ситуації, як нині, ще не було), а крім того, постійно надавали кредити на закупівлю ядерного палива, вугілля та мазуту, на введення до ладу нових лав і забоїв у вугільній промисловості. Досить сказати, що загальна сума кредитів, які «Промінвестбанк» надав енергетиці в 1999 році, склала 3 млрд. 290 млн. гривень. З них залишились непогашеними 27 млн. Казначейство вперто не хотіло повертати цю суму, і ми лише сьогодні виграли справу в арбітражному суді, який нині ухвалив рішення про стягнення цієї суми з Держказначейства, тобто з уряду. Ці гроші ми давали на заробітну плату працівникам атомних станцій в період, коли соціальна напруга в колективах дійшла до межі, і вже доходило до страйку. А повертати ці гроші бажаючих не було. Отже, на сьогодні у нас вже майже немає претензій до енергетики (крім Запорізької АЕС, яка заборгувала 16 млн. гривень). Цього року ми вже надали енергетиці 433,4 млн. гривень. За рахунок виділених нами $25 млн. закуплено ядерне паливо. Який ще банк здатен на таке? При цьому у нас ще й найнижчі в країні кредитні ставки.
— І які ж до вас могли бути претензії?
— Коли новий уряд вирішив навести порядок у розрахунках на енергоринку, вилучити бартерні та вексельні схеми і перейти виключно на «живі» гроші (ідея, безумовно, більш ніж непогана), нам, як банкіру енергоринку, доручили навіть готувати пакет відповідних документів. Ми його відпрацювали (туди входили проекти декількох постанов, методика розрахунків — наш досвід дозволяв це зробити), доповіли на нараді у Мінпаливенерго. Нам подякували... і ми вважали, що готові продовжувати свою діяльність на енергоринку. Але сталося інакше. Запропонований нами класичний механізм розрахунків когось не задовольнив. Його докорінно змінили. До речі, у надісланих нам документах передбачалося, що статутний капітал банкіра енергоринку має бути 90 млн. гривень.
— Отже, для нового банкіра заздалегідь опустили планку?
— Звичайно. Статутний капітал у нас 200 млн., а власний — 700 млн. Опускаючи планку, треба було попередити нас, що з нами не мають наміру співпрацювати. Але ж нас продовжували орієнтувати, ніби саме ми і надалі будемо працювати на енергоринку. А визнали переможцем тендеру інший банк. Відверто кажучи, я ставлюся до цього цілком спокійно. Тут не було тендеру, а був заздалегідь спланований вибір. Бо не можна ж серйозно порівнювати «Промінвестбанк» з Ощадбанком, який виконує функцію накопичення грошей населення і не має досвіду роботи з промисловістю. Крім того, це — збитковий банк. Нещодавно Національний банк вимагав від нього різних додаткових заходів для поліпшення фінансового стану і навіть заборонив кредитування підприємств. Потім санкції було відмінено, і він за одну ніч став безпроблемним. Я сказав би, що призначення Ощадбанку уповноваженим банком енергоринку досить ризиковане рішення. Не виключено, що цей банк просто технічно не зможе виконувати необхідні операції: відсутність досвіду та ресурсної бази, передбаченої нормативами НБУ, не так уже й мало важить. Але, як то кажуть, поїзд вже пішов...
— Крім того, в обов’язки банкіра енергоринку, мабуть, входить і кредитування підприємств енергетики?
— Це не можна вважати обов’язком, а скоріше традицією, причому обгрунтованою. Адже жоден інший банк не може бути настільки обізнаний з дійсним станом речей у цій галузі. А кредит, особливо в нашій країні, це завжди ризик. Якщо ж видано проблемний кредит, то ризикує разом з усією банківською системою і вся країна. Отже, я вважаю, що цю усталену традицію слід було б продовжити. Але я не знаю, чи під силу це буде Ощадбанку. Поки що ж за кредитами, як і раніше, звертаються до нас. Рівненська станція просить 6,5 млн., Південно-українська АЕС — 6 млн., Хмельницька — 3,5 млн. Звернувся до нас з проханням виділити 40 мільйонів гривень на придбання свіжого ядерного палива і «Енергоатом». І, забігаючи дещо наперед, скажу, що ми йому в цьому відмовили. Бо ж таке знущання над здоровим глуздом, з яким ми познайомилися з вини цієї організації, важко навіть уявити. Річ у тім, що «Енергоатом» також проводив тендер з вибору банку для розрахунків за ядерне паливо. Як банк, що постійно кредитує ці розрахунки, ми вважали свою кандидатуру цілком прийнятною і направили всі необхідні документи. І от отримуємо листа: дякуємо за участь і сподіваємося на подальше співробітництво в інших напрямках взаємодії... Інакше, як знущання, я цей лист розцінити не можу. В Україні з нами з усіх показників не може рівнятися жоден банк: «Ощадний», «Україна», «Укрсоцбанк» і так далі. А обрали знову ж таки Ощадбанк. Не минуло й місяця, як ми одержали нового листа з проханням про кредит. Нашу відповідь ви вже знаєте. Так зробив би й будь-який інший банк. Тим більше, що позичальників нам більш ніж вистачає, а отже немає і проблеми, куди дівати гроші. До нас стоїть черга за кредитами. Я зустрічався нещодавно з багатьма губернаторами і мав змогу обирати для кредитування найперспективніші проекти. А той, хто був ідеологом рішення щодо результатів тендеру, покарав в першу чергу себе, а також той банк, який, безумовно, виявиться нездатним здійснити покладені на нього функції, а в решті-решт, і державу. Можна не сумніватися, що зміна банкірів енергосектору лише додасть проблем цій багатостраждальній галузі, а разом з нею і всій країні. У нас завжди хтось із кимось бореться. Це — згубна практика. Зрозуміло, що вона виходить не з інтересів держави, а з меркантильних інтересів певних осіб... І хотілося б, щоб і ті, хто приймає необгрунтовані рішення, і ті, хто бере на себе їх виконання, несли відповідальність за свої вчинки. До зими вже недалеко, і вона розповість нам незабаром чи вірними були всі прийняті рішення. Тим більше, що значна їх частина приймалася у наглухо зачинених кабінетах, хоча на людях наші урядовці дуже люблять говорити про прозорість...
— Чи правда, що майже водночас із рішенням про уповноважений банк енергоринку створено консорціум банків на чолі з тим же Ощадбанком, який кредитуватиме енергетику та ще й за ставками, не вищими за ставки рефінансування, встановлені Нацбанком України?
— Така розмова дійсно була, але чи матиме вона якісь наслідки, сказати важко. Навіть в радянські часи, коли всі банки були державними, їм ніхто, окрім центробанку, не міг диктувати. А у нас, принаймні до останнього моменту, коли вийшов Указ Президента, ніхто банкіра не захищав від тиску. Отже, банки можна якимось чином змушувати надавати дешеві, що означає собі на збиток, кредити. Але крім того, під кредит потрібна іще гарантія. Так от, я особисто не можу дати жодної копійки під гарантію Ощадному банку або банку «Україна». І не тому, що в них працюють погані люди, а тому, що вони не спроможні повернути собі видані кредити. І головне — змушувати банки видавати дешеві кредити, то все одно, що їх відразу позакривати. Треба продумати певну систему, яка б компенсувала банкам їхні збитки. А за даних умов я вважаю такий консорціум просто нереальним. Тим більше, що особливої довіри до нашого уряду у банків немає. Був час, коли ми багато кредитували за постановами уряду та Нацбанку, і був порядок першочергового погашення цих кредитів. Але потім уряд разом з Верховною Радою його змінили, і нині ми маємо більше 350 млн. непогашених боргів, які ніхто не хоче визнавати. Удруге ми на ці граблі не збираємся наступати.
— Чи бачите ви інший вихід з цієї ситуації, адже енергетиці дійсно потрібні довгострокові і недорогі кредити?
— Ми запропонували зовсім інший порядок: так зване кредитування по обороту. Скажімо, на погашення кредитів енергопідприємств мають іти ті гроші, які надходять банкіру енергоринку. Але якщо «Промінвестбанк» позбавили цієї «посади», а на це, скажу відверто, не дуже м’яке «крісло», сів збитковий банк, то ми ж йому не дамо жодних ресурсів. Ані морально, ані юридично я не маю права це зробити. Та й «Промінвестбанк» удруге (після того, що сталося) не погодиться знову стати банкіром енергоринку.
— Може, вас практично викинули з енергоринку через якийсь інтерес?
— Усі дії в світі керовані різними інтересами... А в даному разі треба керуватися тим, що потрібно країні. Що стосується нашого банку, то я забороняю нашим працівникам готувати будь-які матеріали для участі в тендерах. Жодного з них «Промінвестбанк» не виграє. Таке до нас ставлення.
— А яке ваше ставлення до слабких банків?
— Це — одна з найважливіших наших проблем. Наявність безлічі банків, серед яких певний відсоток слабких може привести до того, що перерветься ланцюг взаєморозрахунків між фінансовими установами. Такі банки створюють умови для майбутньої кризи, тим більше, що значна кількість зароблених на території України грошей осідає поза її межами. Тіньова система висмоктує гроші саме через проблемні банки і може вдарити по всій банківській системі... Це — загальнодержавна проблема, яку слід розв’язувати з єдиного центру, яким, звичайно, має бути Національний банк. Я розумію, що на нього теж впливають певні сили, але він повинен робити все, щоб державна фінансова система розвивалася тільки за об’єктивними законами, які не допускають будь-якого втручання. Економіка має бути ще більш недоторканою, ніж хірург, який виконує відповідальну операцію. Яке начальство насмілиться давати йому вказівки і до чого це може призвести?
