На прикладі Володимира Стретовича в майбутньому політологи цілком можуть захищати дисертації на тему: «Формування української політичної еліти». Фактично, він пройшов усі хрестоматійні рівні формування політика. Професійний юрист, який прийшов у політику, щоб буквально з нуля займатися формуванням правової системи незалежної держави, голова Комітету з питань правової політики Верховної Ради минулого скликання, голова партії Християнсько-народний союз. Зараз Володимир Стретович бере найактивнішу участь у майбутніх президентських виборах. І як голова ХНС, який увійшов у коаліцію партій «Наш Президент — Євген Марчук!», і як довірена особа кандидата в президенти України Євгена Марчука, і як його представник в Центрвиборчкомі.
— Володимире Миколайовичу, чому саме Марчук? Для вас, як для політика з певним стажем, повинні були існувати серйозні важелі на користь певного кандидата?
— Перш за все Є.Марчук — державник. Його попередня практика у ранзі голови СБУ, згодом державного міністра, віце-прем'єра і врешті прем'єра є свідченням того, як він дбає про інтереси держави. Це виявилося, зокрема, у вирішенні кримськотатарської проблеми, коли вдалося мирними засобами знешкодити прояви сепаратизму у 1995 році, що бурхливо розвивалися на півострові. Та й дії щодо зовнішнього боргу, повернення валютних цінностей за часи його прем'єрства засвідчили, що ця людина працювала на Україну. По-друге, його політичний досвід. По- третє, цей політик, маючи базову освіту педагога, здобув і спеціальність юриста, є кандидатом юридичних наук. І я хотів би, щоб державою керувала людина, яка знає систему державного устрою. Крім того, Є.Марчук — спеціаліст у багатьох вузькофахових галузях оборони.
Зрозуміло, що в Україні червоного ренесансу не відбудеться. Трагічний історичний досвід унебезпечує повернення до того стану, з якого ми вийшли. З другого боку, оскільки мова йде про захист національної ідеї, української держави — цей напрямок має бути пріоритетним у діяльності майбутнього глави держави. Серед правоцентристів немає того кандидата, що володів би усіма якостями, які я перерахував на початку. Зрозуміло, що єдиним таким кандидатом став Є.Марчук. Що стосується лівих, наші сумніви розмежовувалися між Олександром Морозом та Євгеном Марчуком. В партії ХНС відбулася двомісячна дискусія, що схилилася на користь Є.Марчука як фахівця, який знає і вміє робити те, чого прагне.
— Скажіть, чи існує у вашій команді вже уявлення про те, кого Марчук, у разі обрання президентом, запропонує парламенту в якості прем'єр-міністра, міністрів і т.д.?
— Така робота ведеться. Хоча говорити про конкретні постаті поки що рано. Єдине, що можу сказати, — кожен номінант на ту чи іншу державну посаду буде призначатися на конкурсній основі з викладенням свого бачення розвитку державного будівництва. Поставлені умови: економічність, використання зарубіжного досвіду та прийнятність для України.
— Володимире Миколайовичу, ті партії, що підтримують Є.Марчука, не дуже широко представлені у парламенті. Але ж для успішної роботи уряду в нашій системі необхідна якщо не більшість, то впливова фракція у ВР. Чи обговорюється це питання? Чи не вийде так, що Є.Марчук — президент та його КМ не отримає підтримки у законодавчому органі країни?
— А що дала парламентська більшість у парламенті? Чи поліпшилась ситуація? Чи п рийняті реформаторські закони? Історія показала, що більшість у ВР вирішує свої містечкові інтереси. Для тих же партій, що підтримують Євгена Кириловича, настав мобілізаційний період, коли вони можуть довести, що чогось варті у політичному житті і у них є достатньо фахівців, щоб справитися з найвідповідальнішими проблемами народно-господарського комплексу. Що стосується співпраці, то вона залежатиме від ступеня довіри президенту. Перші місяці правління потрібно використовувати максимально, показуючи реальні кроки і ефективність своїх дій, (що не було зроблено Кучмою в 1994-му році — коли тільки через півроку почали дбати про реформи, вже сформувалися «групи за інтересами», що чітко переслідували свої корисливі цілі). Як тільки це відбудеться, ВР, незалежно від її політичного забарвлення, буде працювати у фарватері з президентом. Якщо ж парламент не зрозуміє своєї місії, доведеться думати про те, яким чином його примусити працювати спільно з президентом. Тут я велику роль відводжу особистісному моменту. Хоча в парламенті є й сьогодні багато парламентарів, готових співпрацювати, але вони ведуть кулуарну політику. Адже в наших умовах, коли вони відкрито заявлять про підтримку Євгена Марчука, то через три дні у них з'являться податківці чи у їхнiх авто зникнуть номери... Фінансова підтримка неугодного владі кандидата теж може спричинити негативні наслідки.
— Але ж для того, щоб проводити передвиборну кампанію, потрібні кошти.
— Фінанси багато що вирішують, але не все. Важливіше формування позитивної думки виборця про кандидата та значення їхнього вибору для України. Цьому може сприяти позиція тих же підприємців. В умовах переслідувань, закритості ефіру, до людей важливо донести свою точку зору. Коли авторитетний підприємець, який будує, наприклад, церкви, школи, каже у своєму середовищі, що підтримує кандидата від виборчого блоку «Наш президент — Євген Марчук», зрозуміло, що його думка вагома і вона вiдіграє позитивну роль.
Гроші мають здатність переливатися у захищені і надійні посудини. Як тільки побачать, що рейтинг Є.Марчука зросте, з'являться і прихильники, що будуть готові допомогти фінансово. Влада активно перешкоджає цьому: тому й з'являються рейтинги, що не відповідають дійсності, чи то чутки, чи то коментарі про те, що цей кандидат непрохідний.
— Чи можете ви, як представник кандидата в президенти у ЦВК дати правову оцінку тим нормативним актам, що видав Центрвиборчком?
— Згідно з законом ЦВК забезпечує методичними вказівками і роз'ясненнями щодо проведення виборчої кампанії. Таке право в них є. Проблеми в тому, що ЦВК як орган державної влади, який здійснює організацію і проведення виборів, повинна діяти згідно з законом. Тому будь-яка нормотворчість, що виходить за межi закону, не допускається. Як приклад, ЦВК висуває вимогу до довірених осіб, щоб вони приносили виписку з трудової книжки. Я заявляю, що закон не передбачає такої вимоги. Адже зрозуміло, для чого це робиться — потрібно якомога більше ускладнити процес пошуку довірених осіб, представників дільничих комісій на місцях.
— На ваш погляд, де в законі про вибори президента є вузькі місця, що б дозволило сфальсифікувати результати виборів? Чи можна оцінити, якій відсоток результатів голосування може бути сфальсифіковано?
— Сподіваюся, що цього не станеться. На виборах буде забезпечено належний громадський контроль. Звичайно, багато хто готується до цього, живе подіями минулорічних виборів, коли у значних округах дані були сфальсифіковані. Відомі й механізми здійснення цього. Але сьогодні закон про вибори президента у частині контролю організації проведення голосування, складання протоколу підсумків голосування, якраз зводить до мінімуму загрозу фальсифікування. На мою думку, це може статися під час транспортування бюлетенів від районної виборчої дільниці до окружної. Приклад останніх виборів у окрузі №221, де тричі не можуть вибрати Юрія Оробця, показує, що протоколи однієї і другої комісій містять різні дані. До речі, законодавці ухвалили зміни до Кримінального кодексу, за яким збільшили термін покарання за порушення виборчого законодавства: вплив на голосування, фальсифікування, неврахування думки, підтасування результатів виборів та інших моментів, що можуть зашкодити вільному волевиявленню громадян.
— Ми маємо перший досвід того, що результат виборів у виборчому окрузі може бути скасований судом при наявності будь-яких, навіть найменших порушень з боку кандидатів. Чи не виникне подібна загроза після виборів президента?
— Якщо невизнання результатів голосування по якомусь із округів не впливає на життя країни, то невизнання результатів виборів президента може призвести до катаклізмiв, які надовго втягнуть країну в ситуацію громадянського протистояння. Тому застосовувати такі методи навряд чи хто думає. Якщо ви маєте на увазі рішення Вишгородського районного суду і зневажання волі киян, то очевидно, що у ньому більше політики, ніж правосуддя. (Інтерв'ю було взяте до того, як ВС скасував рішення Вишгородського суду. — Ред. ). Я вважаю, що не можна це сприймати як репетицію. Гіпотетично це може відбутися. Темною плямою залишається лише транспортування бюлетенів до окружних комісій. І ця ділянка буде проконтрольована. Ми робитимемо копії усіх протоколів і прослідкуємо, щоб вони не відрізнялися від даних, що надходять до ЦВК. Ми ще будемо думати над тим, як проконтролювати, щоб остаточний результат було оприлюднено після пiдрахунку усіх голосів. Мене непокоїть той факт, що нинішня влада не погодиться на будь-який інший розвиток подій, ніж той, що вона передбачає.
Але ми разом з ЦВК випишемо усі нормативні акти, що стосуватиметься правил дій у екстремальних ситуаціях. Це є велика школа — вміння працювати в умовах нерозвинутої демократії.
