Враження

Тарас ОЛЕКСИК , доктор філософії, Національний інститут здоров'я США, м. Ужгород:

— Через свою професійну діяльність мені довелося більшу частину о станніх 12-ти років жити в США. Зараз я працюю науковим співробітником у Національному інституті здоров'я, найбільшому в світі науково-дослідницькому закладі, розташованому поблизу американської столиці — міста Вашингтон. Проте значна частина моєї роботи напряму пов'язана з Україною, тому я часто буваю тут, співпрацюю з колегами, спілкуюся зі студентами і по можливості викладаю в університеті. Цього разу мені випав унікальний шанс побачити вибори у двох різних країнах — в Україні та США — практично одночасно й до того ж простежити обидва процеси, безпосередньо перебуваючи в країні.

Тому, спостерігаючи за теледебатами між Януковичем і Ющенком, мені весь час напрошувалася аналогія з дебатами, які відбулися кілька тижнів тому між президентом США Бушем і сенатором-демократом Керрі, інтелектуалом, який представляв опозицію. Тоді провладний кандидат поставив на перше місце досягнення в економіці та безпеці за останні два роки, тоді як демократ критикував його як з економічних, так і з гуманітарних позицій і пропонував повернути американських хлопців з Іраку додому.

Проте на цьому подібність, напевно, закінчується. На тих дебатах йшла жвава дискусія, де кожному з кандидатів надавалося право прокоментувати відповідь свого опонента.

Нарешті кандидати мали довіру до незаангажованості ведучого, який підготував і задавав свої власні запитання, чітко й жорстко тримав регламент і ні в якому разі не дозволяв собі критики на адресу партії одного з кандидатів. У кінці дебатів американці потиснули один одному руки, тоді як для українців це виявилося, легко кажучи, нелогічним.

Українські дебати розчарували тим, що в цілому ніякої дискусії не відбулося. Запропонований формат дозволяв кандидатам виголошувати передвиборні промови і покладатися на заздалегідь приготовані фрази. Люди, які чекали на вільний обмін думками, побачили не людину, а роботу іміджмейкерів. Ця проблема не є винятковою для України, проте метою як формату програми, так і роботи ведучого повинно бути те, щоб її проявів було якнайменше.

Повинен відзначити, що під час своїх виступів Янукович краще та впевненіше тримався на сцені, дивився прямо в екран і використовував заготовлені шаблони, створюючи враження когерентності. Перехід на російську мову в заключному слові також був проявом добре продуманої тактики цього кандидата. З другого боку, переходячи на власну мову, Янукович втрачав впевненість, довго шукав слова і плутав терміни. Проте його виборець, що орієнтується в цілому на спадковість влади, навряд чи поставить це в негатив своєму кандидату. Якраз таким був електорат президента Буша 4 листопада.

Ющенко, навпаки, хвилювався, читаючи статистику, намагався втиснути якнайбільше інформації в короткий проміжок часу. Проте як тільки він переходив на власну мову, невпевненість зникала й можна було побачити цілу гаму емоцій, відчутно було харизму лідера. Враховуючи хворобу Ющенка, не можна не захоплюватися мужністю цього чоловіка, який знаходить сьогодні в собі сили для передвиборної боротьби.

Треба віддати належне тому, що факти, якими оперував Ющенко, так і залишилися без реакції на них Януковича, який досить-таки невдало намагався протиставити себе попереднім урядам, обіцяючи зміни в майбутньому, що було не зовсім коректно з його боку. Обидва кандидати розуміли, що найкращою тактикою у такому форматі дебатів був безапеляційний наступ. Цікаво, що спочатку вони шокували цим один одного. Кожен намагався втрутитися у виступ іншого. Пізніше було видно, що обидва почали краще розуміти правила гри, корегуючи свою поведінку. У цілому Ющенко мав сильнішу і зрозумілішу платформу для наступу, і тому його виступ був кращим і доступнішим для того виборця, який ще не вирішив, за кого йому голосувати.

Звичайно, чудовим фактом є те, що спроба провести дебати була, і так хочеться, щоб у майбутньому в нашій з вами державі розвинулася традиція дискусії, коли можливо буде почути альтернативні думки, й не обов'язково у переддень президентських виборів. Взагалі кожен із кандидатів виконав свою настанову. Обидва говорили до своїх виборців з розрахунком на те, що той, хто хоче слухати, почує. Моє єдине бажання як українця та громадянина — в тому, щоб, як і вибори в США, наші вибори 21 листопада стали простою відповіддю на те, у кого їх більше.

Георгій МОСКАЛЬОВ, учасник бойових дій, Донецьк:

— Я вважаю, що теледебати 15 листопада між двома кандидатами на посаду президента України пройшли загалом гідно. Не розкриватиму глибинні значення їхніх програм, це з успіхом зроблять інші. Я лише відзначу, як вони трималися, і про що це може свідчити.

Обидва Віктори боролися за Вікторію, і ця боротьба нагадує давню гру моряків — перетягування каната. Але якщо в моряків у такій битві головне — сила та спритність, то в політичній грі — манера триматися й говорити. Щонайпершою якістю, «пробою» політика є його ораторське мистецтво.

Здавна на Русі про людину, яка читає з папірця, були зневажливої думки. Чи не цю помилку допустив і Віктор Ющенко, який майже не підводив очей від своїх «конспектів»? Іншими його помилками слід також вважати безупинне жонглювання цифрами-відсотками, постійне переминання з ноги на ногу, я би сказав навіть — метушливість, іноді невиразність мовлення, «проковтування» слів чи складів, опущена голова… Усе це робило його промову та його аргументи непереконливими.

Водночас фігура Януковича вселяла довіру, він стояв монолітно, від нього наче віяло силою. Одразу було видно, що він упевнений у собі та своїх досягненнях. А його тонка, ледве помітна розуміюча усмішка? Вона багатого варта.

Ось чому гармонійніший вигляд мав саме Віктор Янукович, твердості та силі якого я довіряю більше.

Володимир ПРИТУЛА, голова комітету з моніторингу свободи преси в Криму, Сімферополь:

— Я думаю, що попри всі перші враження, не можна говорити про те, що хтось із кандидатів ці дебати виграв, а хтось інший програв. Справа в тому, що в понеділок Україна зробила значний крок вперед і загальний підсумок полягає в тому, що виграла в цілому Україна й демократія в нашій країні, український народ. Думаю, що ніхто з кандидатів цього герцю й не програв — але кожен виграв його по-своєму. Адже цілком очевидно, що під час дебатів кожен з кандидатів діяв за своїми правилами. Було таке враження, що Віктор Ющенко знову сів грати проти свого опонента в шахи, але Віктор Янукович у свою чергу подумав, що це гра «в Чапаєва», і став діяти за своїми правилами. У той час, як ставка Віктора Ющенка була на глибину проблем, ставка Віктора Януковича була на загальне враження від себе та від розмови. Таким чином, перший прорахунок Віктора Ющенка був у тому, що він опирався в основному на аргументи, тоді як його візаві діяв незалежно від цього, намагаючись вплинути в основному на емоції глядачів. Він висував не аргументи, а емоції, звинувачення свого опонента, на які Віктору Ющенку з його ментальністю було важко відповісти адекватно. Я думаю, що в цій ситуації Ющенку треба було бути не природженим інтелігентом, а варто розіграти сцену, яку розіграв «доцент», потрапивши в чужий для нього світ, пам'ятаєте? Відсутність цього досвіду в Ющенка далася взнаки й через те емоційно впевненіше відчував себе Янукович, хоча в нього було мало аргументів. У цій ситуації для людини, яка більше здатна аналізувати та вивчати аргументи, переконливішим був Віктор Ющенко, але для людей, які реагують тільки на емоції, більше симпатії викликав Віктор Янукович, який через необтяженість глибиною тримався впевненіше та був більш наступальним, агресивним.

Разом з тим сам формат дебатів мені здається не дуже вдалим, бо було б значно краще, якби кандидати могли, крім декларацій та викладу свого бачення блоків проблем, обмінятися запитаннями та дати на них відповідь. Через обмеження формату та брак часу Віктор Ющенко не зміг викласти повністю свою концепцію. Тому я думаю, що в Україні слід було б мати дебати в кілька етапів, а також із запитаннями один до одного. Я думаю, що американський варіант дебатів був би кориснішим виборцям. Нашим законодавцям тут є про що подбати на майбутнє...

Михайло ЛЕВАКІН , журналіст, Херсон:

— Теледебатів просто не було. А був спільний виступ двох кандидатів, в один і той самий час, на одному і тому самому каналі. У самого слова «дебати» зовсім інше значення, «дебати» — це від французького «дискусія, суперечки». Ні дискусії, ні суперечок не було. І американські теледебати показали перед виборами наче спеціально для того, щоб ми подивилися, як це роблять американці, і як ми цього робити не вміємо або не хочемо. Я не знаю, в чому конкретно причина того, що їх не було. Але мені здається, що Ківалов пішов на поводі в кандидатів.

На емоційному рівні мені був симпатичніший Ющенко, тому що говорить він інтелігентно, без помилок і нормально володіє як російською, так і українською мовами. Це моє внутрішнє відчуття. Але якщо проаналізувати логічно, то правильно говорять ті, хто після цих «теледебатів» зробив висновок, що один другого вартий. Уже занадто вони схожі один на одного прагненням до влади, тими частинами своїх програм, які прозвучали під час ефіру. А ще тим, що першозавданням обох було не розповісти про те, як вони люблять Україну, а очорнити опонента та вибілити себе.

Алла ФЕДОРИНА, голова Сумського прес-клубу:

— З огляду на проведені зміни у формі дебатів безпорадно виглядала вигородка студії. Все було влаштовано як для діалогу, а між тим кандидати, стоячи один навпроти одного, зверталися переважно до людей. Звідси емоційні збої: часом надмірна зосередженість на паперах кандидата Ющенка, а також така собі скептична усмішка кандидата Януковича, яка адресувалася вже не лише опоненту, а й глядачу. Втім, можливо, останнє було й щирим?

Було враження, що кандидат Янукович, як я вже говорила, користувався заготовками і боявся від них відступити. Особливо це було помітно у фіналі, при заключному слові. Ющенко виглядав як людина, яка мислить в цей конкретний момент і звертається до паперів лише для підтвердження тих чи інших своїх думок.

Позитивне одне: офіційний канал нарешті показав обох кандидатів, і люди, які не мають кабельного й каналів, що дають різну інформацію, мали можливість вперше з екрана Першого національного отримати матеріал, а не «варіації на тему» далеких від уявлення про професійну етику колег.

Іван ОСАДЦІВ, лікар-гематолог Чернігівського обласного центру радіаційного захисту населення:

— У цілому дебати мені сподобалися, і я радий, що нарешті українців ознайомили з такою формою спілкування кандидатів. Однак я вважаю, що було б краще, якби вони проходили в три-чотири етапи й ті розділи, які висвітлювались, були розглянуті окремо. Також недоліком дебатів я вважаю проведення їх скоріше в формі монологів, аніж дискусії. Щодо враження від виступів кандидатів у президенти, то, без сумніву, Ющенко виглядав переконливіше, оскільки підкріплював свої слова конкретними цифрами. Зокрема й у формі, доступній будь-якій пересічній людині. Я думаю, його аргументація того, як обвали й підйоми української економіки впливають на нашу купівельну спроможність, примусила багатьох людей погодитися з ним. І Янукович тут практично не мав чого протипоставити. Взагалі він виглядав дуже слабо, зривався на якісь політичні заклики та врешті-решт почав звинувачувати Ющенка у брехні. Все це виглядало просто як безпомічність. А заяви, що нова влада вже прийшла й нікуди не піде, я думаю, відвернули від Януковича багатьох потенційних виборців, які побачили просто диктаторські замашки.

Володимир ШЕПТОВСЬКИЙ, підприємець, кандидат технічних наук, Луганськ:

— Я закинув усі справи, щоб подивитися дебати. Заздалегідь був упевнений, що в Ющенка — всі переваги. Українська мова рідна для нього, оратор він хороший, сперечатися вміє і любить. Навіть якось шкода було Януковича, що йому доведеться битися з таким бійцем, та ще й з огляду на те, що прем'єр народився і все життя прожив у російськомовному регіоні. І що ж? Ющенко не відривався від папірця, наводив одні й ті самі аргументи, що вже набили оскому, весь час звинувачував Януковича в тому, за що й сам відповідальний, принаймні, не менше. Інфляція, продовольча і паливна кризи, низькі зарплати та пенсії… Особливо мене насмішили докори в бензиновій кризі. Хіба світові ціни на нафту також опонент підняв? Нескінченні мітинги «Нашої України», нагнітання пристрастей також не сприяють стабільності цін.

Можна подумати, що за Ющенка ми жили як у раю, не було жодних криз, а наші пенсіонери просто процвітали. Та ми всі пам'ятаємо жахливу інфляцію, яка при ньому була, напрочуд низький рівень зарплат і пенсій, та ще й багатомісячні затримки виплат. Зараз він критикував Януковича за те, що той нагнав інфляцію своїми соціальними дотаціями до пенсій, пільгами й іншим (я, до речі, також вважаю це популізмом, але хто б не звернувся до популістських заходів на його місці?). Сам же обіцяє ще більше зростання зарплат і пенсій, створення, незрозуміло як, п'яти мільйонів робочих місць. Я не почув жодної економічної програми, крім лозунгів і закликів. Як так — невже досі його команда не виробила ясну економічну програму? 100 днів — 100 указів — це вона і є? А ще про сало було багато слів. Писати укази в нас може будь-яка влада, а як виконуватимуть усе це, незрозуміло.

Янукович міг би бути артистичнішим, емоційнішим, він трохи важкуватий. Але не треба забувати, що йому поки що важко говорити українською. Я вважаю, що Янукович дебати виграв. А Ющенко був скутий, напружений, невиразний і непереконливий.

Ольга ГЕРАСИМОВА, кандидат історичних наук, Харків:

— Можу сказати, що навколо цієї події було більше галасу, ніж вона того вартувала. Це були не дебати в повному розумінні слова, а швидше можливість за короткий термін сказати щось у присутності опонента. При цьому той, хто виступав на задану тему другим, мав можливість висловити свою позицію та відповісти на обвинувачення. У результаті вийшли не дебати, на які чекали насамперед ті, хто ще не визначився, за кого віддати свій голос, а виступи зі взаємними обвинуваченнями без можливості конструктивної розмови між кандидатами. Дебати — це насамперед розмова, чого, на жаль, насправді так і не сталося. Оскільки обидва кандидати наводили викривальні для противника негативні факти роботи, то вирішити, хто ж із них кращий і переконливіший, для звичайної людини важко. Тим більше, що кожен із ораторів викрив опонента у брехні та в недостовірності викладених даних. У результаті більшість виборців дійдуть уже давно усталеної думки, що в усіх політиків «рильце в пір'ї» і між ними немає великої різниці. На користь Віктора Януковича на дебатах, звичайно ж, свідчило те, що під час виступу він практично не підглядав у папери, говорячи впевнено та чітко з усмішкою на губах, дивився прямо в камеру. Але при цьому складалося враження, що не все так добре, як здається. Недоліком спічу Віктора Ющенка, на мій погляд, є те, що інформація, яку він подавав, була здебільшого негативна. Відсутність позитивних емоцій на обличчі кандидата також не справила ефекту для завоювання симпатій виборців. Але йому це пробачне, якщо врахувати стан здоров'я Ющенка. На відміну від свого опонента, Віктор Андрійович під час виступів більше викладав факти, подаючи їх цифрами, що дало велику наочність і переконливість сказаного. До передвиборних обіцянок і яскраво змальованих перспектив виборці давно звикли і вже цьому не довіряють — їм потрібні факти.

Світлана МАРКОВА, кандидат історичних наук, Хмельницький:

— Теледебати кандидатів для пересічного українця — нове й цікаве явище. Без перебільшення, вони привернули увагу всієї країни та стали потужним стимулом для тих, хто ще не визначився. Позавчора ми побачили Віктора Януковича у новому амплуа, а саме — публічного політика, з яким він, до речі, непогано впорався. Було репрезентовано соціологічну ідентифікацію «нова влада», і якраз вона привселюдно визнала, що уряд, адміністрація, силові структури «дають дах тіньовій економіці». Досить часто лунали популістські заяви. Однак необхідно визнати: є певний конструктив у команді кандидата у президенти Віктора Януковича.

Віктор Ющенко, на мою думку, виступив краще. Він компетентніший у економічних питаннях, і саме у третьому сегменті теледебатів відбувся перелом на його користь. Розуміння економічної проблематики кандидатом у президенти від опозиції глибше, однак інколи сприймати його виклад заважала зайва деталізація. Не дуже вдало виглядала ідея команди Віктора Ющенка щодо презентації порівняльного аналізу цін на продукти харчування.

Вперше виборці одержали можливість наочно порівняти розгорнуті програми кандидатів у президенти України. Якщо їхні погляди на соціальну політику часто збігалися, то на зовнішню — концептуально відрізнялися. Було озвучено дві доктрини — проєвропейську та проросійську, які, власне кажучи, і є «формовими брендами» обох кандидатів.

Слід констатувати, що виступали два лідери, які запропонували країні зробити 21 листопада остаточний вибір: або поміняти «сліпих командирів», або довіритися «новій владі». Так, класичних дебатів нація не побачила, не почула. Це було щось схоже на виступи підготовлених політтехнологами лідерів. Однак, як кажуть у народі, перший «блин комом».

Сергій ТІГІПКО, керівник виборчого штабу Віктора Януковича:

— Я задоволений підготовкою до теледебатів. Я задоволений тим, що в Януковича було досить багато виступів у прямому ефірі на каналах, на місцевих телеканалах, коли він відвідував регіони. Це його гарно підготувало. Загалом ми конкретно готувались до теледебатів. Я не можу сказати, що це була психологічна підготовка, але ми працювали. Відтак на теледебати Віктор Янукович пішов веселий і впевнений.

Микола ТОМЕНКО, довірена особа Віктора Ющенка:

— Головне — ті ролі, які обрали собі обидва кандидати в президенти. Це дуже цікаво, а для мене особисто — це своєрідна несподіванка. Роль Віктора Ющенка — це роль майбутнього президента, який говорить про те, що треба робити та як змінювати теперішню політику. Вся структура його відповідей на запитання та, скажімо, викладу соціальних, економічних чи інших позицій є акцентуація на соціальних проблемах і на тому, як їх треба вирішити. А риторика Віктора Януковича — це критика спочатку колишніх можновладців, а потім і нинішньої влади. Тобто насправді він приміряв на себе роль представника опозиційної фракції. Складається таке враження, що він уже готується бути представником опозиційної фракції в парламенті або взагалі в країні. Тому я думаю, що суспільство буде виходити саме з цього — наскільки професійно виглядав Ющенко як майбутній президент і наскільки професійно й фахово виглядав Віктор Янукович як майбутній представник опозиції.

Юрій МЕЛЬНИЧУК, ведучий теледебатів:

— За п'ять хвилин до початку ефіру представники штабів остаточно домовилися про правила гри, і я про них дізнався разом з усіма. Це ґандж. Бо не вчора, як кажуть, прийшла зима в Україну, й не вчора почались виборчі перегони, відтак правила повинні були встановити завчасно. І штабам радитись слід було не за лічені хвилини до початку, а заздалегідь встановити правила гри. До початку ефіру, розмовляючи із колегами- журналістами, я не хотів їм зізнаватися, що знаю про те, що положення як такого не існує. А по закінченні ефіру я відчув велике полегшення і, скажімо так, я був собою задоволений. Дуже боявся, аби не виникло якихось неординарних ситуацій в ефірі. Адже в ЗМІ останнім часом багато говорили про те, що можливі якісь провокації. Я дуже радий, що незважаючи на абсолютно різні політичні уподобання кандидатів, обидва проявили цивілізованість і ніхто з них аж надто не переходив на особистості. І теледебати закінчилися так, як вони й мали закінчитись.

Я вважаю, що у теледебатній грі вийшла нічия. Ніхто з них не програв. Одначе я, чесно кажучи, не маю цілісної картини того, наскільки аргументовано все це виглядало зі сторони. Я більше займався арифметикою, аби точно розрахувати час відповіді кожного з опонентів. Це було не так просто. У мене не було можливості просто спостерігати й аналізувати. Втім, я думаю, Віктор Андрійович, при всій моїй до нього повазі, даремно шість разів поспіль давав зрозуміти своє ставлення до опонента за допомогою наголошень на словах «професор», «по поняттях», «в тюрмах будуть розборки». Більш толерантним, на мою думку, в ставленні до опонента був Янукович. Але, скажімо, насиченішою фактами й числами, звичайно, була доповідь Віктора Андрійовича. Янукович намагався аналізувати, а Ющенко більше «брав» фактів. Але загалом — другий тур попереду, й він покаже, хто виграв дебати. Гадаю, що головне в цих дебатах було довести суспільству, що вони потрібні, що вони можливі, незважаючи на ставлення кандидатів один до одного, на їхню особисту неприязнь. Люди повинні мати можливість наочно побачити їх і ще раз визначитися у своєму виборі. І вони цю можливість вчора отримали. Дебати — це ще одне свідчення європейськості України. І ці теледебати, які пройшли на цивілізованому рівні, вважаю, можна було б показати в будь-якій країні як наочний приклад демократії.

Олександр ЗІНЧЕНКО, керівник центрального виборчого штабу кандидата на посаду президента України Віктора Ющенка:

— Я думаю, що справа була не в напруженні, а у відповідальності цього моменту. І я думаю, що Україна приречена на незворотні зміни, які вже відбуваються у всіх на очах... Ці зміни вже переконливо пробили собі дорогу. Досі ми не чули, щоб у протистоянні, в дискусії один з одним відбулась зустріч, яка б давала змогу порівняти. Заочне порівняння було, вся акцентація є відомою, але такого, щоби наодинці можна було задати один одному запитання, — це вперше.

Людмила ПРОЦЕВИЧ, голова Вінницької обласної громадської Асоціації «Землевласників Поділля»:

— Команди обох кандидатів добре попрацювали, відчувалось, що опоненти були підготовленими, але проколи були, як в одного, так і в другого. Щоправда, Ющенко виглядав більш розгубленим, Янукович побив його конкретними аргументами й цифрами. Особливо, коли стосувалось фактів, «витягнутих» командою Януковича з того часу, коли Ющенко був керівником банку, прем'єром. Виявилось, що Ющенко — людина потайлива, крім того, мені неприємний факт, що наша опозиція брехлива й фальшива. Адже Ющенко, коли був прем'єром, сам вручав Януковичу грамоту як губернатору за кращу роботу, й тоді він не згадував, що Віктор Федорович сидів у тюрмі. Правда й те, що Янукович оточений кланами, але як без них він би вийшов на свій теперішній рівень? Янукович — людина вольова, й поступово відсіє від влади мафіозні структури. Що до Ющенка, то моє враження, що його може, як на шворці, водити Петро Порошенко, вже не кажучи про вплив Юлії Тимошенко, яка теж уже була при владі й не залишилась осторонь скандалів. Певну ж розгубленість і невпевненість Януковича під час дебатів можна пояснити тим, що він має менший за Ющенка досвід публічних виступів.

Микола САМАРДАК, доцент кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка:

— Для мене як науковця, важливіші не особистості, хай і відомі, й авторитетні, і яскраві, й чесні, а суспільні процеси та позиції, цими особистостями представлені. Тож слухаючи Віктора Януковича, пригадував «помилки» у списках виборців, нібито випадково допущені представниками місцевої влади, повідомлення незалежних ЗМІ про численні випадки фальсифікації на його користь результатів виборів 31 жовтня, «карусель» із відкріпними талонами. Коли прем'єр говорив про вражаючі успіхи його уряду, то я згадував про тисячі й тисячі моїх співгромадян, які борсаються в нестатках, потерпають від байдужості можновладців, почувають себе залишеними державою напризволяще. Щодо економічної політики уряду В.Януковича, то коли він говорив про темпи зростання економіки, я думав про те, що ці темпи досягаються здебільшого за рахунок щедрих фінансових вливань (взятих із платників податків, тобто з мене та більшості інших виборців) у вже непотрібні за умов новітньої постіндустріальної ери видобувні та ененергозатратні підприємства. І мені бачилася також політична стабільність, вибіркова й скупа благодійність, що прикривають наше неблагополучне, несправедливе, корумповане сьогодення.

А слухаючи Віктора Ющенка, все більше переконувався: він представляє більш сучасну політичну й економічну еліту України, яка дуже потрібна нашій країні, еліту, здатну насамперед особистим прикладом утвердити в нашому суспільстві справді європейські цінності. Я вважаю, що в Україні назріли структурні реформи в економіці, зокрема надання пріоритету розвитку малого бізнесу й наукомістких технологій. І на мій погляд, Віктор Ющенко показав, що зможе забезпечити їх послідовне проведення. Він також неодноразово звертався безпосередньо до жителів нашої країни як до її свідомих громадян, які мають зробити й відстояти свій вибір, і це є дуже важливим для розвитку у нас громадянського суспільства. Аргументи, що їх висловлював кандидат від опозиції в зазначеному контексті та деяких інших моментах, сприймалися мною як більш переконливі і, що важливіше, такими, що дають надію.

Іван КУР'ЯНІК, голова Рівненської обласної громади Конгресу української інтелігенції:

— Сам факт, що такий двобій відбувся, незважаючи на шалену протидію, є вагомим кроком на шляху до справжньої демократії. У той же час, небезпідставно побоюючись за низький загальний і професійний рівень свого кандидата, діюча влада зробила все можливе, щоб позбавити Віктора Ющенка можливості ставити запитання своєму опонентові. Саме тому розрекламовані дебати так і не стали, власне, дебатами, а більше нагадували монологи віч-на-віч. Великим мінусом телевізійного поєдинку була і його академічність, підсилена відсутністю глядачів у студії.

Від самого початку й до самого закінчення дебатів домінувало стійке враження, що опоненти перебувають у різних «вагових категоріях». Ерудованості, професійним знанням Віктора Ющенка Віктору Януковичу протиставляти було нічого. Його загальні фрази про підняття пенсій, ріст ВВП, подвійне громадянство виглядали непереконливо на тлі концептуальних та програмових тез Віктора Ющенка. Особливо відчутною перевага кандидата від опозиції була в економічних та соціальних питаннях. Він вільно й фахово оперував цифрами, наводив удалі приклади, чітко й дохідливо пояснював виборцям, у чому мінуси нинішньої владної економічної політики та в чому перевага його власної програми.

Та й виглядав Віктор Ющенко значно впевненіше свого опонента. Він поводився досить невимушено, іронізував, жартував, намагався полемізувати, заперечувати, щиро обурювався, коли чув на свою адресу відверту неправду, тобто почувався психологічно комфортно. Натомість Янукович відчував дискомфорт, говорив штампами, багато помилявся, сердився й простояв усі теледебати в положенні підлеглого.

Але найцікавіше, на мою думку, те, що загнаний у безвихідь фаховістю Віктора Ющенка Янукович раптом став затятим опозиціонером і навіть мусив погодитися з критикою Ющенком дій існуючої влади. А це означає банкрутство усієї виборчої риторики Віктора Януковича, яка зводилася до фрази «ми повернули довіру людей до влади».

Уляна КИРІЄНКО, політолог, Інститут глобальних стратегій (ІГЛС):

— Загальне враження від дебатів позитивне, хоч і не без застережень. Перше застереження стосується формату дебатів. Очевидно, що формат теледебатів був технологічно вихолощений штабами, причому настільки, що втратив свій початковий зміст, а саме — бути дискусійною грою. Іншими словами, дві складові дебатів — дискусія та наявність переможця — спочатку були мінімізовані. У таких умовах теоретично результат дебатів можна було легко передбачити — ніхто не виграє, ніхто не програє. Практично для двох кандидатів це можна переформулювати так — Янукович не програє, а Ющенко не виграє.

Що стосується виступів самих кандидатів, то тут, на мій погляд, була зроблена ставка штабу Януковича на два пласти сприйняття. Віктор Янукович насамперед працював, так би мовити, на «картинку», тобто намагався витримати свій імідж та образ упевненого в своїх силах, сильного кандидата, лідера успішного уряду. А змістовно прем'єр-міністр був менш аргументованим і коректним. Віктор Ющенко, навпаки, працював більше в змістовному амплуа кандидата, акцентуючи на власних аргументах і баченні роботи на посаді президента. Й одночасно для Ющенка менш виграшним було сприйняття «картинки». Таким чином, з одного боку, для недосвідченого виборця «картинка» впевненого Януковича сприймалася позитивно, а з іншого — для досвідченіших глядачів були цікаві аргументи Ющенка.

І останній момент — усе ж не можна обійтися без оцінок. Оцінки я би поставила за кожну частину дебатів, щоб у результаті вивести сумарний бал. Отже, вступному слову кандидатів можна поставити рівні бали: Янукович:Ющенко — 1:1, за соціальний блок також рівні бали: Янукович:Ющенко — 1:1, за економічний блок перевага в Ющенка: Янукович:Ющенко — 0:1, за внутрішньополітичний блок також перевага в Ющенка: Янукович:Ющенко — 0:1, за зовнішньополітичний блок бали рівні: Янукович:Ющенко — 1:1, за заключну частину перевага в Ющенка: Янукович:Ющенко — 0:1. Разом: Янукович:Ющенко — 3:6.

Микола ОЖЕВАН, професор Інституту міжнародних відносин при Київському національному університеті ім. Т. Шевченка:

— Дебати — це суперечка, зовсім не розрахована (на відміну від полеміки) на остаточну перемогу над суперником. Їхня мета — прояснити позиції сторін зі спірних питань, дистанціювавшись при цьому від суперника. При цьому кожна зі сторін залишається «при своїх інтересах».

Не були особливим винятком і телевізійні дебати між Віктором Федоровичем і Віктором Андрійовичем. Ніхто, зрештою, не очікував, що один із них виявиться наскільки переконливим, що іншому нічого не залишиться, як із розчуленням в голосі визнати себе переможеним і зійти з виборчої дистанції. Хоча такої затятості й неприєднаності позицій теж ніхто не очікував. Склалося враження, що якби Віктор Федорович доводив, що Волга впадає в Каспійське море, то Віктор Андрійович легко б розбив тезу супротивника протилежним твердженням, що це Каспій впадає у Волгу.

Отже, твердити про перемогу в цих дебатах, по-перше, безглуздо, а, по-друге, — собі дорожче. Тому що перемога в теледебатах — ще не перемога на виборах. Буш, як відомо, за відгуками мислячої американської публіки двічі програвав теледебати суперникам (Ел Гору й Джону Керрі), але потім вигравав у них на виборах.

Методологія сторін була діаметрально протилежною. Якщо Віктор Федорович був надто раціональним і прагматичним, то Віктор Андрійович більше нагадував політика лівого спрямування із романтичною вдачею, який рішуче зрікається темного минулого й закликає до світлого майбутнього. Але й Віктор Федорович потроху оволодіває цією політичною риторикою («Ваш час пройшов й уже ніколи не повернеться…»; «Ми пам'ятаємо темні міста…»).

Від Віктора Андрійовича публіка загалом не почула чогось принципово нового. Звучали звичні полум'яні філіппіки на адресу чинної влади й заклики «народного трибуна» із «козацькою вдачею» до її повалення. Усе це могло бути скероване на завоювання так потрібних нині Віктору Андрійовичу додаткових відсотків голосів лівого електорату. Тому й не дивно, що деякі пасажі Віктора Андрійовича прямо таки «лягали» на слова пролетарського гімну.

Щодо Віктора Федоровича, то він, здається, остаточно вийшов із тіні Леоніда Кучми, продемонструвавши стиль і манери публічного політика. Хоча місцями це все-таки був стиль скромної самозвітності прем'єра, а не стратегічного «прориву» майбутнього президента.

На майбутнє слід робити із подібних теледебатів серіал із трьох-чотирьох подач. Це, по-перше. А, по-друге, суперникам варто з'являтися в студію без папірчиків, щоб не нагадувати університетських професорів або студентів під час іспиту.

Олександр ДЕРГАЧОВ, політолог, головний редактор інтернет-видання «Прозора політика»:

— По-перше, на мою думку, ми мали несправжні теледебати. Вони були досить жорстко заорганізовані: йшлося просто про паралельне викладення позицій. Дискусії як такої не було, і це нівелювало умови, обмежувало можливості помітити різницю у підготовці кандидатів. Щодо змістовного наповнення, то у перших двох блоках «Економіка» та «Соціальна сфера» з огляду спостерігача не дуже підготовленого змагання було близьке до нічиєї. Віктор Ющенко мав превагу лише за рахунок того, що звертався до питань, пов'язаних з приватизацією «Криворіжсталі» та цінами на продукти харчування. Це дуже вагомі аргументи, які зрозумілі кожному з глядачів. Решта — це питання, пов'язані з професійною сферою, в якій обізнані лише деякі, й, звичайно, на широкий загал такі аргументи справляють обмежене враження. Було очевидно, що Янукович абсолютно не готовий дискутувати з питань внутрішньої політики. Він підміняв тему і, коли йшлося про стан демократії, захищеність прав громадян, відносини між владою й суспільством, говорив про обленерго й необхідність будувати новий нафтопереробний завод. Якщо серйозно ставитися до предмету обговорення, то це — нищівна поразка. З останнього блоку, хоча він і не обговорювався досить предметно, теж стало очевидно, що Янукович за свої два роки прем'єрства поки що не мав нагоди серйозно займатися міжнародними справами. Він дуже погано орієнтується в цьому питанні й користувався заготовками. У перших двох блоках він виглядав на задовільно. Крім того, дуже дивною була його опозиційність. Очевидно, що це передвиборчий маневр: спроба назвати усіх попередників крадіями, а самому репрезентувати себе як нову владу. Справді, Віктор Янукович виступив значно краще, ніж цього можна було очікувати. І радість для його прихильників в тому, що він не провалився в цьому заорганізованому форматі. Але якщо говорити про те, хто такий президент, хто має бути президентом, хто може, хто має моральне право, хто готовий внутрішньо бути президентом... — це інша справа. На фоні минулого Віктор Янукович, можливо, виглядав би не так і погано. Але це не президент.

Петро КРАЛЮК, професор Національного університету «Острозька академія»:

— Передусім добре те, що ці теледебати відбулися. Вони засвідчили, що ми все-таки маємо якесь відношення до європейської демократії. Україна — дійсно не Росія, але, на жаль, і не Європа. Дебати стали загальнонаціональною подією. Вони транслювалися на Першому каналі, популярність якого не є такою вже й високою. Боюся, що інтерв'ю Путіна, яке недавно транслювалося центральними телеканалами, бачило більше людей, ніж теледебати кандидатів у президенти України. Чи це є нормально? Хоча допускаю, що в умовах нинішньої політизації чимало людей знали про теледебати та спеціально дивилися їх. Але, як на мою думку, у своїй масі це були політично заангажовані люди, які вже зробили вибір на користь того чи іншого кандидата. І тому дуже сумнівно, що ці теледебати допомогли зробити вибір тим, які сумніваються за кого голосувати. До того ж протягом години сорока хвилин детально обговорити важливі блоки питань соціального, економічного, внутрішнього та зовнішнього життя країни неможливо. Краще було б, якби в кожній сфері велася окрема дискусія кандидатів, які б не лише виголошували свою точку зору, але й ставили одне одному запитання. А так, на жаль, дебати виглядали як монологи кандидатів у президенти.

Левко РІЗНИК, голова Львівської організації Національної Спілки письменників України:

— Мені надзвичайно цікаво було побачити разом цих двох учасників президенських пергонів, почути багато такого, що було розсипано уламками по газетах і тепер постало розгорнутими концепціями. І особливо цінно, що їхні, я маю надію, відверті висловлювання чула мільйонна глядацька аудиторія, і зокрема ті 10 — 15%, що ще не визначилися.

Янукович більше покладався на свій вигляд — упевненого в собі, поважного гарного пана. І тут Ющенкові було складніше, адже він досі не оговтався після хвороби, і всі зовнішні ознаки її ускладнювали сприйняття.

Однак мені здається, що Віктор Андрійович виглядав переконливішим, його професійний досвід є настільки серйозним, що дає привід стверджувати: він більше підготовлений до посади Президента. У всіх чотирьох блоках дебатів — і в деталях, і в узагальненнях він говорив як людина, що може відстоювати інтереси держави. Чіткість його висловлювань стосовно основних орієнтирів діяльності вражала: економіка стабільного росту (це висловлювання ще увійде у підручники) і боротьба з корупцією, що є дуже актуальною для нашої держави.

Мені було дивно, що Віктор Янукович чомусь у заключному слові відмовився від державної мови і заговорив російською. Певно, хотів догодити російськомовному електорату. Дарма, — якщо хтось не говорить українською, то все ж таки добре її розуміє і взмозі осягнути глибину аналізу і сутність висловлювань. В цьому сенсі не варто ділити Україну на Схід та Захід, які для декого мають різні політичні орієнтири. І в одному регіоні можуть жити люди із різними духовними цінностями, штучність такого поділу вже стала очевидною і на неї не варто робити ставку. А ліпше згадати Симоненківське звертання до України, як це зробив Ющенко: хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю!

А ось в чому, на мою думку, програвали обоє опонентів, так це в тому, що ніби на кілька хвилин забули, що сперечаються за президенське крісло, а не за прем'єрське… Я би викреслив у обох і кілька емоційних висловлювань. А загалом ми стали свідками народження нової електоральної культури, яка мусить знайти своє продовження.

Ігор ЗАРЕМБСЬКИЙ, відповідальний

секретар газети «Час–2000», Чернівці:

— Вважаю, що формат зустрічі не зовсім вдалий, власне, це взагалі не дебати, значно цікавіше було б почути дискусію між кандидатами в рамках відведеного кожному з них часу. Такий формат зустрічі нав'язаний штабом Януковича, а його опонентам доводилось обирати кращий варіант із гірших. Хоча це закономірно, адже підготувати Януковича до іншої форми спілкування було б неможливо. Було очевидно, що поки він говорив на основі заготовок — все було нормально, як тільки відхилявся — далеко не всі вислови й репліки звучали мудро.

Щодо аргументів, то більш вагомими вони були в Ющенка. Сподобалась побудова його виступу, який він розділив на три частини: пересічним громадянам на основі конкретних розрахунків зарплат і цін він продемонстрував «успіхи» діяльності нинішнього уряду, підприємці почули аналіз бюджетної й податкової політики, а мешканцям східних областей, зорієнтованих на Росію, предметно розповів про скорочення товарообігу між нашими країнами, можливості запровадження подвійного громадянства. Дуже наочним є той факт, що всі заяви Януковича з цього приводу — повністю популістські, оскільки жодної ініціативи Кабміну чи документів щодо подвійного громадянства немає.

З другого боку, в основі виступу Януковича — порожні фрази, а подекуди й відверто неправдиві заяви стосовно діяльності Ющенка. Він не орієнтується в цифрах і фактах, зрештою, навіть якщо це й так, то штаб повинен був його підготувати. Але найкумедніше, мабуть, те, що по суті увесь виступ чинний прем'єр побудував на критиці та звинуваченнях на адресу влади та її діяльності в попередні роки, роботи Ющенка на посаді голови уряду, наче забувши, що Президентом увесь цей час був Кучма. Неприємне враження справило його заключне слово. Янукович скористався тим, що його опонент не матиме можливості для відповіді, й виступив невиважено й некоректно.