Національна ідея має спиратися на Національний капітал. Важливо, що за роки Незалежності України, національний капітал був сформований, хоча історія його формування різна.
Тепер цей капітал треба зберегти. Зберегти не олігархів, а зберегти українські активи, які впливають на економіку та дають можливість працювати сотням тисяч людей. Цей капітал повинен мати рівні умови. Жоден з них не має домінувати і мати монополію в країні. Держава не може жити в залежності від того, як хто спав вночі та з якими думками прокинувся. Це ж стосується й іноземного капіталу.
Один із головних Національних капіталів — це земля. Земля давно вже не є виключно економічною категорією — це суспільно-політична категорія. Це те, що ще залишилося в Україні та українців. Ми не можемо повторити помилок, які мали в епоху приватизації. Я за знаття мораторію на землю, але з чіткими чотирма умовами:
Цільове призначення землі та примусове вилучення землі у випадку її нецільового використання; власниками української землі можуть бути виключно резиденти України; створити державного агента на ринку купівлі-продажу землі. Тобто, лише державі можна продати землю, і лише у держави можна купити землю. І остання умова, щоб не створити лендлордів — це обмеження обсягу власності на землю в одних руках, прямо чи опосередковано.
Земля — це єдиний ресурс у світі, який не відновлюється. І як зберегти цей капітал — це ще один виклик для української держави.
Тендітно плекати і жорстко регулювати — це правила поведінки з капіталом , тоді він зможе розвиватися і примножуватися. Не на своє благо, а на благо країни.
Національна ідея і національний капітал — це майбутнє, і це те, без чого не може бути сформована Політична нація. І тільки свідома Політична нація сприймає Україну не як територію, а як сильну державу. Політична нація здатна обирати собі владу, а не бути обраною владою, здатна міняти цю владу і збудувати сильну державу для людини, незалежно від її національності, мови та конфесії. У неї має бути сформований світогляд, який відображає інтереси всього суспільства, а не його вузької частини. Політична нація — це правова держава і громадянське суспільство, які ми так і не почали розбудовувати за 17 років української незалежності.
На мою думку, це також сталося через відсутність Національного плану Змін. Так, зміни не можуть прийти за день, чи навіть за рік. І ці зміни не може зробити одна людина. Мусимо визнати, що всі ми й досі живемо в пострадянській системі економічних, політичних, соціальних і ментальних координат. Виклики, які постали сьогодні перед державою і кожним з нас, говорять про те, що змінювати треба все.
Зміни лякають, бо це боляче. Вони тягнуть за собою певну невідомість. Але, якщо ми матимемо перед собою мету та чіткий план цих змін, вони будуть ефективними. Завжди плани писали політики, але наш Національний План Змін я хочу сформувати разом із вами. І не лише сформувати, але й реалізувати.
І ось ще один виклик — хто буде реалізовувати. Є сотні тисяч гідних людей, які успішні в мистецтві, бізнесі, журналістиці, культурі, кожен в окремій професії. Вони безуспішні в своєму прагненні змінити на краще щось більше, окрім своєї справи. У них є бажання змінити свою, компанію, громаду, і країну. Але в них немає такої можливості. Тому зміна політичної еліти — актуальна для держави, як ніколи.
Принцип зміни поколінь, має бути основоположним в українській політиці. Це не означає привести тільки молодих, це означає привести в систему владу кращих. З новими думками, з новими ідеями, з новими підходами. Привести справжню команду свідомих українців не за національністю, а за покликанням.
Зміна політичної еліти має прийти через формування нових політичних сил, які будуть не харизматичним клубом для одного лідера. В умовах справжньої внутрішньої демократії та конкуренції, вони будуть доводити свою важливість та можливість провести зімни та повести за собою людей.
Нові партії, а не політтехнологічні проекти — це шлях до зміни еліти.
Сьогодні основні елементи української політики — це змови, візантійщина і зради. Навіть на війні є правила. Цинізм та брехня — це те, що рухає політикою. Вони, як пухлина, яка з кожним роком зростає та інфікує наше суспільство. Є прості рецепти:
— змінити виборчу систему — запровадити відкриті списки на виборах до Верховної Ради,
— зняти депутатську недоторканність,
— запровадити відповідальність депутатів перед виборцями.
Але влада на це не піде. Тому тільки зміна політичної еліти стане тими ліками, які допоможуть назавжди одужати від цієї хвороби.
Один із важливих викликів — це розбалансування української системи влади. Вона архаїчна — і є спадком радянської системи. Я не хочу сказати, що це погано. На перехідний період вона виконала свою функцію і саме весь кадровий потенціал державної служби, сформований за рахунок партійної комсомольської системи, працював більш-менш ефективно. Перед країною ще один виклик — немає кому ефективно управляти.
Система центральної та регіональної влади та її адміністративні принципи побудови повинні бути повністю змінені та відповідати новим викликам та завданням. Влада повинна бути підлаштована під конкретну мету і структура влади повинна бути одним з елементів щодо досягнення цієї мети. При цьому важливо, щоб в такій структурі влади були нові, професійно підготовлені, з новим баченням та іншими підходами управлінці, на всіх щаблинах державної служби. Політичні сили, які приходили по черзі до влади, навіть не думали формувати професійний кадровий резерв державної служби, а тільки руйнували те, що є.
На часі завдання — сформувати середню ланку державної служби, що буде незмінною, в залежності від політичних кольорів чи подій. Бажаючих багато, тих, хто вміє, — обмаль, але вміння не приходить саме по собі.
Україна потребує гідної освіти. На жаль, немає жодного українського вищого навчального закладу, який внесений до міжнародних рейтингів. Близько 20% випускників не можуть знайти роботу за фахом. Нація не має Нобелівських лауреатів. Ось відповіді на якісні та кількісні показники освіти. Ми маємо відродити вітчизняну освіту через підвищення фаховості як викладачів так і студентів. Змінити фінансування та акредитації вищих навчальних закладів. Узгодити освіти, в тому числі професійно-технічну з реаліями української економіки та формувати особистість саме в середній школі. Маємо задуматися над викликом запровадження Болонського процесу, не бездумно, а через адаптацію його до українських реалій.
Моє переконання, що родина, освіта та релігія — це три базових принципи формування особистості. Релігія — це духовний світ людини, в який ніхто не має права втручатися. Люби ближнього свого та поважай його конфесію. Не можна допустити політичного тиску на церкву та політизації церкви як такої.
В нашому суспільстві Мова, як і релігія, стала предметом політичної спекуляції. Не зміна Конституції, в частині мовного питання, вирішить дискусію навколо цієї проблеми. Держава має створити умови, щоб українці могли вільно вивчати та користуватися англійською, російською, німецькою, польською, французькою та іншими мовами, які вважають своїми рідними чи хочуть опанувати.
Є ще один виклик — це фізичне здоров’я українців.
Тенденції жахливі — нація старіє, фізично і духовно слабшає, а кращі мігрують закордон. За сьогоднішньої системи охорони здоров’я: чим більше грошей давати в медицину — тим більше їх розтягнуть.
Україна потребує системних змін медичного обслуговування, через нові стандарти, та запровадження протоколів лікування, поєднаних з медичним страхуванням. Профілактична медицина має стати локомотивом збереження нації.
Аналогічний стан і з культурним розвитком. Ми багатокультурна нація. І українська культура, як домінуюча, має наповнюватися сучасним мистецтвом та іншими культурами.
Голодна родина не буде захоплюватися класичною музикою та модерновою літературою. Вона буде думати, як вижити, тим більше — в часи сьогоднішньої глобальної економічної кризи.
Як людина, яка за два місяці на посаді керівника Національному банку змогла подолати фінансову кризу 2004 року, я направив уряду та парламенту низку антикризових заходів. Приємно вражений тим, що деякі з них вже включені до антикризових програм. Проте справжнього потужного системного плану подолання кризи немає.
Ми говорили про внутрішні проблеми, які для нас актуальні, але Україна є частиною глобального світу. Маємо ще один виклик. Домінуюча частина українців, як і я, підтримує європейську інтеграцію і європейський вибір, європейські цінності. Але змушений змінити акценти. Маю запропонувати не європейський вибір, а український вибір.
Український вибір цінностей та національного інтересу, як для держави так і для окремого громадянина. Треба відверто визнати, що шлях до Європейського союзу дуже далекий і тривалий. Але на цьому шляху ми маємо бути цікаві один одному. Україна не має проситися, Україна має бути запрошена. Ми не отримаємо зовнішнє визнання без внутрішніх змін.
Українській зовнішній політиці є багато труднощів, проте базова проблема тільки одна — це стосунки з Російською Федерацією.
Україна мусить вийти на абсолютно новий рівень спілкування з новою Американською Адміністрацією.
Українська присутність за кордоном має бути всюди, де є економічний та політичний інтерес, і співпрацювати з усіма, окрім тих, хто фінансує тероризм та розповсюджуює ядерну зброю.
Все вищевикладене не є вичерпним переліком і далеким від досконалості. Я буду вдячний як за підтримку, так і за критику. Але якщо ми будемо разом, то ми знайдемо не тільки нові виклики, але й віднайдемо всі шляхи до їх вирішення. Після моїх поїздок по регіонах та зустрічі з людьми, я відчув суспільний запит на новий формат. І тому Арсеній Яценюк розпочинає ініціативу «Фронт змін». Поки що це не партія. Але партія буде. Вона буде збудована знизу і не матиме акціонерів та вождя.
Я висловлюю вдячність кожній людині, яка звернулася до мене розпочати цей рух. Вже є ініціативні групи в багатьох областях і я буду рухатися далі. Проїжджаючі з міста до міста, від хати до хати, намагатимуся зустрітися з кожним і шукати ідеологічних прихильників. А зараз ці виклики мусять нас об’єднати та мобілізувати.
Контакти «Фронту Змін»:
«Гаряча лінія»: (044) 461-01-17
Веб-сайт: www .frontzmin.org
Ел. пошта: [email protected]
Поштова адреса: Ініціатива Арсенія Яценюка «Фронт змін», вул. Верхній Вал, 4в, м.Київ, 04071.
