Голова комісії національних і етнічних меншин польського сейму, відомий у минулому діяч "Солідарності", ділиться з кореспондентом "Дня" своїми роздумами про проблеми у стосунках між Україною та Польшею.
- Як на вашу думку, чи в правильному напрямку йде вирішення існуючих в українсько-польських відносинах непорозумінь минулого?
- Наприкінці квітня я був у Києві на міжпарламентській зустрічі Польщі та України. Це все було мило, симпатично, доброзичливо. Проте коли я на самому початку сказав: за нашими народами стоять віки взаємного співжиття, у зв'язку з цим і любов, і конфлікти, ненависть, кров, то всі присутні обурились. Мовляв, минуле для нас неістотне, найважливіше - майбутнє. Якщо ж говорити, скажімо, про проблеми української меншини в Польщі, то вони стосуються саме минулого - наслідків акції "Вісла", не завжди правильного розміщення пам'ятників, відшкодування ув'язненим півсторіччя тому в концтаборі Явожно. Звичайно, українцям болить питання греко-католицького собору в Перемишлі, який у ті роки переробили на католицький костьол. Навіть Папа Римський тоді не зміг нічим допомогти. Я розумію біль щодо собору, я розумію тих, хто ставить у Перемишльському воєводстві пам'ятники на честь УПА. Однак також зрозумійте, що люди, які там живуть, - поляки. Після всіх воєн між поляками та українцями мешканці того воєводства можуть критично дивитися на потужні пам'ятники з великими українськими символами. Біль - з обох сторін. Я придумав, щоб на пам'ятниках воякам УПА таки залишився тризуб, а також зробити напис: "Вони впали за вільну Україну".
- Чи можна сподіватись, що законодавча влада засудить акцію "Вісла", у результаті якої п'ятдесят років тому тисячі українців було виселено з південно-східної території Польщі?
- Надія на відшкодування постраждалим є. Однак людина, яку виселили з Польщі до Західної України, підписала папір про отримання землі на новому місці, то отримати будь-що буде важко. У нас зараз розробляється проект, згідно з яким ті, у кого забрали все майно, отримали цінні папери. За них людина зможе купити власну землю. Тепер мій клопіт у тому, щоб цей проект стосувався і землі, відібраної внаслідок акції "Вісла". Ця земля, якою ніхто не займається, належить до агенцій власності сільського господарства - установ, що мають розпродавати всі незайняті державні землі Польщі. Агенції пообіцяли мені не продавати землі, з яких було виселено людей під час "Вісли". Але я маю інформацію, що дещо вже продано.
- Як ви розцінюєте наслідки акції "Волинь", коли поляків депортували з цього західного регіону України?
- Коли кажуть про "Віслу" та "Волинь", то кожна сторона наводить свої аргументи. Я цією проблемою займаюсь дуже давно. Наш президент Александр Квасьнєвський обіцяв мені, що поставить це питання перед Президентом України Леонідом Кучмою. Я знаю, що в них відбулася розмова з цього приводу. Кучма сказав: "Акція "Вісла" - це ваша внутрішня справа". І про Волинь не заїкнувся. Ставлення до УПА є внутрішнім питанням України. Ставлення до УПА Україну розділяє. Я розумію, що Кучмі невигідно займатися цими справами...
Однак сьогодні усюди нагадує про себе минуле. 250 провідних інтелектуалів Польщі опублікували лист із засудженням акції "Вісла". Там чітко називається все своїми іменами, говориться про злочин. Тепер у пресі постійно з'являються матеріали проти нашого листа. Ця справа є гарячою весь час, вона болить і нам, і вам. Я знаю дві такі книжки, в яких один і той же момент описано по-різному. Перша розповідає: людина стоїть на березі річки Сян і дивиться, як українці ріжуть поляків. Друга оповідає те саме, але навпаки - поляки ріжуть українців. Насправді ж безперечним фактом є те, що в цій різанині були винні поляки. Проте там правди ніхто не шукав, тільки різали одне одного. І так ми можемо довго розказувати собі різні історії. Потрібна праця спільної комісії над підручником історії. Щоб і українські, і польські діти вчилися правдивої історії. Коли вони стануть дорослими, то вже між собою порозуміються.
Тепер скажу одну жахливу річ. Те, що діється зараз між сербами та хорватами, почалося з того, що в них було різне трактування історії. Вони спочатку не стріляли, а тільки по-різному пояснювали історію. Я особисто вірю, що між нами війни не буде. Сьогодні серед польських політиків свідомість того, наскільки важлива Україна для Польщі, дедалі зростає. Я думаю, що так і з українського боку.
Бесіду вела Наталя ВІКУЛІНА, "День"
Варшава - Київ
