В усіх країнах СНД, з Україною включно, всі давно звикли, що підрахунок голосів на виборчих дільницях більше впливає на результати виборів, аніж усі інші чинники разом узяті, зокрема й, здавалося б, найголовніший - виявлення волі виборців. Це вже сприймається як явище природи, само собою зрозуміле, майже як фізичний закон. Змирилися політики, змирилися політологи, змирився, власне, народ, що на час виборів стає "електоратом". Переконаність у фатальній непоборності "арифметичного" чинника голосування ґрунтується на науці з усіх попередніх виборів. Політики намагаються його знешкодити, налагоджуючи зв'язки на місцях і шукаючи, чим би зацікавити тих, хто керуватиме дільницями й комісіями. А пересічні виборці, проголосивши фаталістичний девіз "від нас нічого не залежить", перестали ходити на вибори.
Місцева виборча бухгалтерія справді може надзвичайно вплинути на результати голосування. Перш ніж потрапити до виборчої урни, а потому до лічильної комісії, бюлетень спочатку має потрапити до рук виборця. Вже на цьому етапі починаються всілякі зловживання. Під час минулих виборів були непоодинокі випадки, особливо в "глибинці", коли бюлетені замість виборців або заповнював хтось інший, або ж дохідливо "підказував", як саме це зробити. Дієво запобігти цьому може громадський контроль на виборчій дільниці, але він має бути безперервним не лише під час її роботи, а й за годину до початку і якийсь час по тому. Тут допоможуть суто організаційні заходи: постійна присутність на дільницях невеликих груп контролерів, що змінювали б одна одну.
Інше поле можливих зловживань - ще й досі збережена, переважно знов-таки в "глибинці", так звана "виїзна" модель голосування. Вона має бути визнана повністю незаконною, без жодних винятків.
Ще один спосіб фальшування - вкидання до виборчих урн підробних або не використаних виборцями бюлетенів. Тут можуть зарадити також постійна присутність спостерігачів на дільницях і технічні засоби контролю, насамперед - промислове телебачення, широко вживане в технологічних лініях підприємств і в охоронних системах. Це дасть змогу об'єктивно зафіксувати й за потреби оприлюднити будь-яку спробу тиску на виборця чи фальсифікації результатів голосування.
Технічний спосіб контролю за проведенням виборів вимагає створення спеціальної контрольно-ревізійної служби виборів. До формування її персоналу можна залучити зацікавлені громадські організації. Можна також скористатися обмеженою, головно методично-консультаційною, допомогою служб державних відомств.
Використанню фальшивих бюлетенів можна запобігти, виготовляючи виборчі бюлетені на спеціалізованих підприємствах за технологією цінних паперів із кількома ступенями захисту та серійною нумерацією, з наступною автоматичною обробкою результатів голосування. Потрібна на це апаратура має бути подібною до тієї, з допомогою якої в банківських установах перевіряють банкноти. Технічні засоби зможуть перевірити справжність бюлетеня, правильність його заповнення та занести до комп'ютера інформаційну частину - за кого проголосував виборець. За такої технології лічильна комісія не рахуватиме голоси сама, а лише обслуговуватиме підрахунок.
Лічильні машини коштуватимуть не дешево, але рахуватимуть набагато швидше за людину, тому доцільно встановити їх у центральних рахівничих центрах - одну на кільканадцять виборчих дільниць або й на округ. За цієї технології найважливішою й найвідповідальнішою роботою буде збереження недоторканності вмісту виборчих урн під час голосування, перевезення урн із дільниць до центру й зберігання їх там. Тому доцільно виготовити урни з прозорого тривкого пластику. Вони мають бути замкнені на три ключі, один із яких від початку виборів і до передачі урн у рахівничий центр перебуватиме в голови дільниці, другий - у голови контрольно-ревізійної комісії, а третій - у представника громадськості. Прозорість урни, заборона будь-яких маніпуляцій із нею, крім дозволених інструкцією, а також різновекторність інтересів власників трьох ключів мають надійно захистити виборчий процес від зловживань.
У приміщенні для голосування не повинно бути зайвих предметів. Столи й стільці мають бути виготовані з такого самого прозорого пластику, що й виборчі урни. Це полегшить технічний контроль і внеможливить незаконні маніпуляції з бюлетенями: не тільки неправомірне вкидання їх до урни, а й спроби викрасти їх, аби зірвати вибори.
Транспортувати урни з бюлетенями до рахівничого центру треба в спеціальних, призначених для перевезень цінностей автомобілях, з відповідною охороною та в супроводі власників усіх трьох ключів. Навантаження та вивантаження урн вимагає присутності працівників місцевої контрольно-ревізійної служби та представників кандидатів у депутати.
Обрахунковий центр має бути обладнаний так само, як і виборча дільниця, й перебувати під таким самим контролем. Має бути детально розписана технологія: в приміщенні для підрахунку бюлетенів можуть перебувати тільки ті урни, що опрацьовуються; урни до та після обрахування зберігаються під охороною окремо й потоки їх не пересікаються. Фахівці повинні виробити технологію перевірки та використання уніфікованого програмного забезпечення комп'ютерної техніки, що застосовується на виборах.
Увесь цей комплекс заходів дасть ґарантію того, що результати голосування будуть цілком об'єктивними. Вибори стануть дешевшими, оскільки нова технологія потребуватиме менше людей і ресурсів. Телевізійну та комп'ютерну техніку на час проведення виборів доцільно брати в оренду; для обробки бюлетенів спробувати пристосувати банківську, підігнавши задля цього їхні розміри під банківські стандарти. Проте лічильну техніку можна й закупити: якщо задовольнитися одним апаратом на виборчий округ, загалом по Україні це коштуватиме не більш як півмільйона гривень. На роботу рахункових комісій потрібно набагато більше.
Отже, нова технологія буде економнішою за нинішню. Проте важливішим будуть її соціально-політичі наслідки: ґарантоване проведення виборів, зростання довір'я громадян (важливий крок на шляху до національної злагоди й демократичних реформ), стабілізація нашої держави та схвалення міжнародною спільнотою.
В новій технології виборів мають бути зацікавлені передусім опозиційні політичні сили, що не можуть істотно вплинути на місцеву владу. Така технологія дасть їм змогу не марнувати гроші на зміцнення дружби з місцевим начальством і не шкодувати за витраченими на передвиборну кампанію, в тому разі, якщо результати виборів будуть просто сфальсифіковані. Можна буде зосередитися на роботі з електоратом, замість вдосконалюватись у грі "в наперстки" під час самих виборів.
Найбільшу зацікавленість у чесному підрахунку голосів мають політичні угруповання, впевнені у своєму справжньому впливі на виборців. Отож їм варто подбати про кошти на запровадження цієї технології та лобіювати відповідну законодавчу підтримку в Верховній Раді. Можна не сумніватися, що проголошена в передвиборних змаганнях програма боротьби за чесні вибори принесе цим політикам мільйони голосів та міжнародний авторитет.
Залишається тільки розробити й ухвалити відповідну законодавчу базу для проведення виборів за новою обрахунковою технологією. Аналітики зможуть подати свої пропозиції не більше як днів за десять, на розгляд питання у Верховній Раді потрібно два-три дні. А щоб натиснути кнопки під час парламентського голосування - якась хвилина.
