У рамках VII Міжнародного конгресу україністів, що проходив 25— 28 червня в Києві, відбулося засідання круглого столу «Голодомор як геноцид українського народу — відображення в літературі, мистецтві, репортажах і споминах».
Основна увага учасників круглого столу була зосереджена на відображенні пам’яті про Голодомор. Почалося засідання презентацією серії «Український голокост 1932—1933 рр. Свідчення тих, хто вижив» (Т.1-5). З розповіддю про ідею цього видання та перспективи його продовження виступили упорядники серії о. Юрій Мицик та Людмила Іванникова. Про це та інші видання Києво-Могилянської академії, у яких відображається тема Голодомору, розповіла директор Видавничого дому «Києво-Могилянська академія» Віра Соловйова. Історики із Запоріжжя Олександр Маврін та Володимир Мільчев презентували перші три томи «Усної історії степової України / Запорізький край», де у розповідях опитуваних чимале місце займає історія початку 30-х років. У заключному після завершення презентацій книг слові головуючий на засіданні Станіслав Кульчицький наголосив на важливості усіх цих видань, підкресливши при цьому на недоречності вживання терміну «голокост» як синоніму Голодомору.
Логічним продовженням презентації книг стала ілюстрована екранним супроводом розповідь про валлійського журналіста Гаррета Джонса, важливу роль якого у публікаціях 30-х рр. про голод в Україні у західній пресі, і перш за все — в британській, проаналізував Nigel Colley — його внучатий племінник. Дослідник із Канади Сергій Ціпко розповів про висвітлення в 30-х рр. на сторінках канадський видань проблематики Голодомору та наголосив на труднощах усвідомлення канадцями самого факту голоду в Україні.
Про долю свого рідного села Райківщина Яготинського району розповів дослідник-ентузіаст, колишній головний інженер заводу «Більшовик» Петро Калита. Його розповідь дуже зацікавила слухачів, до того ж у ній йшлося не лише про натхненну роботу ентузіастів по збереженню пам’яті про минуле рідного села, а й про увічнення пам’яті загиблих. Показовим став такий наведений приклад: про події у селі Райківщина зняли фільм американські кіносценаристи, тоді як в Україні це поки що залишилося поза увагою.
Завершив засідання першої частини круглого столу львівський дослідник Ярослав Тарас, який у своїй розповіді звернув особливу увагу на антицерковну спрямованість політики більшовиків як один із чинників Голодомору. За результатами роботи було ухвалено рішення, у якому йшлося про необхідність донести до світової громадськості те, що ми знаємо про Голодомор, кваліфікувати цей злочин геноцидом і добитися від ООН ухвалення відповідного рішення. В ухваленій резолюції, зокрема, наголошувалося: «Учасники круглого столу вважають, що тема Голодомору має бути відбита у шкільних підручника, у тому числі в навчальних посібниках, де спеціально висвітлювалася б ця трагедія. Телебачення повинне мати фільми про Голодомор і показувати їх в прайм-тайм. Тема Голодомору повинна стати провідною в діяльності Українського інституту національної пам’яті, причому не тільки в Рік пам’яті, пов’язаний з 75-річчям, але постійно».
У резолюції йшлося також про потребу висвітлення історії Голодомору на Кубані та про необхідність створення Музею Голодомору, подібного до Яд Ва Шему в Ізраїлі. Наголошувалося, що паліативні заходи (наприклад, віртуальний музей в інтернеті) не можуть зарадити справі. Музей такого типу не можна створити за кілька років, але така мета мусить бути поставлена.
Друга частина «круглого столу», у якій головувала Олександра Грицак, була присвячена відображенню теми Голодомору у мистецтві та літературі. Основними доповідачами були американські дослідниці Лариса Онишкевич, яка розповіла про особливості відображення Голодомору у драматургії, та Дарія Даревич, предметом аналізу якої стало відображення голоду 1932— 1933 років у живописі. Обидві доповіді стосувалися періоду, коли про голод широко не говорилося, тобто до початку 1990 років. Відповідно, увага зверталася насамперед на представників діаспори.
На важливий і малодосліджений аспект теми — реакції українців Західної України у 30-х рр. на Голодомор — звернула увагу у своїй доповіді львівська дослідниця Мирослава Прихода. На нові словоформи, що виникли в українській мові в 30-х рр. у зв’язку з колективізацією та Голодомором та їхня зумовленість історичними подіями звернула увагу Надія Сологуб. Про перипетії створення у 80-х роках першого документального фільму про Голодомор «Жнива розпачу» та пов’язані з небажанням його демонструвати в західних країнах труднощі розповів один з авторів цього фільму Юрій Даревич.
Тема про Голодомор зацікавила багатьох учасників Конгресу. На жаль, цей захід не отримав належного статусу, що стало наслідком ряду обставин, серед яких основною можна назвати недостатнє фінансування Конгресу, слабку інформованість української громадськості і навіть самих учасників Конгресу про цей круглий стіл та проведення більшості запланованих заходів Конгресу в один день — 26 червня. Подібні зауваження досить часто лунали і в приватних розмовах учасників круглого столу. Сподіваємось, що при організації наступних Конгресів україністів тематика Голодомору матиме належне не лише наукове, а й організаційне забезпечення.
