При цьому й в УТН, і в «7 днях» у репортажах з партiйних з'їздiв примудрилися обійти мовчанням причини виходу з НДП Анатолія Матвієнка, подавши це як чергову перемогу (номенклатури?): «Сьогодні вперше в історії України прем'єр очолив партію. Валерій Пустовойтенко став головою НДП!» Переможні дані про численні збори електорату, що висувають Кучму, покликані були, очевидно, підкреслити всю недоречну суєту інших нелівих кандидатів, про яких в УТН говориться нашвидкоруч, а в «7 днях» із підсіканнями щодо «красунчика» Балашова, «вимучених намірів об'єднатися» Матвієнка, Пинзеника й Поровського, та — партій, які «більше займаються не конкретною роботою, а лінгвістикою», що висунули Євгена Марчука. Про з'їзди лівих сил також йшлося в переможному тоні: «не спромоглися» висунути єдиного кандидата й, уже рапортують кореспонденти загальнонаціонального, не дочекаєтеся! Й лише СТБ у «Вікнах — тижневику» дали фразу П. Симоненка про те, що до питання про єдність вони можуть ще повернутися ближче до осені. (До речi, «Iнтер» у «Подробицях тижня» дав обiрваний синхрон П.С. i iнтерпретував його як упевненiсть лiдера комунiстiв у тому, що саме вiн одноосiбно серед лiвих вийде у фiнал виборiв.) Проте ведучий «Вікон» Володимир Рубан уже все вирішив: президентом буде або Кучма, або Мороз, або Ткаченко (якщо висунеться). Хоча, як завжди, СТБ — єдиний із усіх каналів — представив і цього разу спробу дійсно аналізу того, що відбулося цими днями, з розчленуванням ситуації буквально по кожному кандидату та політичній силі, з експертною оцінкою такого авторитету як Мирослав Попович. Із деякими радикальними висновками знаменитого вченого можна було погоджуватися чи не погоджуватися — але вже те, що канал не лише обмежився власними оцінками, а й надав слово фактично всім основним кандидатам у президенти (цього не зробив більше ніхто) — заслуговує на повагу в нинішній кампанії, де слабенькi вождi цінять аж ніяк не прагнення до об'єктивності.
Й нарешті, про передвиборний ексклюзив: телекомпанія «Гравіс» видала на ICTV цілу обойму нових проектів: «Новини звідусіль», «Тема тижня» й «Бюро розслідувань». Але, на жаль, поки що нове слово у вітчизняній тележурналістиці команді «Гравісу» не дав сказати... її патрон Олександр Волков власною персоною. Починалося все добре... Вже десь до третього виходу в ефір «правильну» інтонацію новин у «Н.З.» було уловлено: така собі суміш радянського ТБ і ТБ із «людським обличчям». У причесану, поверхово-однозначну інформацію про події дня — з мінімумом «паркету», таки-так (але не прямолiнiйного офiцiозу), і максимумом новин із регіонів (благо, в УТ-1 є, ще живі, кореспондентські пункти на місцях, і що з того, що «Гравіс» ніби до УТ-1 не має вiдношення) влили трохи непафосної й iнтелiгентно зробленої «соцiалки». Керівник проекту Василь Зоря, який пропрацював якийсь час у Америці, знає, як робиться місцеве, регіональне американське ТБ — добропорядне, тупувате, зате неагресивне, з увагою до проблем людини як такої. Навряд чи «Н.З.» вдалося хоча б наблизитися до еталона — але вже один вдало знайдений образ «інформаційної тьоті Валі», що явно по плечу ведучій Юлії Валеєвій — може вселяти команді нового проекту оптимізм.
Так же вдало стартував, здавалося б, і політолог Михайло Погребинський, ведучий «Теми тижня». Так, звісно, анонсованої аналітично-жорсткої програми глядач не дочекався. В ефір вийшов грамотно зроблений лікнеп про місце й роль Президента в нашому з вами житті, як їх визначено в нашій Конституції. А оскільки навряд чи останнім часом хтось із пересічних громадян перечитував цей документ — то чому б і ні? Більш того, можна було б навіть сприйняти знаком приголомшуючого вільнодумства перелік усіх повноважень нашого Президента, які за обсягом можна порівняти, як підкреслив М. Погребинський, із повноваженнями президентів США та Росії, й навіть більше: регіональну владу в нас формує, наприклад, Президент, а в Росії губернаторів обирають. Ще наш Президент контролює всі силові структури, уряд, призначає (за згодою ВР) керівництво Нацбанку, Генпрокуратури, має право вето на закони, що приймаються парламентом тощо... А, кажуть, у всіх наших негараздах винна ВР, а в Президента, мовляв, немає буквально ніякої можливості відповідати за те, що відбувається в країні... Звісно, без риторики Михайло Погребинський уже зовсім не обійшовся (на кшталт пасажів «чи відбудуться змагання конкретних програм? чи всі кандидати в президенти будуть діяти заради держави, а не гучної посади»), але риторика ця була ніби м'якою й відомий політолог «під Кучму» зовсім «не лягав» — ні, й ще раз ні. Але буквально в останній момент «пристойний тон» ніби зовсім незаангажованої програми невитончено й прямо-таки грубо підставив Олександр Волков. Він узяв, та й сів у фіналі передачі в кадр, і почав хвилини три читати глядачеві відомості з регіонів, де раз у раз (ну як ще?) підтримують Кучму. Рівненська, Київська, Дніпропетровська, Донецька області — детально звітував Олександр Михайлович. І, що найпікантніше, повторював при цьому: хороші новини прийшли з..., дуже непогано (спрацювали) в... Ну що тут скажеш? На жаль, наші олігархи університетів не закінчували, й як ховати вуха, що стирча ть із усіх щілин, — їх не вчили...
