Міжнародні кредитори категорично виступають не проти пенсій та субсидій, а проти кредитування підприємств, видатків за цільовими програмами
Навіть безнадійні критикани мають визнати: уряд демонструє успіхи в галузі психотерапії. Особливо вдало пройшло «лікування» валютного ринку. Після загальних обмежень на купівлю валюти, 5-відсоткової маржі та обов’язкового продажу валютної виручки експортерів пацієнт майже не подає ознак життя, але зате, на відміну від російського ринку, не б’ється в істериці. Таким чином, найгостріший момент російського обвалу перечекали. Тепер час подумати про вічне. Державні роздуми мають уособлювати «Антикризові заходи щодо фінансової стабілізації».
Вони тим більше варті уваги, чим вільніше почувається уряд у своїх діях. Очевидно, з боку Банкової Валерій Пустовойтенко сьогодні має «зелену вулицю». Консультації між Верховною Радою та економічним блоком уряду щодо плану антикризових заходів поки що також більше стрясають повітря, ніж КМ. Природну цікавість депутатів задовольнили, антикризовий план на пленарному засіданні вирішили взагалі не розглядати і чекати від уряду 35 законопроектів. Стійка алергія спостерігається, щоправда, на президентські укази. Але ж для реалізації урядових планів є ще малопрозорий державний бюджет і відомчі нормативні акти. А за нявного рівня парламентського контролю над урядом йому практично розв’язали руки на найближчу перспективу. Ну, а підприємці та банкіри в нас далеко не олігархи. Зовнішні подразники вітчизняний бізнес рефлектує тільки у випадку відвертого «наїзду», на кшталт побиття ЄЕСУ. Керівництво УСПП вирішило за краще перечекати у відпустках загострення боротьби з неплатниками податків. Банкіри солідарно до сліз конвертували короткострокові облігації в довгострокові. А газотрейдерів очікує перспектива перетворитися на відділення «Нафтогазу України».
Серцевина антикризових заходів — плани щодо збільшення надходжень та скорочення видатків державного бюджету. Нічого особливо нового в цих заходах немає. З одного боку, мова йде про зміни в оподаткуванні, з другого — про запровадження більш жорсткіших санкцій щодо бюджетних боржників. Друге в уряду, як правило, виходить більш успішно. Реалістичними є розгорнуті під враженням сумних реалій Росії плани згортання піраміди ОВДП (щоправда, ОВДП чомусь продовжують продавати). Однак успіх акції вже майже не залежить від доброї волі українського уряду. Щодо іншої обіцянки міжнародним кредиторам — зменшення дефіциту бюджету — то самовтішатися не варто. Проте шанс для реформування економіки, про який так багато тепер говориться, дійсно є, і він лежить саме в площині збалансування бюджету. Як уряд досягатиме збільшення сукупного валового продукту, а отже бази оподаткування, антикризовий план не прояснює.
План щодо оптимізації зборів до бюджету — результат творчості Державної податкової адміністрації. Антикризові заходи КМ — іще одне свідчення того, що відомство Миколи Азарова посунулося на центральну позицію в структурі виконавчої влади. Конкурувати з ДПА в царині надзвичайних заходів та зростання чисельності працівників може хіба що МВС. Те, що в Росії вважали амбіційними планами голови Державної податкової служби Бориса Федорова, — об’єднання податкової адміністрації та податкової міліції, — в Україні найбанальніша реальність. ДПА також уже має домовленості з НБУ про контроль руху рахунків у вітчизняній банківській системі і додатково вимагає розробити порядок надання податковій службі інформації про рух коштів на рахунках резидентів, які відкриті в іноземних банках згідно з ліцензіями НБУ. Подібну угоду про взаємосприяння мають податківці й із Митною службою. Без довідки ДПА імпортер вже й валюту купити не може. Це тільки початок. У перспективі готуються сюрпризи щодо спеціальних заходів для боротьби зі створенням фіктивних підприємств та із запровадженням схем приховування прибутків. У ДПА вже існують грубенькі звіти про схеми уникнення оподаткування в електроенергетиці, вугільній галузі і торгівлі нафтою та нафтопродуктами. Взагалі, більша частина бюджетних документів та президентських указів також виринули з надр ДПА.
До речі, вартий уваги і політичний аспект посилення податківців. Де гарантія, що ДПА залишиться осторонь у майбутній президентській кампанії? Ненадійність місцевих керівників уже відчув Кравчук 1994 року. Складається враження, що наявних керівників місцевої влади підбирали без особливих сподівань щодо лояльності. А під час антиборгових акцій уряд «тиснув» на них не менше, ніж на керівників підприємств. Так шукають не соратників, а «крайніх». Схоже, стиль діючого гаранта — спиратися не на місцеві власті, а на центрально підпорядковані структури.
Уряд також збирається максимально централізувати державні надходження. Недаремно Віктор Ющенко бідкався на засіданні Верховної Ради про долю 10 млрд. грн., що потрапляють у бюджет на рахунки спеціальних фондів та програм, на розподілення яких прем’єр-міністр та міністр фінансів навіть не можуть зазіхнути. Образливо, адже це майже третина бюджету. Через те позабюджетні фонди уряд залізною рукою пригортає в лоно держбюджету. Які бої титанів очікуються з цього приводу в парламенті? Найцікавіше, що проти цих урядових намірів повстають і самі структури виконавчої влади: в них брутально забирають частину прибутків. У випадку «проходження» цього рішення, кошти сконцентруються не просто в руках уряду, а у сфері контролю саме вищих урядовців, коло вибраних звужується. Удар по суверенності дрібнішого чиновництва для провідних урядовців відразу підвищує їхню вагу та можливість вирішувати. Це, мабуть, і є проголошена адміністративна реформа. Туди ж, куди фонди, полинуть і 50% надходжень від процедури оцінки якості, частина коштів від продажу акцій підприємств за компенсаційні сертифікати та прибутки від приватизації 8500 середніх та великих підприємств.
Під шумок російської кризи є надія збалансувати російський вплив на приватизацію українських підприємств західними компаніями. Поки що ці плани не йдуть далі наміру перепродати привабливі підприємства західним компаніям без участі традиційно більш моторних росіян. Досвід уже є. Хапання вітчизняним директоратом усього, що погано лежить, уже має малоприємні наслідки: виробництво згасає без інвесторів, а його привабливість у міру зношування виробничих фондів невпинно падає. Спекуляції можуть зірватися. До цього додамо палке бажання уряду одержати кошти від приватизації в бюджет, що також не завжди сприяє приходу стратегічного інвестора, який більш схильний вкладати гроші в роботу самого підприємства, а не в боротьбу з нашою бюджетною кризою. За наявних умов тендерів та аукціонів більші шанси мають фінансові спекулянти і конкурентні структури, які можуть вдаватися до розчленування підприємств задля усунення їх із ринку.
Справжньою драмою, напевне, стане ухвалення в парламенті бюджетних витрат на 1999 рік. Антикризові заходи висловлюються на цю тему тільки побіжно. Скорочення витрат бюджету — це саме те, чого вимагає від нас МВФ. До речі, всупереч розповсюдженій думці, мова йде не про скорочення соціальних видатків. Принципова позиція МВФ полягає в тому, що державний бюджет має використовуватися виключно на соціальну підтримку. Міжнародні кредитори категорично виступають не проти пенсій та субсидій, а проти кредитування підприємств, видатків за цільовими програмами. Це набагато більше, ніж уся соціальна допомога, разом узята. Тим часом суперечка про те, що треба підтримувати — економічний баланс чи «пріоритетні галузі господарства» — обіцяє вирішитися сама собою. Згадаймо, що нині парламент очолює видатний лідер аграріїв і один із найбільш ефективних вітчизняних лобістів. Уряд уже почав робити щодо нього недружні кроки, оголосивши про скорочення підтримки АПК та вимагаючи повернення кредитів сільському господарству. Можливо, саме це розіб’є оспівану «дружбу» гілок влади. У будь-якому разі, якщо Кучма та Пустовойтенко зможуть натиснути на Верховну Раду і в питанні скорочення бюджетних видатків, то можна оголошувати, що сталося диво. Доводиться констатувати, що всі жертви держбюджетові платників податків та банкірів без цього дива будуть марними. Або уряд якийсь час опиратиметься кредитуванню пріоритетів економіки, на кшталт АПК, виробництва вітчизняних телевізорів та автомобілів, або ми дісципліновано підемо російським шляхом...
№177 17.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
