Потенційні кандидати-мажоритарники вже беруть штурмом електорат. Це при тому, що виборча кампанія стартує лише наприкінці липня. Розуміючи, що обіцянками народ вже ситий, влада переходить до «дій». Прикладів — багато. Майже чи не кожен день у ЗМІ з’являються повідомлення про підкуп виборців. Причому по всій Україні. «Стипендії» в конвертах у Дніпропетровську, продуктові пайки у Харкові, запрошення до клубів та дельфінаріїв у Донецьку, безкоштовні квитки в музично-драматичний театр в Одесі, шампанське із зображенням кандидата в Києві, дарування шкарпеток на Тернопільщині... і навіть допомога отрутою проти колорадських жуків на Чернігівщині (свіжі приклади від кореспондентів «Дня» з Полтавщини та Криму читайте на шпальті «Подробиці»). Підкуп в основному здійснюють регіонали, але не цураються цього і представники опозиції.
Наприклад, народний депутат Анатолій Матвієнко, котрий вважає підкуп виборців аморальним як з боку влади, так і з боку людей, сам був звинувачений у подібному. Організований ним конкурс на найкращу писанку на Вінниччині, за результатами якого по п’ять дітлахів із трьох міст і трьох селищ отримали мобільні телефони, також зарахували до передвиборчої агітації. Сам нардеп спростовує такі чутки. «Кожному депутату дають 17 тис. грн заробітної плати і ще 14 тис. на роботу з виборцями, тож я мав достатньо коштів, щоб купити 25 телефонів по 200 грн», — коментує «Дню» Матвієнко. Він відзначає, що ситуація з підкупом електорату є традиційною й глибоко укоріненою. «Коли кандидат приїжджає на округ, перше запитання — «Що ти нам даси?», — розповідає лідер УРП «Собор». На його думку, влада, як і суспільство, знаходиться у постійному пошуку незаслуженого прибутку. «Зрештою, як можна звинувачувати людину, котра бере подарунок, коли довкола крадуть мільйони?», — зітхає опозиціонер. Змінити ситуацію можна, за словами депутата, перейшовши від політики преференцій до політики життя за правилами.
Ще у квітні, посеред усієї цієї споживчо-культурної активності, Центральна виборча комісія наголосила на відповідальності за непрямий підкуп покупців та заборону агітації до початку виборчої кампанії. «Виборчий процес ще не почався, але, на жаль, вже зараз ми можемо спостерігати порушення. Доки поза виборчим процесом кваліфікувати такі порушення, власне, як порушення, ми не маємо формальних юридичних підстав. Але можна говорити, що за фактом виборчий процес уже почався», — зазначила ЗМІ заступник голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна.
В той же час нардеп від Партії регіонів Володимир Олійник, юрист за освітою, у розмові з нами наполягав на тому, що доки не почалися вибори, поняття «підкуп виборців» є некоректним. За його словами, взаємодія обранців із електоратом характерна не лише для передвиборчого періоду. «Як правило, депутати, які працювали на окрузі, систематично надавали матеріально-фінансову підтримку людям, і це треба вітати», — зазначає він. До того ж, на думку посадовця, слід розрізняти мету, з якою надається підтримка: в той час як одні прагнуть нагадати про себе виборцю, щоб він проголосував, інші займаються благодійністю, щоб висловити вдячність за підтримку. «Юридично мусить існувати якийсь інший термін, крім «підкупу виборців». Щоправда, критерії будуть розмитими: можна сказати, що будь-яка допомога ближньому впродовж всього твого життя — підкуп виборця, якщо ти потенційний кандидат на виборну посаду», — обурюється нардеп.
На наше зауваження щодо метода роздачі пайків, який свідчить про відсутність аргументів у політиків в переконанні виборців, Олійник відповів, що це також відповідальність виборців, адже все залежить від них. Але зрештою він зауважив, що подібна технологія залучення голосів є неефективною. «Подібні дії — безрезультатні, це гроші, що викинуті на вітер», — додає Олійник. Вочевидь, його колеги так не вважають.
Неможливість спіймати благодійників на гарячому засвідчив нам і голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут. «Те, що відбувається сьогодні, не може бути кваліфікованим у системі виборчого законодавства як підкуп», — зазначає експерт. Він переконаний, що кандидати не будуть вдаватися до подібних технологій під час самої виборчої кампанії.
Загрозу неправомірної агітації Когут вбачає у представниках третьої сторони. На його думку, не виключені наклеп та фальсифікована агітація з метою провокації, які можуть позбавити кандидата чи партію можливості бути обраними.
На відміну від Олійника, Когут вважає, що подібні технологія підкупу все ж діє. «На жаль, у нас є 10% виборців, які готові за суму до 500 грн віддати свій голос за будь-якого кандидата і, до того ж, загітувати голосувати за нього свою сім’ю та близьких», — говорить представник Лабораторії. На його думку, люди повинні усвідомити свою відповідальність за відданий голос та змінити ставлення до кандидатів. «Ніхто не оголошує вимог до кандидата в політичному, законодавчому та представницькому аспектах, його розглядають як джерело задоволення фінансових і матеріальних потреб», — підкреслює фахівець.
Щодо термінології, то Когут пропонує розрізняти підкуп та купівлю голосів. Зокрема, на його думку, варто виділяти публічний підкуп: наприклад, коли депутат від округу дарує громаді новий майданчик, дитячий садок чи ремонтує дорогу.
Однозначного висновку щодо законодавчого врегулювання питання попередньої агітації немає. Буква закону твердить, що агітацію можна розпочинати з моменту реєстрації кандидата. Що ж робити із висуванцями, які починають піаритися до офіційно визначеного терміну — закон замовчує. До то ж, законодавчо введене поняття «міжвиборчого періоду» дає право політикам взаємодіяти з виборцями будь-яким чином: зустрічі, меценатство, здавалося — шпарину знайдено. Але ні. ЦВК визначає протиправним поширення коштів, безкоштовних або пільгових товарів (окрім тих, які не містять партійної символіки, і вартість яких не перевищує 3% мінімальної заробітної плати). «Відповідно до закону про вибори, поширення серед електорату продпайків є незаконним як зараз, до початку перевиборної гонки, так і під час самої кампанії», — підкреслив «Дню» правознавець Ігор Коліушко.
Підкуп виборців вже став традицією. Виникають великі сумніви щодо недієвості подібних методів, адже політики викидають на це мільйони. А як бути тоді з конкуренцією партій? Зростання тенденції до підгодовування виборців та купівлі голосів відзначає відомий соціолог Євген Головаха. На його думку, це пов’язано з тим, що традиційні аргументи з політичного чи економічного поля вже не діють. Занадто багато було обіцяно за двадцять років існування країни та замало виконано. Відіграло свою роль і повернення до мажоритарної системи: експерт відзначає нову хвилю меркантилізму. «В окремих виборчих округах, де балотуватимуться найбагатші й найбільш нахабні кандидати, можуть бути принципові відхилення громадської думки», — зауважує Головаха. Проте, це загрожує лише тим деяким округам, де немає чітко сформованих політичних уподобань. «Підкуп виборців може вирішити проблему на кілька відсотків, але не принципово», — переконує соціолог.
Що ж до самого виборця, Головаха налаштований оптимістично. Він вважає, що переважна частина електорату не буде голосувати за того, хто більше запропонує. Однак, соціолог не виключає можливості обрання кандидата через впевненість виборця у його впливовості та здатності зробити щось для округу, не зважаючи на політичні вподобання.
Євген Головаха запевнив, що соціальні опитування з приводу продажу голосів не відображають реальний стан справ, тому що більшість громадян не зізнається відверто у готовності продати голос. Подібний аналіз все ж провів Центр Разумкова. За їхніми висновками 56% рішуче відмовилися від ідеї продажу власного виборчого права. Будемо сподіватися, що більшість громадян усвідомила: віддаючи голос за з’їдену хлібину, можна позбутися десяти наступних, що з’їсть інфляція, через промахи влади в економічній політиці. Кожний несе індивідуальну відповідальність за те, що відбувається в країні. За словами російського афориста Євгена Кащєєва, кого народ заслуговує, того він і обслуговує. Мабуть, вже час піднімати власну планку.
