З початком політичної кризи, зумовленої указом Президента України про розпуск Верховної Ради України, загострились дискусії щодо її впливу на економіку країни. Традиційно вважалось, що політичні кризи, особливо революції, державні перевороти, путчі негативно впливають на розвиток економіки. Найбільш характерним прикладом такого впливу були наслідки сумнозвісної жовтневої революції 1917 р. За свідченням відомого російського економіста Ніконова, втрати економіки тодішньої Росії від революції та зумовленої нею широкомасштабної політичної кризи були на порядок вищі, ніж від Першої світової війни. Загалом лише через 20 років економіка тодішнього СРСР вийшла на рівень раніше досягнутих довоєнних показників Росії. Однак останнім часом в Україні з’явились оцінки, які заперечують негативний вплив політичної кризи на економіку. Є також думки, що зв’язок політики та економіки є слабким і має інерційний характер. Логічно постає питання: наскільки реально економіка слабшає від загострення політичної ситуації в країні?
Насамперед, слід зазначити, що вплив політики на економіку залежить від масштабів, глибини, гостроти і тривалості політичної кризи. На відміну від економіки, в політиці немає детермінованих параметрів виміру зазначених проявів політичної кризи, а значить, не може бути детермінованих факторів її впливу на економіку.
У новітній історії на теренах Європи найбільш характерними були політичні кризи, зумовлені розпадом соціалістичного табору, СРСР, зміною політичної системи та устрою країни, поділом країни. Переважно це були масштабні, глибокі, гострі й тривалі політичні кризи, а їхнiй вплив на економіку досить відчутним. Дещо слабший вплив на економіку мають політичні кризи, зумовлені виборами, зміною влади, протистоянням між гілками влади, паралічем в роботі (недієздатністю) вищих органів державної влади тощо.
Водночас слід розглядати різні фактори впливу на економіку, які можуть мати дуже пряме, опосередковане чи віддалене відношення до політичної кризи. На цьому ґрунті можливі різні спекуляції щодо трактування цих факторів, характеру їхнього впливу та наслідків для економіки. Найбільш характерним проявом негативного впливу політики на економіку є те, що у період політичних криз в суспільстві посилюється смута, знижується рівень законослухняності, ринкової конкуренції, підприємницької та інвестиційної активності. Це, як правило, опосередкований вплив. Але з нього випливають прямі негативні наслідки для економіки, наприклад, зниження дисципліни розрахунків і платежів за товари і послуги, по податках, по заробітній платі, по кредитах і процентах, зростання споживчих цін, вартості кредитів, доларизація економіки, вивезення капіталів, зменшення інвестицій тощо. Є група факторів і більш прямого впливу політики, особливо зі зміною влади, на економіку. Це перерозподіл власності й бізнесу (в т.ч. шляхом рейдерства), сфер впливу і ринків (в т.ч. шляхом контрафакції), податкових преференцій, бюджетної підтримки, кредитних ресурсів тощо.
З урахуванням зазначених обставин, на наш погляд, найбільш об’єктивним є коректний аналіз статистичних даних розвитку економіки в ті чи інші періоди політичних криз в країні.
У новітній історії на долю України вже не раз випадали такі періоди, коли загострення політичної напруженостi, переростання її в кризу справляло негативний вплив на економіку. Взяти хоча б політичну кризу 1990—1992 рр., зумовлену зміною політичної системи і влади в Україні. За 1991—1992 рр. порівняно з 1990 р. ВВП країни знизився майже на 20 відсотків. Наступним таким періодом був 1994 р., коли за рік було одночасно проведено вибори: Верховної Ради України, президента України і органів місцевого самоврядування. Звичайно, змінився і уряд України. Тоді при системній зміні влади мав місце найбільший за статистичну історію незалежної України річний спад ВВП — 22,9%. Всього за 1991—1994 рр. ВВП країни скоротився на 55,7%. Це був період дуже концентрованих політичних напружень, які й справили найбільш негативний вплив на економіку.
Зрозуміло, що на початку 90-х років економічна криза мала насамперед трансформаційний характер. Але порівняння з іншими країнами, які теж пройшли трансформаційну кризу, свідчить, що на економіку України дуже впливали і суб’єктивні чинники, насамперед політичного характеру, про які сказано вище. Так, у 2000 р. проти 1990 р. рівень реального ВВП становив: у Польщі — 144%, Словенії — 120%, Албанії — 110%, Угорщині — 109%, Словаччині — 105%, Чехії — 99%, Узбекистані — 95%, Казахстані — 90%, Білорусі — 88%, Хорватії — 87%, Румунії — 82%, Болгарії — 81%, Литві — 67%, Росії — 64%, в Україні — 43%. Тобто в Україні був найнижчий показник серед усіх країн Центральної, Східної, Південної Європи та СНД. Кумулятивне падіння виробництва під час трансформаційної кризи в 90-х роках в Україні становило 59%, в країнах центральної, південної Європи та Балтії — 23%, в США під час Великої депресії 1929— 1933 рр. — 27%. Отже, в Україні трансформаційна криза в економіці дуже підсилювалась негативним впливом політичної кризи, в процесі якої відбувалась зміна влади.
На рубежі 2004—2005 рр. гострота політичної боротьби в процесі зміни влади була не менша, якщо не більша, ніж у 1990—1994 рр. І наслідки впливу політичної кризи цього періоду теж негативно вплинули на економіку країни. У 2005 р. порівняно з 2004 р. темп приросту ВВП знизився у 5 разів і становив всього 2,7% проти 12,1% у 2004 р. Знизилась також динаміка основних економічних показників. Промислове виробництво зросло всього на 3,1 відсотка, сільське господарство залишилось на рівні 2004 р. Найбільше знизились темпи приросту внутрішніх інвестицій — з 28% у 2004 р. до 1,9% у 2005 р. (майже у 15 разів). Як наслідок, у 2005 р. стався спад в галузі будівництва — майже на 7 відсотків. Основних причин тут дві. Перша — істотне зниження інвестиційної активності вітчизняного великого бізнесу, зумовлене зміною влади, тобто політичними обставинами. Це загальний фактор зниження економічної динаміки, про що сказано вище. Друга причина — докорінний перерозподіл фінансових ресурсів економіки. Відомо, що інвестиції, бюджет, виробничі витрати, в тому числі заробітна плата мають спільну ресурсну базу — фінанси економіки. Відбулась зміна моделі розподілу фінансових ресурсів економіки з інвестиційної на соціально-споживчу.
У короткостроковому плані політична криза, хоч і по-особливому, але теж відчутно впливає на економіку. Цей вплив насамперед виявляється через: ажіотажний попит на більш стабільну іноземну валюту; падіння курсу національної грошової одиниці; зростання споживчих цін; погіршення інвестиційних та кредитних рейтингів i зниження обсягів відповідних ресурсів, зростання їхньої вартості; зниження котирувань вітчизняних цінних паперів, обсягів і вартості їхнього продажу; зменшення щоденних надходжень до бюджетів всіх рівнів; послаблення платіжної дисципліни.
До речі, такими є наслідки не тільки політичної, а й військової, природної, техногенної чи, власне, економічної кризи. Наприклад, такі прояви в Україні та Росії мала у перші дні фінансова криза 1998 р. Ці наслідки в тому чи іншому наборі мали місце під час двох іракських конфліктів у сусідніх з Іраком країнах. Такими часто є наслідки природних катаклізмів у країнах Південно- східної Азії.
Здебільшого в такому наборі кризові явища виявились в економіці України в IV кварталі 2004 р. Тоді загострення політичної ситуації дуже негативно вплинуло на макроекономічну стабільність по всіх її напрямах. Значно прискорилась інфляція. За січень— вересень індекс споживчих цін становив 5,6%, а за IV квартал — 6,7%. Лише за грудень ціни на яйця, м’ясо, овочі, фрукти зросли на 20%, на нафтопродукти — на 10%. Різко погіршились податкова, бюджетна і розрахунково-платіжна дисципліна. У листопаді Держбюджет недоотримав 1148 млн. грн. Наприкінці листопаду середньоденні надходження зменшились у 2,3 разу. Знизились розрахунки за газ, а в окремих областях аж до 20%.
Серйозно ускладнилась ситуація у банківській системі. Лише за два тижні населення забрало з банків більш як 6 млрд. грн. вкладів (близько 10% вкладів). Скоротились кредити банків на придбання нерухомості. Зросли ставки по нічних кредитах на міжбанку. Зросла доларизація економіки. У листопаді придбання валюти населенням у 4 рази перевищило її продаж. Порушилась стабільність національної грошової одиниці. Курс долара в окремі дні й в окремих регіонах підскакував до 7 грн.
Як наслідок, навіть за такий короткий період погіршилась динаміка розвитку економіки. За січень—вересень приріст ВВП становив 13,4%, а за IV квартал — менше 9%. Знизились темпи приросту виробництва практично в усіх галузях економіки. У промисловості за січень—вересень приріст виробництва становив 14,4%, а за IV квартал — менше 8%.
Вибори до Верховної Ради України 2006 р. теж створили чергову політичну напруженість у суспільстві. Політичне протистояння періоду президентських виборів фактично було пролонговане з річною перервою. Як наслідок, за I квартал 2006 р. приріст ВВП становив всього 2,4 відсотка, або удвічі нижче, ніж у 2005 р., і у 5—6 разів нижче, ніж у політично стабільних 2003— 2004 рр. Промислове виробництво дало приріст лише 0,6 відсотка. Для порівняння: за I квартал 2007 р. — 12,5%.
Отже, порівняння в динаміці політичних криз і результатів розвитку економіки за одні й ті ж періоди приводять до висновку, що політичні кризи справляють негативний вплив на економіку, щонайменше в періоді їхнього прояву.
За перший тиждень нинішньої політичної напруженостi теж уже очевидні ознаки дестабілізації в макроекономіці. Одразу після виходу указу Президента України про дострокові вибори до Верховної Ради знизились котирування акцій українських компаній, обсяги продажу цінних паперів, знизився індекс ПФТС. Почали зростати ціни на хліб, на нафтопродукти тощо. Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s знизило прогноз по рейтингу України зі стабільного на негативний. І все це всього за один тиждень.
Можна привести статистичні порівняння поведінки економіки під час політичних криз і в багатьох інших країнах. Наприклад, уже наводились дані про негативний вплив на економіку політичних криз, зумовлених зміною політичної системи і влади у постсоціалістичних країнах. Нерідко такі кризи мали і транснаціональний вплив. Наприклад, у зв’язку з розпадом СРСР і зміною зовнішньої, в т.ч. економічної політики Росії та інших новоутворених держав, ВВП КНДР скоротився більш як на половину, а Фінляндії — майже на 20%.
За підсумками аналізу можна сказати, що політичні кризи, як правило, мають негативний вплив на економіку. Але ступінь ослаблення економіки залежить від масштабності, глибини, гостроти і тривалості кризи. На наш погляд, тут не може бути крайнощів від «так» до «ні», бо немає детермінованого зв’язку через відсутність детермінованого виміру політичних криз. Мова може йти про ступінь впливу. А це вже політичний аспект проблем. Для економіки головне: якщо вже політична криза виникла, вона має бути мінімальна в масштабах і в тривалості. Це економічне завдання для політики.
