По 30 із них Фонд держмайна вже виграв позови в суді — договори купівлі-продажу розірвано й пакети акцій буде повернуто в державну власність.
На некомерційних конкурсах два інвестори — «Егіда» та «Англо-українська компанія» придбали по 20% акцій ВАТ «Бальцем». Згідно з бізнес-планом «Егіда» повинна була внести 233,2 млн. грн. на реконструкцію підприємства. Але за 2 роки на комбінат не надійшли ні грошові кошти, ні обладнання. Коли ж ВАТ вирішив негайно провести збори акціонерів і надіслав листи акціонерам, то один із листів повернувся з позначкою «адресат вибув у невідомому напрямі».
Такі випадки далеко не поодинокі. Фонд державного майна України стверджує, що сьогодні не виконується 13% інвестзобов’язань. За іншими даними картина більш плачевна, інвестзобов’язання не виконуються в 90 випадках із 100, що часто ставить підприємства на межу банкрутства. Все гострiше відчувається необхідність примусити інвесторів усвідомлювати, що їхня власність — джерело не лише прибутку, але й відповідальностi.
Активну роботу з повернення пакетів акцій у держвласність ФДМ розпочав ще минулого року. В період літнього «струсу» боржників прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко попередив керівників підприємств, які мають значну заборгованість із платежів до держбюджету й Пенсійного фонду, про те, що до них вживатимуться серйозні заходи. А за тиждень ФДМ офіційно оголосив список підприємств, чиї пакети акцій інвестори повинні будуть повернути державі.
Перелік підприємств, названий «чорним», поступово поповнювався й на початок березня 1999 року становив уже 62 підприємства, акції яких мають бути повернутi державі.
Але забрати в «несерйозних» власників пакет акцій і повернути його державі надзвичайно складно. По-перше, поки ще немає чітко розробленої процедури реприватизації. Це питання регулюється на рівні договірного права, й повернення підприємства державі можливо лише за умови порушення певних пунктів договору купівлі-продажу пакету акцій. Причому порушення договору саме по собі ще не означає беззаперечного повернення пакету. Щоб визнати договір недійсним, потрібні вагомі підстави — порушення Цивільного кодексу. Але нерідко з правової точки зору договір «чистий» і не суперечить законодавству.
По-друге, розрив договору з інвестором матеріально невигідний державі й передусім ФДМ. Для того, щоб повернути пакет, необхідно провести реституцію — повернення інвестору первинної вартості пакету за рахунок позабюджетного фонду приватизації ФДМ. Але сьогодні ринкова вартість більшості акцій знизилася в декілька разів. Держава ж за повернений пакет акцій повинна заплатити ту суму, яку внесено покупцем за умовами конкурсу. Таким чином, для інвестора, який бажає позбутися підприємства, реституція стає вельми вигідною угодою. Якщо, звісно, не відшкодовувати Фонду 10% обіцяних інвестицій як штрафні санкції.
І все ж прогрес у цій справі є. За останніми даними ФДМ, у 30 випадках із 62 рішенням суду договір купівлі-продажу розірвано або визнано недійсним і пакети акцій підприємств буде повернуто в держвласність. У декількох випадках приймалося рішення про внесення додаткової умови. Наприклад, із власником 19% акцій ВАТ «Вітаміни» — ДП «Коала-Сайнс» — планується підписати договір про часткове погашення заборгованості перед бюджетом. Додатковий договір підписано й з ВАТ «Продекспорт», власником 20% акцій ДАЕК «Тернопільобленерго». В 13 позовах Арбітражний суд Фонду держмайна відмовив, але за деякими з них претензійно-позовна робота триває.
Щодо «нових» 16 підприємств, які поповнили «чорний список», то спочатку ФДМ запропонував покупцям добровільно розірвати договори купівлі-продажу й повернути пакети акцій придбаних підприємств державі. Так, за згодою сторін, уже розірвано договір між ФДМ і «Вентана Інвест. Коп.» про придбання 35% акцій ВАТ «Азов».
Втім, у разі сплати штрафу в розмірі 0,1% від суми неоплачених зобов’язань на добу за кожний прострочений день і створенні враження, що на підприємство почали надходити гроші, Фонд на деякий час дає інвестору, а з ним і пакету акцій спокій.
Таким чином, йдеться не про початок процесу націоналізації або конфіскацію пакетів у нових власників. Це пошук ефективного власника. Розрив договору — не самоціль, а швидше спроба стимулювати інвестора. Іноді майбутній судовий розгляд підштовхує до сумлінного виконання зобов’язань.
