Відгук на публікацію «Коли вони зупиняться... (В чому причина гіпержадібності українських чиновників?)» (День №82 від 20.05.09)
Відповідь на поставлені редакцією запитання ще 30 років тому дав психолог Л. Філонов. З метою з’ясування причин дитячої злочинності він прослідкував життєвий шлях багатьох молодих порушників закону від сім’ї до в’язниці. Серед злочинців були підлітки, що відбували терміни за вбивства, крадіжки, насильство, інші злочини. Результатом багаторічної праці автора стали висновки наступного змісту.
Негативні риси характеру молодого злочинця формуються в процесі його функціонування як частини організованої групи людей, серед яких він виховується і формується в дитинстві. За своєю сутністю негативні риси є реакцією дитини на вимоги оточення, формою її адаптації до нього.
Жорстокість підлітків укорінена в середовищі, в якому відсутні «вітаміни» позитивних теплих емоцій: взаєморозуміння, повага, підтримка і взаємодопомога у стосунках між представниками різних поколінь або між членами підліткової групи.
Жадібність виростає із безмежної свободи користуватися речами, які недоступні для інших, із миттєвого виконання всіх примх і бажань дітей. В окремих випадках ця риса виростає із суворого й бідного дитинства.
Поступово узагальнюючись і заглиблюючись, стаючи все стійкішими, ці негативні риси заважають формуванню нових джерел активності та підпорядковують сформовані раніше. Розпочинається самостійний розвиток негативних психічних новоутворень, які виробляють власну логіку руху і стають стрижневою властивістю особистості.
Набуті в дитинстві негативні якості з часом стають силою, яка визначає і спрямовує практичні дії підлітка, стають тими «зернами» у психіці, з яких проростає його злочинна поведінка.
Ставши основним джерелом практичних дій і вчинків, ці негативні якості в подальшому починають відфільтровувати в дійсності ті ситуації, в яких є можливість підкріпитися і проявитися.
[Див.: Филонов Л.В. «Детерминация возникновения и развития отрицательных черт характера у лиц с отклоняющимся поведением». — В кн.: «Психология формирования и развития личности». — М.: Мысль, 1979].
То ж на поставлені редакцією запитання можна відповісти наступне.
На запитання про причини жадібності вітчизняних чиновників: «Жадібність українських чиновників бере свої витоки з їхнього бідного або, навпаки, розбещеного дитинства. Точну відповідь можна отримати після вивчення біографії кожного окремого чиновника або політика».
На запитання про причини гіпержадібності вітчизняних чиновників: основною потребою кожної людини є потреба бути великою (Фрейд) і значущою (Дьюї) людиною. Окремі наші жадібні з дитинства співвітчизники йдуть у владу тому, що там є можливість реалізувати і підкріпити свою жадібну сутність. Вони крадуть усе, що можна: гроші, землю, заводи, газ, родовища, посади, звання докторів наук, академіків і таке інше. Жадібність є їхньою сутністю, тому вони не визнають і не хочуть визнавати існування інших форм і способів досягнення величі і цінності. Вони є гіпержадібними тому, що перебувають на гіпервершині влади.
На запитання, коли вони зупиняться, з посиланнями на Л.Б. Філонова можна відповісти так: нинішні вітчизняні чиновники не припинять красти ніколи. Зважаючи на мудрість народу, маємо сказати: горбатого виправить тільки могила.
З посиланнями на Л. Філонова можна прогнозувати, що вітчизняні жадібні чиновники, добравшись до влади, будуть під лозунгом боротьби з крадіжками витісняти з неї всіх, хто не такий, якими є вони. На цій же посаді вони активно боротимуться з представниками дрібного та середнього підприємництва — соціальною силою, основними цінностями якої є совість, честь, гідність, порядність та патріотизм.
Зважаючи на закон Паркінсона, можна стверджувати, що жадібні чиновники, добравшись до високих державних посад, намагатимуться призначати своїми заступниками людей, менш великих і значущих, чим є вони самі. Тобто тих, хто має значно менший досвід роботи, менш відомий у країні, позбавлений власної позиції і власної самодостатності. Не виключено, що вони орієнтуватимуться на людей, які крадуть більше й безсоромніше, щоб на цьому тлі видаватися чистими і порядними.
З урахуванням сучасної концепції людини можна стверджувати, що Україна стане цивілізованою країною тоді, коли у владу прийдуть люди з чистою Совістю, Честю і Гідністю. Ці сили є продуктами глибокого самопізнання людини на стадії дитинства. Потрібну масу чесних і патріотичних громадян Україна отримає, відмовившись від нинішньої системи соціалізації молоді, замінивши нинішню педагогіку педагогікою самовиховання, самоосвіти та самонавчання. Історично так склалося, що сьогодні політична незалежність і самостійність України є в руках патріотичних і чесних педагогів, соціальних працівників, журналістів, підприємців, представників інших соціальних груп і професій.