Хто саме ініціював зустріч, ніхто не знає. Сергій Довгань (СелПУ) та Олександр Ємець (НДП) вважають, що ініціатор — Володимир Яворівський (ДемПУ), оскільки саме він виступив на початку зустрічі з полум’яною промовою про червону загрозу.
Сергій Довгань так пояснює цю ініціативу: «Партії, які не пройшли в парламент, захотіли показати, що вони іще є».
Представники партій лише на зустрічі побачили документ, який мали підписати. Складається враження, що вони взагалі підписували різні меморандуми. С.Довгань клянеться, що в тексті йдеться лише про необхідність «виважено коментувати ситуацію, не підігрівати ажіотаж — і все; про укази Президента мови там не було».
О.Ємець не знав, що Довгань теж підписав документ, а у наданому НДП варіанті «є фраза про підтримку указів і заклик до ВР не чіпати їх». Від себе члени НДП додали, що «мають серйозні застереження до низки указів, перерахували їх». У такому вигляді вони свій примірник і віддали.
Ще один партійний лідер Василь Онопенко заявляє, що в Меморандумі перераховано, які укази треба підтримати, а які протирічать Конституції.
Таким чином, виявляється, що сам текст Меморандуму (якщо він навіть один на всіх) не має великого значення. Кожен отримав задоволення від самого факту підписання. Президент ненав’язливо поділився відповідальністю за нинішню та майбутню ситуацію в країні з партіями. Його прес-служба рапортує : «...лідери політичних партій висловили підтримку діям Президента України щодо продовження реформ». Маленькі партії, дійсно, зайвий раз нагадали про себе.
Програли, здається, лише парламентські демократичні партії — Рух, СДПУ(о), НДП, які «підставили плече» Президентові. А Селянська партія зайвий раз стала заручником дедалі тепліших стосунків О.Ткаченка та Л.Кучми. С.Довгань пояснив колезі по фракції О.Морозу, що такий Меморандум нічого не значить, хоча останній переконаний, що вже «саме підписання — факт політичної дії».
