Незабаром виповнюється три роки з того моменту, як Надзвичайним і Повноважним Послом України в США призначено Юрія Щербака. Цього року він також розпочав діяльність амбасадора за сумісництвом у Мексиці.
- США є одним із чотирьох стратегічних партнерів України - окрім Росії, Німеччини та Польщі. Чим би Ви пояснили, що США потрапили в цю четвірку?
- Почну з того, що Сполучені Штати теж мають стратегічне партнерство з кількома країнами - Канадою, Мексикою, Великою Британією, Польщею, Ізраїлем, Йорданією та Україною. Стратегічне партнерство - це вищий ступінь взаємодії, аніж звичайні дипломатичні стосунки. Воно передбачає єдині цілі, можливість увесь час коригувати свої дії, враховуючи інтереси партнера. США- нині єдина наддержава- звичайно, становить великий інтерес для України. Власне, стратегічне партнерство з ними можна назвати одним з головних здобутків зовнішньої політики незалежної України. Ми непросто йшли до цього партнерства, в наших стосунках були й кризи. Але, починаючи з 1995-96 років, з нашого боку почав неофіційно з'являтися вислів «стратегічне партнерство». Американці спочатку дуже обережно ставилися до цього. Торік у розпалі передвиборної кампанії нам було сказано: ми згодні на визнання нашого партнерства як стратегічного. Народилася Українсько-американська міждержавна комісія «Кучма-Гор». Вона має чотири комітети - з міжнародних справ, з безпеки, з постійної економічної співпраці, з питань торгівлі й капвкладень.
Але не тільки засіданнями цієї комісії обмежується стратегічне партнерство. Воно набагато глибше. Основою стратегічного партнерства є визнання США ключової ролі України, як найважливішого елемента європейської безпеки. Це підкреслено в ряді україно-американських документів.
Економічно суть наших відносин полягала в тому, що США надавали нам суттєву допомогу. Ми не можемо применшувати цього факту - а я знаю, які статті іноді з'являються в Україні. Інколи це мені нагадує часи холодної війни, коли радянська преса писала, що американці нічим не допомогли: мовляв, тушонку не може ставити на терези поряд із людською кров'ю. Це - цинізм, інколи тушонка дорівнює крові. Я, тодішній першокласник, прекрасно пам'ятаю ціну американської допомоги в роки війни. Потім цей факт закреслили, що було величезною несправедливістю, невдячністю. Я б не хотів, щоб Україна повелася так само.
Усі знають, що Україна отримує третю за розміром допомогу у світі. Ізраїлю дають $3 млрд., Єгипту - $2 млрд., Україні - $225 млн. Якщо порівняти розмір допомоги на душу населення, то певні країни СНД отримують більше, ніж ми. Але ми свідомі того, що ця допомога абсолютно безвідплатна. Її визначає Конгрес США за рахунок податків американських платників. І незважаючи на це, американці в нас питають: у яких напрямках ми хочемо витрачати кошти. Контролем за видатками американських коштів займається Агенція з міжнародного розвитку USAID. Загалом є до 30 проектів, за якими США допомагають нам, приміром, у медицині чи проведенні приватизації.
Другий вид допомоги - кредитні лінії. Було відкрито короткострокові - на $170 млн. та середньострокові - на $250 млн.
Існують кредитні лінії для міністерства сільського господарства. Були лінії по $40 млн. на рік, у цьому році ми отримали $10 млн. Усі роки Україна закуповувала сою, яка була важливою для нашого сільського господарства. Я залишаю в стороні те, як вона використовувалася в Україні. Але факт був: соя приходила. Знову питання: чи купляти щось інше? Ми не маємо вибору, нам дають суму і найменування тих товарів, що можемо купити. Цього року уряд ухвалив правильне рішення закупити бавовни на $10 млн. Завдяки цій угоді буде врятовано Херсонський бавовняний комбінат, який отримає сировину й працюватиме.
Можна сперечатися, чи брати нам гроші ззовні. Однак я не вважаю, що нам ще далеко до критичної межі в боргах. Приміром, Бразилія перейшла цю межу - й нічого. А для виходу з кризи це, можливо, правильний шлях.
Отримуємо ми допомогу і в рамках закону Нанна-Лугара, що стосується ядерного роззброєння. США виділили нам $350 млн. До речі, американці щороку ведуть моніторинг із контролю видатків. І жодного питання про корупцію в цій галузі не виникало.
Найсуттєвішою і найсерйознішою є допомога міжнародних фінансових організацій, найбільшим платником яких є США. Ми одержали $2,5 млрд., які допомогли нам упродовж трьох років вирівняти платіжний баланс. Крім того, на досить пільгових умовах існують кредити МВФ. Усе було загальмовано через не прийнятий своєчасно бюджет. Наприкінці року маємо отримати транші по $50 млн. Із Світовим банком існує нині багато цікавих проектів - на суму $3 млрд.
У нас є великі помилки. Так, цього року Верховна Рада не ратифікувала угоду про житлове господарство. Мені просто шкода людей, які прагнули покращити житлове господарство в кількох обласних центрах України. Але кредит завалили. Тепер під загрозою ще один кредит. Але нещодавно я отримав - як подарунок на день народження - звістку про те, що Світовий банк виділив транш на $100 млн. Є проекти з реструктуризації державної влади, включаючи уряд. Усе залежить від нас, від того, як ми будемо готувати й утілювати в життя ці проекти.
- Чи вигідно Україні та США, доволі далеким країнам, мати торговельні зв'язки?
- Дуже вигідно. За останній час наш експорт у США зростав щорічно на 25 відсотків. На початку року торговельний баланс становив більше $1 млрд. - з позитивним сальдо для України, що є рідкісним випадком. На жаль, нині у зв'язку з антидемпінговим процесом почала змінюватися структура торгівлі, й на сьогодні ми маємо тенденцію зниження товарообігу.
Ми вивозимо до США метал, сталь. Користується популярністю й наш текстиль - із деяких позицій він займав 20 відсотків на американському ринку. Тут дуже добре йшли наші зимові пальта, жіночі шерстяні жакети. У нас прекрасна легка промисловість - якби тільки її не губили в Україні.
Закони торгівлі в США такі: спочатку ви виходите на ринок із якимось товаром, його розпродаж іде неконтрольовано. Потім ви починаєте складати комусь конкуренцію, і цей "хтось" починає проти вас боротися. Так, Америка - країна ліберальна, але тут існує цілий ряд заходів щодо захисту свого товаровиробника. Ваш конкурент може звернутися до міністерства торгівлі, яке почне розслідувати, в яких умовах було створено той чи той продукт. Призначають групу експертів, які беруть модельну країну для порівняння - скажімо, для України були пропозиції взяти Польщу чи Індонезію, держави зі схожими з нами економічними умовами. Ми витримали процес проти наших виробників сталі. Посольство зверталося до Конгресу, до українського лобі (а таке є - дарма кажуть, що нема). Було написано листи від конгресменів на ім'я Клінтона, на останній зустрічі з ним у Нью-Йорку у вересні Президент України Леонід Кучма поставив це питання. Нарешті крига скресла - американці пішли на певні поступки. У результаті Україна експортує найбільше з чотирьох країн, проти яких було розпочато антидемпінговий процес. Ми вивозимо 158 тисяч тонн сталі на рік. Китай - 15- тисяч, Росія - 100, Південно-Африканська Республіка - 65. Так частину експорту ми втратили, але "Азовсталь" вижила.
- В українських громадян, які інколи читають американську пресу, може скластися враження, що американські газети припинили писати про Україну одразу ж після нашої відмови від ядерної зброї, а через деякий час знову почали пригадувати нашу державу - у зв'язку з корупцією. Чи відповідає це дійсності?
- Наша відмова від ядерної зброї різко покращила імідж України, у пресі було дуже багато позитивних публікацій. Ми були, як то кажуть, "sexi" - тобто, привабливими. Ми не втратили нічого, це було мудре рішення. Якби ми не відмовились від ядерної зброї, то отримали б могутній політичний прес, і опинилися б десь на рівні Північної Кореї. До речі, люди про це чомусь забувають, але ми перестали бути мішенню запуску американських ракет та ядерним заручником інших країн. Американці боялися не нашої зброї, а її неконтрольованого розповзання.
З приводу корупції США - країна, заснована здебільшого на моральних принципах. Нині вони влаштовують хрестовий похід проти корупції в усьому світі. Американців дратує, коли європейські та особливо азійські компанії, що працюють із ними на однакових умовах, можуть давати хабарі. Особливо часто в публікаціях про корупцію згадують Мексику, Бразилію та, звичайно ж, Колумбію. Нещодавно було оприлюднено список 30 найбільш корумпованих країн у світі. України там не було. Росія - згадувалась. Про Росію днями газети надрукували серію найчорніших публікацій. Твердилося, що російські мафіозі продають зброю колумбійцям і отримують замість неї наркотики. Вислів "російська мафія" став у Америці широковживаним. Тож не ми перші, не ми останні.
Звичайно, це не виправдовує нашу корупцію. Справді, були випадки, коли американські компанії в Україні не так інтерпретували ситуацію. Однак подивіться: в Україні працює більше 200 американських компаній. Галас зчинився навколо 10.
Загалом, який принцип роботи американських мас-медіа? Вони для своїх матеріалів позитив не беруть - ринок вимагає іншого. Подивіться хоча б CNN: новиною номер один там іде звинувачення Полі Джонс проти Клінтона. Тож не треба дивуватися, що й про Україну відгукуються інколи негативно. Але це ніяким чином не має впливати на добрий розвиток українсько-американських відносин...
Вашингтон
