Не підлягає сумніву, що успіх політичної реформи значною мірою залежить як від влади, так і від опозиції. Після першої зустрічі Президента України Леоніда Кучми з лідерами парламентських фракцій та груп ця думка все частіше звучить із вуст останніх. Так, за словами одного з лідерів фракції СПУ Йосипа ВIНСЬКОГО, сьогодні соціалісти готові на широке коло компромісів із провладними силами, якщо це сприятиме перетворенню України на парламентсько-президентську республіку. Щоправда, при цьому пан Вінський чітко не означив позицій, якими соціалісти готові поступитися. Крім того, важко сподіватися на продуктивність діалогу, коли одна сторона завчасно підозрює іншу в нещирості... Однак уже те, що одна з найрадикальніших фракцій парламенту декларує наміри розмовляти з опонентами за столом переговорів, а не з вуличних гучномовців, є інформацією до роздумів.
Оптимізм відносно долі політичної реформи висловив «Дню» й представник більшості, лідер депутатської групи «Народний вибір» Микола ГАПОЧКА. На його думку, сьогодні більшість та опозиція як ніколи близькі до компромісу.
Микола ГАПОЧКА: Жорсткі протиріччя знято...
— Які, на ваш погляд, практичні наслідки матиме остання зустріч Президента з лідерами парламентських фракцій і груп?
— Перед нами стоїть дуже відповідальне завдання. Ми повинні узгодити дві позиції по політичній реформі. Перша позиція вироблялася в парламенті, над нею працювала парламентська робоча група. Друга позиція, яку представляє Президент України, напрацьовувалась на основі вивчення думок, висловлених під час всенародного обговорення різними людьми і в різних регіонах. Зістикувати їх непросто, і треба ще не одну зустріч провести. Однак діалог започатковано, він розвивається, механізм пошуку компромісу запущений. Тому вважаю, що в контексті політичної реформи останній тиждень був дуже продуктивний. Результати діалогу глави держави з лідерами парламентських фракцій та груп незабаром будуть реалізовані у вигляді конкретних пунктів законопроекту. Принаймні, ми рухаємося до цього.
До того ж, Конституція — це річ, яка робиться на століття. А це вимагає грунтовності підходу. Підганяти процес до якоїсь певної дати в корені неправильно. І дуже добре, що Президент ставиться до цього процесу демократично, ні на чому категорично не наполягаючи. Єдине, на чому він наполягав на зустрічі на минулому тижні, що вибори мають відбутися в жовтні 2004 року. Можливо, хтось із лідерів опозиції виявився не готовим до такої ліберальної, відкритої розмови, але це вже інше питання.
— Так чи інакше, подальша доля політичної реформи багато в чому залежитиме від змісту президентського законопроекту. Коли, по-вашому, слід чекати його появи?
— Очікуємо з дня на день. Президент заявив про бажання слухати всіх. А тому, гадаю, його документ не міститиме позицій, які було б неможливо узгодити з пропозиціями депутатів.
— Чи роздавалися представникам більшості «чернетки» президентського законопроекту, як це стверджують деякі ЗМІ?
— Я особисто таких не бачив. Однак останнім часом проводилося вивчення думки депутатського корпусу з приводу тих чи інших питань політичної реформи за допомогою анкет, які роздавалися дуже багатьом парламентаріям. Це, на мій погляд, свідчить, що Президента наша думка справді цікавить.
— Чи є вже у більшості своє бачення відпосно того, чи варто узгоджувати єдиний законопроект, чи слід розглядати окремо і парламентський, і президентський?
— Це питання належить вирішити найближчим часом. Найоптимальніше було б, звичайно, узгодити один. Однак не виключено й те, що спочатку на експертизу буде направлений парламентський законопроект, а потім, в міру його надходження, і президентський.
— За словами співголови парламентської робочої групи Олександра Мороза, розроблений в межах групи законопроект узгоджений з усіма парламентськими фракціями і може вже виноситися на розгляд парламенту, маючи шанси набрати 300 голосів. Чи згодні ви з такою оцінкою, чи готова ваша депутатська група однозначно підтримати все те, що записано в законопроекті робочої групи?
— Звичайно, повністю з цим законопроектом ми не згодні. Однак ми теж брали участь у його розробці. Я вважаю, що в підготовленому документі є поле для компромісу. Але до того, щоб набрати 300 голосів, цей законопроект, безумовно, ще не готовий, над ним треба ще працювати.
— Судячи з коментарів лідерів опозиції, чи не основною лінією розходжень між Президентом — з одного боку, та опозиційними силами — з іншого, є питання щодо проведення всіх виборів в один рік. Ваш рецепт вирішення цієї суперечності?
— Я не думаю, що це найбільше протиріччя. Ідея перенесення терміну чи то президентських, чи то парламентських виборів радикально не сприймається лише частиною опозиції. Ті ж комуністи, які не дуже впевнені в своїх силах на майбутніх виборах, можуть виступити з власною позицією відносно цього питання.
— Що ж, в такому разі, є головною суперечністю між пропрезидентськими та опозиційними силами щодо реформи?
— Схоже на те, що зараз опозиція знову розпочне ставити воза попереду коня у вигляді закону про пропорційні вибори. Мовляв, або приймаємо закон про пропорційні вибори, або нема ніяких розмов про реформи. Але ми не збираємося голосувати закон про вибори на пропорційній окремо від решти змін, що вносяться до Конституції. Основний закон слід міняти комплексно, чітко узгоджуючи внесені поправки між собою. Втім, жорстких суперечностей сьогодні нема. Після зустрічі у глави держави жорсткі протиріччя були зняті.
— Президент закликав шукати компроміс, лідери фракцій одноголосно погодилися, що він необхідний. Однак всі знають, що різні парламентські сили абсолютно по-різному дивляться на завдання політичної реформи. Чи не є наші політики тими Лебедем, Щукою та Раком із відомої байки, які ставлять собі завідомо нереальне завдання?
— Я так не думаю. Можливо, нам просто бракує часу. Нині парламент з кожним місяцем, з кожним днем, з кожним прийнятим рішенням виявляє все більше відповідальності за державу, демонструє все більш зріле, справді державницьке мислення. І незважаючи на те, що є протиріччя між окремими силами, голосування йдуть уже більш системно. По політичних позиціях у нас все ще різні думки. Однак по інших принципових для держави питаннях ми все частіше набираємо і по 300 і навіть по 350 голосів. Це свідчить, що інтереси різних парламентських сил можуть бути узгоджені.
Йосип ВІНСЬКИЙ: Поки довіри немає...
— На минулому тижні Президент України закликав лідерів усіх парламентських сил до компромісу щодо політичної реформи. При цьому глава держави означив конкретні положення, по яких він готовий на поступки. А саме — питання про запровадження двопалатного парламенту, про зменшення чисельності вищого законодавчого органу та про прийняття законів на референдумі. Чи готова в свою чергу опозиція до аналогічних поступок?
— Компроміс треба шукати в тому, як досягти балансу системи влади, її гілок, як зробити владу підконтрольною народу, а уряд — відповідальним перед Верховною Радою. В рамках цих моментів наша фракція готова на широкі компроміси — і стосовно процедурних речей, і навіть речей змістовних. Порух до компромісу вже відбувся. Ми зробили серйозні кроки назустріч пропозиціям Президента в рамках «четвірки», коли виступили зі спільним Меморандумом по політичній реформі. Ми, соціалісти, готові й далі рухатися в цьому напрямку, якщо і в нас, і в Президента буде спільна стратегія, зміст якої — перехід до парламентсько-президентської республіки. Перший компроміс, який ми хотіли б знайти сьогодні, — це прийняття пропорційного виборчого закону. Якби це відбулося, ми б точно знали, що Президент готовий до реальних компромісів.
— Чим конкретно в принципі готові поступитися соціалісти?
— Це можуть бути позиції, що стосуються глибини політичної реформи. Щоб говорити про це конкретніше, треба мати перед собою законопроект Президента.
— Лідер вашої фракції Олександр Мороз заявив про те, що розроблений в межах парламентської робочої групи законопроект узгоджений з усіма фракціями та групами і навіть вже цього четверга може виноситися на голосування. Чи буде ваша фракція наполягати на розгляді парламентського варіанту, якщо законопроект Президента не надійде до того часу?
— Наша фракція голосуватиме як за проект, який підготувала комісія Верховної Ради, так і за будь-який проект, який внесе Президент, — тобто за те, щоб обидва документи пішли в Конституційний Суд для експертизи. Потім, після повернення їх iз Конституційного Суду, ми будемо відстоювати конкретні позиції у відповідності до свого розуміння політичної реформи.
— Судячи з коментарів, чи не найбільшою лінією розлому між Президентом з одного боку та опозиційними силами — з іншого, є питання про проведення всіх виборів в один рік...
— Тут є два аспекти. По перше, якщо обирати всіх в один рік, то політичне життя ми зробимо пікоподібним. Тобто раз на п’ять років вирішуються всі питання, а потім суспільство кілька років поспіль не може ніяк вплинути на владу. Ми вважаємо, що на перехідний період це неправильно.
По-друге, є конкретний зміст, який закладений Леонідом Кучмою. Якщо мова йде про те, щоб продовжити термін діючому Президентові, то ми на таке не підемо. До речі, коли Президента на останній зустрічі запитали про це, він відповіді не дав.
— Але ж він сказав, що наступні вибори відбудуться в останню неділю жовтня 2004 року, як і належить за Конституцією...
— Він не сказав чітко, які вибори мають відбутися, кого мають обирати і т.д. Мова йде про те, що Президент має сказати, що він не йде на третій термін. Він про це чітко не говорив. Він не сказав також, що не виступає за те, щоб Конституція дала йому можливість ще два роки працювати на цій посаді. Поки ці елементарні речі не сказані, довіри немає. Хоча, я думаю, навіть якби він це сказав, ми б йому все одно не довіряли б...
— Лідер КПУ Петро Симоненко висловив ідею обрати наступного Президента на два роки, лідер СДПУ(О) Леонід Кравчук обмовився про можливість пролонгувати повноваження нинішньої Верховної Ради до 2009 року. Яка з цих двох ідей вам більш близька?
— Ми категорично проти продовження повноважень і Верховної Ради, і Президента. Сьогодні ні виконавча, ні законодавча влада народом не сприймається. Дострокові вибори — будь-ласка, на це ми готові піти.
— Ще одна ідея, відносно якої позиції Президента та опозиційних сил серйозно розходяться, і ніхто не хоче поступатися, — щодо права президента призначати силовиків. Якби це право врівноважувалося іншими факторами, що обмежують владу президента, чи готові ви були б до компромісу?
— Ми чудово розуміємо, що коли ми даємо главі держави функції головнокомандувача збройними силами, доручаємо йому відповідати за безпеку держави, він повинен мати механізми впливу на силовиків. Цей механізм може бути таким: прем’єр подає парламенту пропозиції по цих міністрах за погодженням з Президентом.
— На думку деяких політологів, останнім часом в парламенті з’явилася нова лінія розподілу політичних сил. А саме — по відношенню до реформи політичної системи. По один бік стоять ті, хто реально виступає за перехід до парламентсько-президентської республіки, по інший — ті, хто, прикриваючись демагогією про політичну реформу, реально намагається або зберегти статус-кво, або реально посилити владу президента, сподіваючись на свою перемогу на виборах 2004 року. Як ви оцінюєте ресурс консолідації реальних прихильників посилення ролі парламенту?
— Номінально практично всі парламентарі висловлюються за це. В принципі у Верховній Раді я не бачу проблем зi збиранням 300 голосів за парламентсько-президентську республіку, якщо на це буде добра воля Президента. Те, що серед частини опозиції є люди, які, м’яко кажучи, не зовсім активно виступають за цю реформу, правда. Однак усі лідери четвірки підписали меморандум, де сказано, що вони за політичну реформу і якою вона має бути.
— Чи готова ваша фракція на співробітництво з тими пропрезидентськими силами, які справді виступатимуть за перехід до парламентсько-президентської республіки?
— А як інакше набрати 300 голосів? 300 голосів може бути лише тоді, коли більшість та меншість домовляться. Думаю, в більшості теж є розуміння цього. Але компроміс має сенс лише тоді, коли він веде до парламентсько-президентської республіки, а не до авторитарної диктатури.
