Наприкінці минулого тижня на офіційному сайті Міністерства юстиції в переліку політичних партій змінено дату реєстрації партії «Пора» (з 1 червня 2005 року — на 23 березня). Це означає, що вона має право брати участь у парламентських виборах 2006 року. З цього й почалася розмова кореспондента «Дня» з одним із лідерів цієї партії, членом політради Валерієм БОРОВИКОМ.
— Громадська партія «Пора» отримала можливість іти на вибори. На який електорат ви розраховуєте, кого бачите своїми союзниками, з ким, можливо, будете блокуватися, і хто є вашими ворогами в політиці?
— Незважаючи на зусилля певних сил, які дуже не хотіли, щоб громадянська партія «Пора» брала участь у парламентських виборах наступного року, ми це зробимо. Це одна з наших перших перемог, здобутих уже після революції. Наш основний електорат — це люди середнього віку та водночас середній клас, представники якого були основою Майдану. Своїми союзниками ми бачимо ті сили, які ведуть прозору, безкомпромісну політику, відстоюють свої ідеали чесно, відкрито, некулуарно. А ворогами вважаємо тих політиків, які не говорять людям правду, бо звикли більше працювати в тіні й непублічно. Ми за зміни в політичному житті не тільки на словах, але й на ділі.
— Хотілося б почути щось конкретніше...
— Деякі позиції, які нас влаштовують, ми бачимо й у блоці Юлії Тимошенко, непогані ідеї є в «Нашої України», але громадянська партія «Пора» ухвалила рішення йти на вибори самостійно. Розмови про блокування в будь-якому разі можливі лише пізньої осені та після переговорів, а поки що ми не бачимо тієї політичної сили, яка б була повністю адекватною нашим світоглядним позиціям.
— Щодо створення народного руху під прапорами «Пори» існує багато легенд і міфів. Ваша версія того, як усе розпочиналося та чому скінчилося розколом? Чи буде його подолано в ході виборчої кампанії?
— Окрім міфів, існує також і багато інсинуацій. Я не хотів би створювати ще один, цього разу вже персоніфікований міф. А щодо розмежування за кольором політичної шкіри, то це вже просто вікова проблема, проблема росту. Молоді в усі часи було властиво наслідувати різні напрямки моди, й політичної також. Тож я не став би дошукуватись у цьому питанні якихось філософських чи світоглядних причин. Я прийшов до цієї партії вже на етапі революційної діяльності на Майдані. Найголовніше, що існує єдина Громадянська партія «Пора», у якої своє бачення майбутнього країни, і жодних суттєвих розколів не було і, сподіваюсь, не буде.
— А коли країна дізнається про ваші плани щодо неї?
— Ми їх висловимо в конкретному плані стратегічних дій, який дамо на розгляд громадськості вже у вересні. Ми творимо реальні справи з малим і середнім бізнесом, готуємо та вносимо конкретні пропозиції щодо реформування політичної влади. А все конфліктне, що також інколи йде під знаком «Пори», — це є продукція клонів, стосовно яких суспільство, я впевнений, незабаром усе зрозуміє і рано чи пізно відкине все те, що нам не притаманне. Так було й із клонами, яких створювали для Народного Руху, Комуністичної, Соціалістичної та інших партій. Я вважаю, що деякі люди, які б не хотіли, щоб наша партія брала участь у суспільному житті, вдаватимуться не лише до цього, а ще й до інших хитромудрих технологій.
— Чому «Порі», яка брала найактивнішу участь у помаранчевій революції, а нині позиціонується як політична партія, не дісталося місць у владній команді? Чи маєте ви все ж таки якийсь вплив на уряд і можливість контактувати з владою?
— «Пора» свідомо не брала участі в розподілі влади за квотним принципом. Адже ми — покоління, виховане на пострадянському просторі, наші світоглядні принципи різняться навіть від принципів, виголошених представниками нової влади. Тому ми не брали участі в її формуванні. Хоча контакти з представниками влади у нас, безумовно, є. Я, наприклад, постійно контактую з командою прем'єр-міністра. Ми також вносимо свої пропозиції щодо діяльності органів влади. Владислав Каськів працює радником Президента. А член політради партії Ілля Шевляк є заступником міністра молоді та спорту. Але ми не у владі. Ті кадри, які її представляють і в центрі, й на місцях, інколи настільки некомпетентні, що просто шокують. Це деякі керівники областей, міністерств і відомств та представники президентської команди. Я маю надію, що це бачить і Президент. Незабаром вибори, і ми хочемо подивитися, наскільки народ, суспільство розуміє та підтримує наші ідеї. Якщо ми отримаємо схвалення, тоді будемо повноцінно входити у владу, беручи відповідальність за її дії після виборів.
— Які сьогодні у вас враження від дій влади та спілкування з нею?
— Кабмін не став, як би мало бути за ідеєю, єдиною командою. Це збірна солянка, де голова уряду, на жаль, має суттєвий вплив лише на частину своєї команди. Між урядовою та президентською командами спостерігається більше конкуренції, ніж злагоджених дій. Це впливає також і на діяльність усіх інших органів влади. На мою думку, неприпустимо, щоб якісь вищі посадові особи втручалися в дії уряду. А ще держава має досить коректно, обережно регулювати діяльність ринкової економіки. А ми з вами стали свідками втручання неринковими методами. І бачили, до чого це призводить. Я відношу це до недоліків, пов'язаних із періодом становлення влади. Та, на жаль, цей час надто затягнувся. Суспільство, створене Майданом, уже побачило позитивні політичні зміни. Але немає позитивних змін в економіці. Суспільство хоче конвертувати політичні зміни в економічні. Але ця справа не йде — затягується. А ми ж стояли на Майдані не за якісь прізвища, і не за конкретну політичну силу, а за принципи, з якими ми виходимо на суд суспільства. Але очевидно, що зараз ці принципи ще не запанували в коридорах влади.
— На яких позиціях стоятиме на виборах ваша партія? Партнера нинішньої влади чи «вічного революціонера»?
— Ми будемо такими партнерами влади, що для контролю над її діями опозиція не буде потрібна. «Пора» не буде вічним революціонером, вона буде вічним двигуном, як у політичному, так і в економічному розвитку. Ми відчуваємо постійний приплив нових людей, із нового середовища, які несуть із собою нові ідеї та нові принципи. Цей потужний ресурс ми спрямовуємо на формування пропозицій. Але не стільки для влади, скільки для суспільства.
— Чи спирається ваша партія сьогодні також і на бізнес? Як розцінюють ці бізнесмени правила гри, що діють сьогодні в Україні? Чи стали вони сприятливішими для підприємців?
— У регіонах, а також у центрі ми маємо контакти з досить потужними середовищами бізнес-еліти та з окремими підприємцями. Сьогодні значний прошарок бізнесменів не знаходить свого місця серед створених політичних еліт. Тому що серйозна політична еліта, на жаль, починає розмову з бізнесом із таких слів: що ви нам можете дати, щоб ми почали вирішувати ваші проблеми? Ми ж говоримо інше: чим ми вам можемо допомогти у вирішенні ваших проблем, які заважають вашому розвитку? Тобто ми пропонуємо бізнесу своє бачення правил гри в суспільстві. А поки, хоч що б там говорили, вони дуже далекі від бажаного. Може, загальна цифра перевірок бізнесу і поменшала, але фактично в усіх регіонах йдуть замовні «накати» на бізнес. Ця тенденція насторожує. І виникає запитання: а за що боролись? Де ті зміни, про які ми говорили? Де обіцяна прозорість? Ми маємо намір відстоювати ті ідеали та принципи, з якими перемогли на Майдані. Це прозорість податкового законодавства та дій фіскальних органів, кардинальне реформування судової системи, яка сьогодні просто шалено загрузла в корупції. Ми вважаємо, що це реальні цінності, яких можна досягти зараз.
— У вас є контакти також із іноземними бізнесменами. Якої вони думки про наш інвестиційний клімат?
— Останнім часом я мав можливість поспілкуватися з представниками ділового світу різних країн: Польщі, Чехії, Канади, Сполучених Штатів, Франції, Ліхтенштейну тощо. Є досить великий інтерес іноземного бізнесу та фінансових кіл до України. Але відчутні й перестороги. Незграбність і непродуманість так званих реприватизаційних дій влади дещо відкоректували наміри інвесторів. І я візьму на себе сміливість сказати: спочатку потрібно було обговорювати подібні кроки держави не у пресі, а в кабінетах, тихо і спокійно. Відпрацювати чіткі механізми, зустрітись, і не раз, із так званими неправдивими власниками, а вже потім виходити на загал і здійснювати заплановані процедури. А зараз ця пісня дуже сильно затяглася. І у західних інвесторів виникає логічне запитання: а що ж буде з нами, коли ми прийдемо в цю країну? Хоча на інвесторів у малий і середній бізнес ці проблеми впливають не так відчутно, як на великих стратегічних.
— Чи є у вас особистий бізнес? Якщо ви пройдете до парламенту, то яким чином будете відділяти свої бізнесові інтереси від політики і чи взагалі вважаєте це потрібним?
— Я маю свою справу. В 90-х роках підприємство, яке я очолюю (Компанія «ЯППІ лімітед»), постачало газ промисловим підприємствам кількох областей. Займалися також фінансовими операціями в нафтогазовій сфері. Нині відпрацьовуємо участь у проектах із постачання й інвестиційного будівництва в Туркменістані. Та головний напрямок, який розвиває сьогодні наша команда, — це альтернативні джерела енергії. Для цього нами створено компанію «Нова енергія». Нещодавно за її участю відбулася зустріч віце-президента Ексімбанку США, директора з розвитку бізнесу в Росії, СНД та Туреччині пані Маргарет Костіч з міністром фінансів Віктором Пинзеником. На ній ішлося, зокрема, й про залучення великих інвестицій в енергетичну галузь України. Але, на жаль, коли до нас приїздять інвестори, то перше, що говорять представники української влади: а що ви нам можете дати? Так було і цього разу. Хоча, навпаки, потрібно перед інвестором, який ризикує і своїми коштами, і своїм часом, який, відомо, також гроші, в першу чергу викласти привабливі наші проекти, запропонувати їх на вибір і пообіцяти: ми створимо всі умови, ми захистимо ваші інвестиції, приходьте, ми на вас чекаємо. Хоча в цілому позитив від зустрічі є, і я все ж сподіваюся, що ми підготуємо кілька проектів — це реконструкція водопостачання в Севастополі й теплозабезпечення у Харкові, де ми працюємо з міськими адміністраціями. Там потрібні великі інвестпроекти.
Відділення бізнесу від політики — це, відверто кажучи, блеф. Або гарненька казочка, створена політиками для суспільства, яке, до речі, вже чудово розуміє, що це казка для дітей молодшого віку. Хтось заявляє, що передав усі пакети акцій своїх підприємств у фонд під назвою, наприклад, «Апор», інший доводить, що його бізнесом керує дружина, у третього члени сім'ї великі й відомі консультанти, хтось іще щось вигадує, але всі дуже добре розуміють, що бізнес, гроші та політика нерозривно пов'язані. А от ниточки, які їх зв'язують, інколи видимі, але здебільшого прикриті. Ми ж виступаємо за максимальну прозорість у відносинах бізнесу та політиків. Навіть за легалізацію фінансових взаємовідносин у стінах парламенту шляхом ухвалення закону про лобізм, як зроблено в цивілізованих країнах. Тоді природна особиста спокуса пролобіювати якийсь бізнес- проект буде суворо в рамках закону, а отже, цей процес йтиме прозоро. Хоча досягти ідеалу, я гадаю, не вдалося досягти в жодній із країн.
— Як ви, фахівець у галузі енергетичного бізнесу, оцінюєте найближчі перспективи України в разі холодної зими? Вугілля нам, мабуть, вистачить, а що буде з газом, нафтою? Як ви оцінюєте роботу уряду в цьому напрямі?
— Попри гучні заяви щодо вирішення проблем із газопостачанням на наступний опалювальний сезон, у мене щодо цього великі сумніви. Я хотів би помилитись, але необхідні об'єми природного газу сьогодні ще не законтрактовані. На жаль, уряд не може впливати на НАК «Нафтогаз України», який знаходиться під особистим контролем Президента й отримує особисто від нього індульгенції. На сьогодні ми майже безповоротно програли гру щодо ціни на газ на туркменському ринку. З росіянами ми обрали оборонно-відступальну тактику. А присутність у цих відносинах компанії «РосУкрЕнерго», яку наш прем'єр назвала кримінальним наростом на тілі НАК «Нафтогаз України», негативно впливає на контроль за фінансовим потоком за транзит природного газу до європейських країн. Тож я гадаю, що взимку ми матимемо проблеми з газом. А щодо зростання цін на нафту, то можу одним словом спрогнозувати: наслідки будуть досить поганими. І прикро, що, поряд із природним підвищенням світових цін на енергоносії, в деяких випадках можна говорити про штучне підвищення цін нашими сусідами. Цей фактор, безумовно, впливатиме на перебіг виборчих процесів у нашій країні. Все це наслідки непродуманої стратегії щодо диверсифікації постачання енергоносіїв. Але це вже тема окремої статті, і зміст наших численних пропозицій урядові, зокрема щодо створення державної структури, яка б займалася всіма будівельними й інвестиційними проектами за кордоном. Хотілося б, щоб влада до них врешті прислухалася, поки ми не прийшли їй на заміну.
