Політична думка вільної України зайшла в глухий кут. Лев Давидович Бронштейн, у народі Троцький, характеризував таку ситуацію як «ні війни, ні миру».
Стратегічний курс вступу в ЄС та НАТО шляхом кавалерійського наскоку не відбувся, і відкладений на невизначений час. Відсутність нових стратегічних ініціатив робить майбутні вибори безперспективними, це наочно продемонструвало поновлення роботи Ради. Вибори можливі й навіть необхідні лише за умови постановки нових стратегічних завдань щодо виходу країни з політичної, економічної та соціальної криз. Заходи, що пропонуються зараз, відносяться до вирішення завдань тактичних, які без постановки стратегічних завдань розвитку проблему не вирішать.
Ближче за всіх до формування стратегічних завдань стоять Віктор Андрійович і Петро Миколайович. Унаслідок непохитності в політиці, які зберегли тим самим стратегічні можливості для маневру. Але й інші партії повинні взяти участь у постановці стратегічних цілей та шляхів їхнього досягнення, відійшовши від взаємних звинувачень і неохайності в політиці. Завдання складні, але відкладати їхнє вирішення на потім більше не можна. Потрібно додати майбутнім виборам духу змагання й не просто боротьби за крісла, а боротьби ідей та концепцій.
Час настав. Криза поставила під сумнів як ліберально демократичні цінності, так і економічну концепцію західного розвитку. Проскакати в ЄС не вийшло, а в умовах кризи — неможливо. Про терміни її продовження сказати важко, оскільки криза лише зароджується. Відсутність єдиної концепції виходу веде до напруженості в Європі. Вже сьогодні Саркозі бачить необхідність хоча б у частковій націоналізації промисловості, в той час як А. Меркель категорично проти. Одночасно з цим «Ж.М. Баррозу піддав критиці уряди країн ЄС, які звернулися з проханням про інвестиції до неєвропейських державних фондів». Звідси виходить, що ЄС розглядається як єдиний ринок, і виходитимуть з кризи спільно. Далі, небажання залучати кошти не з європейських резервів свідчить про обмеження ринку за межами Шенгена. Оскільки долар нестабільний, і на його території стався обвал іпотеки, то доцільно буде обмежити його обіг на ринку ЄС, щоб не погіршувати ситуацію. Чи не для цього готується нова Бретон-Вудська конференція, на якій, імовірно, розглядатимуться питання доцільності використання долара як основної валюти в розрахунках між країнами. Задля доцільності непогано б обмежити експортні операції, звернувши свій погляд на внутрішнє споживання, і впритул зайнятися його розвитком. Необхідно вводити хоч якесь планування, в рамках ЄС створивши нові структури, або додати такі функції тим, що вже існують. Можна продовжити, але вже зараз переглядаються аналоги шляхів подолання Азіатської кризи 1998 року.
Ось приблизно на такому непростому фоні Україні належить боротися з кризою самостійно. Саме час почати вивчати безсмертні ідеї Чуч-Хе. Україна не пройшла в європейські структури, тепер двері тимчасово зачинені. Коли відкриють невідомо й невідомо чого тепер вимагатимуть за вступ. Ринок СНД не особливо шанували свого часу, а зараз необхідно придивлятися. Ось вам уже два підходи побудови передвиборчих програм. Одна — виходить з кризи самостійно, і чекає запрошення в ЄС. Інша — виходить з кризи спільно з СНД, сподіваючись на те, що нова концепція розвитку, запропонована Євросоюзом, неминуче включатиме в себе й ринок СНД. А чим чорт не жартує...
У будь-якому випадку кроки в цьому напрямі необхідно буде робити самостійно. Неминуче перенесення експортної політики на внутрішнє споживання. Розвиток наукомістких, металомістких, енергозберігаючих технологій. Після неминучої націоналізації у банківській сфері, а потім у промисловості, введення елементів планування на рівні держави. Оскільки валютні коливання різко позначаються на курсі гривні, обмежити обіг валюти, шляхом перевіреним, відомим і не забутим відтоді. Скорочення апарату чиновників на всіх рівнях. Вибудовування нової вертикалі влади, що відрізнятиметься від російської, враховуючи площу, населення, відстані та розвиток комунікаційних систем. Реформи пенсійного забезпечення, охорони здоров’я, освіти. У зовнішній політиці, ініціативи в зміні роботи міжнародних організацій. Необхідні ідеї нового міжнародного порядку. Не пропустити Бретон-Вудську конференцію-2. І, нарешті, бути готовим до сприйняття загальноєвропейських підходів у післякризовому устрої Європи, в який Україна може ввійти разом із Росією.
Завдання не з легких. Але лише той, хто вирішить їх, заслужить вдячність нащадків.
