Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Захистити кожного громадянина

21 вересня, 2004 - 00:00

«День» продовжує публікацію відповідей своїх читачів на запитання: «Що, на вашу думку, повинен зробити для України її майбутній президент?» «Громадський запит» для майбутнього глави держави на шпальтах газети вже сформували жителі Криму, Хмельницької, Житомирської, Рівненської, Харківської, Львівської, Чернівецької, Вінницької, Одеської, Херсонської, Луганської, Донецької та Сумської областей. Сьогодні — слово Тернопільщині.

Віктор ЛОБУНЬ, економіст:

— Україна за так званим індексом людського розвитку (інтегральний показник, що визначає позицію держави або регіону та використовується ООН) посідає невисокі місця. Однак своїм високим освітнім і науковим рівнем населення Україна помітно виділяється. Саме це має стати основою, стартовим майданчиком у створенні конкурентоспроможної економіки в державі. Економічне зростання України дійсно має місце, але зростання на базі «старих» традиційних галузей народного господарства — це шлях до нової кризи у майбутньому. Таке економічне зростання носить в основному кон’юнктурний характер, а не стратегічний. Воно виправдане лише на короткий проміжок часу і тільки якщо стане новим фінансовим каталізатором для розвитку інноваційних галузей економіки, а також при адекватному наповненні бюджету, що сьогодні також є проблемою.

Вільні економічні зони (ВЕЗ), території пріоритетного розвитку (ТПР) можуть бути виправданими не за умови залучення туди іноземного чи вітчизняного капіталу взагалі, а у випадку чітко визначеного, контрольованого і стимульованого, а найважливіше — інноваційного за характером і результатом — капіталу.

Розвиток регіонів має бути переведений у логічне русло. Тільки територіально активні громади зможуть за допомогою вибраних політичних менеджерів поступально розвиватися. Більше самостійності, більше фінансів, більше відповідальності — ось майбутнє регіональної політики. До речі, зростання обсягів бюджету держави має переважним чином спрямовуватися на користь регіонів.

На цьому етапі будь-які реформи в соціальній сфері, не спрямовані на суттєве покращання соціальних фінансів, не будуть сприйняті населенням, яке з кожним днем відчуває, що розрив у доходах між найбагатшими й найбіднішими зростає аж до астрономічних величин.

Критика на адресу ініціаторів різновекторності політики України не завжди є виправданою. Шлях до Євросоюзу як стратегічний вибір України зараз неможливий без використання співпраці з РФ. Мається на увазі максимально можливе використання переваг вільної торгівлі з північним сусідом. Але в жодному разі не слід іти на поступки щодо суверенітету держави. Рамки активності України в сучасному світі та в майбутньому геополітичному просторі значною мірою залежатимуть не тільки від її географічного розташування (держава з «транзитним» потенціалом, «буферна» держава — це дуже різні акценти), але й значною мірою визначатимуться економіко-соціальним обличчям майбутньої України.

А векторів повинно бути стільки, скільки необхідно для відстоювання суверенітету держави.

Шкода, але не доводилося читати докладні коментарі фахівців із конкретними розрахунками щодо наслідків для економіки України після її вступу до ВТО. Які галузі та чому зможуть отримати конкурентний поштовх до розвитку, а які, навпаки, можуть занепасти? Які ринки можуть бути нам доступні та як виглядатиме наш внутрішній ринок після вступу до ВТО? Як це позначиться на зайнятості, на динаміці розвитку економіки, на позиції держави в світі?

Окремо хочу сказати про енергозалежність. Зокрема, подолання енергозалежності від Російської Федерації слід розглядати в контексті питання комплексної енергетичної безпеки України та наявності для цього політичної волі. Тобто — щоб, уникаючи енергозалежності від однієї держави, не потрапити у залежність від іншої. Отут, мабуть, цінним є досвід США, Польщі, країн Балтії.

Богдан АНДРУШКІВ, голова Тернопільської обласної ради профспілок, заслужений діяч науки й техніки України:

— Нам, корінним жителям Західного регіону, хотілося б, щоб майбутній президент ґрунтовно зайнявся концепцією досягнення соціальної справедливості в країні та перебудовою економіки, забезпечивши її конкурентоспроможність у складі Євросоюзу. Дуже прикро, що за більше ніж десять років незалежності ми з великими потенційними можливостями, очікуючи так званих «сигналів» з Європи, спромоглися лише увійти на дуже невигідних умовах до ЄЕП, повновладним господарем і «законодавцем» у якому є Росія.

Надзвичайно ефективним важелем забезпечення державного поступу України може послужити впровадження повного регіонального господарського розрахунку, який принципово може створити зацікавленість у розвитку творчих ініціатив на місцях, як це є, наприклад, в США, ФРН та інших країнах. За таких умов можливе вирішення багатьох соціальних проблем, які є надзвичайно актуальними зокрема й для багатотисячного загону профспілчан.

Необхідно також ужити всіх заходів, щоб забезпечити не на словах, а на ділі незалежне та ефективне функціонування галузей народногосподарського комплексу, налагодження внутрішнього ринку товарів та взаємовідносин із зовнішнім світом.

Західний регіон представляє великий туристичний інтерес для міжнародного співтовариства. Ці обставини в свою чергу обумовлюють необхідність розробки та впровадження окремої програми побудови транс’європейських коридорів, розвитку інфраструктури за відповідними цивілізаційними взірцями.

Георгій МЕЛЬНИК, ветеран війни та праці, колишній партизан-ковпаківець:

— Як на мене, головною метою діяльності майбутнього президента має бути відновлення вітчизняного виробництва, спираючись на національний фінансовий потенціал, створення правового, демократичного, економічно ефективного суспільства, здатного виробляти конкурентоспроможні товари не лише для України, а й на експорт. А для цього треба покращити розвиток регіонів. Аналіз шляху, який пройшла Україна за останні роки, дозволяє вийти на певні економічні корекції. Протиріччя між меншістю населення, яка володіє більшістю капіталу, та більшістю, що має меншу частку багатства, можуть призвести до руйнівних наслідків. Ось чому таким важливим є здійснення невідкладних заходів щодо підвищення життєвого рівня більшої частини населення. Треба підняти роль моральних стимулів меценатства, увічнювати в пам’яті найкращих синів і дочок, які поклали своє життя за визволення Батьківщини.

Для забезпечення гідного життєвого рівня населення потрібно відновити виробництво, повернути людей на фабрики, заводи, на поля. Необхідно виробити нову філософію державного управління з одного боку, забезпечити стабільність економічних реформ, взявши під захист приватну власність, а з іншого — захистити суспільство та кожну людину як від внутрішнього бандитизму, так і від зовнішнього втручання. Сьогодні це найнебезпечніше явище для суспільства.

В умовах поширення міжнародного тероризму, спроб підриву української державності, проявів антисемітизму тощо потрібно посилити безпеку держави щодо захисту її інтересів, здоров’я громадян, забезпечити надійний захист екологічно небезпечних об’єктів (атомні станції, водосховища та ін.).

Підготувала Тетяна БОЙКО, Тернопіль
Газета: 
Рубрика: