55 років тому, 30 червня 1945 року, Верховна Рада УРСР звернулася з відозвою у зв’язку з підписанням 29 червня того ж року договору між СРСР та Чехословаччиною про Закарпатську Україну. Таким чином було юридично закріплено завершення повного возз’єднання українських земель в етнографічних межах України.
ХХ століття стало для Закарпаття часом карколомних злетів, падінь й випробувань. Після того, як 1918 року в результаті Першої світової війни розвалилася, наче «картковий будиночок», Австро-Угорська імперія, на конгресі у Сен-Жермені (Франція) землі Закарпаття були передані до складу нової держави — Чехословаччини. До цього часу Закарпаття було під юрисдикцією Угорщини, а Східна Галичина, населена теж в основному українцями, — Австрії.
Чеське панування (1919—1939) в цілому було позначено рядом реформ, але справжньої автономії (за постановами Сен-Жерменського договору) Закарпаття так і не отримало. Суто український національний рух (діяли там ще русинські, москвофільські організації, що заперечували саму ідею возз’єднання з Україною) знайшов собі опору серед молодої інтелігенції. Атмосфера на Закарпатті була вельми радикалізованою — все ж таки воно було найбільш відсталою провінцією Чехословаччини.
1938 року, після Мюнхенського пакту, за яким західні держави віддали цю країну на поталу А.Гітлеру, розпочався процес її ліквідації. На Закарпатті був створений широкий український фронт, що боровся за незалежність на чолі з відомим філософом, теологом і викладачем отцем Августином Волошиним. Послаблена втратою німецькомовних Судет, Прага погодилася 8 жовтня 1938 року на створення автономного уряду в Ужгороді. 26 жовтня отець А.Волошин очолив уряд, а 22 листопада парламент Чехословаччини ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України.
Події розгорталися з карколомною швидкістю. 14 березня 1939 року Перший Сойм Карпатської України в Хусті за умов остаточного розпаду колишньої метрополії оголосив про повну державну незалежність і обрав отця А.Волошина президентом. В радянській історіографії ці події старанно замовчувалися протягом багатьох десятиліть.
Але Гітлер, одночасно з окупацією Чехії й Моравії, доручив своєму сателіту — угорському диктатору М.Хорті — окупувати Закарпаття. 15 березня 1939 року угорська армія (до 40 тисяч осіб) вдерлася на територію Карпатської України й за декілька днів придушила опір «Карпатської січі». Угорська окупація (1939—1944) відзначилася шаленим терором й репресіями українців.
З приходом радянських військ восени 1944 року Закарпаття було швидко «совєтізовано» й 26 листопада 1944 року в Мукачеві з’їзд Народних комітетів Закарпатської України висловився за приєднання до УРСР. Розпочалася нова «радянська» ера в історії цих споконвічних українських земель, які майже десять століть були під владою інших держав.
