Попри те, що офіційно виборча кампанія в Україні розпочнеться тільки наприкінці липня, її результати можна прогнозувати вже сьогодні. Річ у тім, що вибори відбуватимуться в безпрецедентній атмосфері суспільної апатії. Уперше люди нічого не чекають від виборів. Частково це пов’язано з тим, що роль Верховної Ради за останні роки звелася до мінімуму, нині зовсім не вона є центром прийняття рішень. Більшою ж мірою загальне збайдужіння зумовлене складною соціально-економічною ситуацією, тому головними на цих виборах будуть адмінресурс і політичні технології. Вони вже суттєво спрацювали при визначенні меж округів, яке багато в чому визначило найбільш імовірних переможців. Звісно, аж ніяк не на користь опозиційних сил.
«Округи «нарізано» як найбільш зручні для перемоги конкретних людей від партії влади, — вважає політолог, професор УжНУ Сергій ФЕДАКА. Межі округів проведено під дуже конкретну, наперед прописану кампанію із завчасно відомим результатом. І це тільки перша частина «програми». Другою стане формування комісій — окружних і дільничних. Їх наповнять теж перевірені люди, дібрані під конкретний результат.
Всього на Закарпатті визначено шість мажоритарних округів. У найбільшому Тячівському окрузі основна боротьба може розгорітися між нинішнім нардепом, кузеном міністра МНС Віктора Балоги Василем Петьовкою (Єдиний центр), і головою РДА Михайлом Шелевером (Партія регіонів). На користь першого — багаторічний досвід народного депутата, широкі зв’язки в Києві, великі фінансові та матеріальні ресурси. На користь другого — міцна укоріненість на Тячівщині, володіння всією інформацією про район, його больові точки, широкі зв’язки саме у власному окрузі. Виборчий фонд у цього кандидата менший, зате адмінресурс — значно більший. Але до округу ще виявляє надто пильну увагу Олег Тягнибок, який вже вдруге відвідав його. Тож лідер закарпатської «Свободи» Олег Куцин теж налаштований на перемогу.
Подібна драматургія намічається й у Хустському окрузі, де найімовірніше протистояння депутата облради Степана Деркача (ПР) і третього, наймолодшого з братів Балог — Павла (ЄЦ). Поки що обидва потенційні кандидати демонструють просто рекорди особистої щедрості, меценатства і спонсорства. За спиною Павла Балоги — фірма «Барва», за Степаном Деркачем — Партія регіонів. Обидві структури — це своєрідні загороджувальні загони, які просто не дозволять своїм кандидатам відступити назад. Тож усе залежатиме від того, який саме важіль виявиться на цих виборах сильнішим — економічно-бізнесовий чи адміністративно-політичний. У такій ситуації неминучою є поява третьої сили — скажімо, від партій Віталія Кличка чи Наталії Королевської, чи, що ймовірніше, потужного незалежного кандидата, авторитетного кардіохірурга зі столиці Василя Лазоришинця.
Дуже складним є Свалявський округ, який об’єднує п’ять гірських районів повністю та ще частину Мукачівського. Територіально він найбільший в області, а з огляду на погані дороги, — й найтяжчий у технічному плані. Серед можливих кандидатів називаються керівник обласної федерації футболу Михайло Ланьо (ПР) і нардеп Олександр Кеменяш (БЮТ). Обидва є впливовими бізнесменами, обидва не належать до публічних осіб. А бізнес у нас страшенно залежний від ставлення до нього влади, тож представник опозиційних сил значно вразливіший за свого конкурента з провладного табору. Не виключено, що в протистояння втрутиться й нинішній нардеп Станіслав Аржевітін (НУНС), який упродовж багатьох років депутатства чимало зробив для соціального розвитку рідної йому Міжгірщини.
У Виноградівському окрузі наразі вимальовується лише один фаворит — перший віце-губернатор Іван Бушко (ПР). Кинувши неупереджений погляд на конфігурацію округу, доходиш висновку, що «нарізаний» він саме «під» Івана Івановича. У Виноградівському районі, де свого часу створював районну парторганізацію регіоналів, він має максимально сильні позиції. Складнішими для нього будуть інші частини округу — 25 сіл Берегівщини і 13 сіл Іршавщини. В соціально-економічному плані округ цілком однорідний, тож надто великих проблем не повинно виникнути. Натомість округ неоднорідний за національним складом: значна частина виборців — громадяни угорської національності. Впродовж кількох попередніх виборів ЦВК визначила округи так, що в одному з них — Берегівському — абсолютну більшість виборців становили угорці, тож основна боротьба точилася між представниками двох політичних сил — КМКС — Партії угорців України та Демократичної партії угорців України, одна з яких і проводила до ВР свого представника. За такої ситуації в Бушка не було жодних шансів, оскільки угорці традиційно голосують виключно за «своїх». Цього разу їхній електорат навмисно розпорошили по кількох округах, а взамін партійним зверхникам пообіцяли включити когось до прохідної частини списку Партії регіонів, чим спричинили ще й «внутріугорську» колотнечу за місце під «регіональним» сонцем... А кілька днів тому голова облради Іван Балога (ЄЦ) теж заявив, що не виключає своєї участі у виборах. Якщо він наважиться на такий крок, то, найімовірніше, це буде Виноградівський округ, оскільки інші вже зайняті його братами, кузенами та племінниками.
Не менша інтрига матиме місце в Мукачівському окрузі. Віктор Балога (лідер ЄЦ), найімовірніше, все-таки не стане балотуватися, щоб зберегти за собою міністерське крісло. У такому разі на вибори може піти його син Андрій (звісно ж, ЄЦ), який поступово стає публічною особою і спонсорує різні культурно-масові заходи. Дещо змазує картину те, що до округу включено добрячу кількість угорськомовного електорату з Берегівського району, де у відповідної команди все не так добре відпрацьовано, як на Мукачівщині. Це додасть штабістам суто технічних проблем, які доведеться вирішувати на ходу. Значно гірше, що регіонали можуть виставити по цьому округу максимально сильну кандидатуру — головного податківця області Василя Іванча (ПР). Оце буде вперше за багато кампаній на Мукачівщині не спаринг-партнер, а серйозний конкурент, який ітиме за перемогою.
Максимальна кількість кандидатів очікується в Ужгородському окрузі, прогнозує Сергій Федака. Більшість зареєстрованих в області партій висунуть по ньому своїх кандидатів. Вони діятимуть суто за олімпійським принципом (головне — не перемога, а участь) і все ж відтягнуть на себе певну частку голосів. Але всі партійні функціонери орієнтуватимуться перш за все на виборця обласного центру — найбільш цинічного і продажного. Втім, приблизно стільки ж виборців у селах Ужгородщини та Чопі. Саме в цьому секторі активно працює можливий фаворит перегонів — керівник електропостачальної монополії краю нещодавно приватизованого росіянами ВАТ «Закарпатобленерго» Василь Ковач (ПР). Його конкурентом може стати керівник Обласного центру нейрохірургії професор Володимир Смоланка (ЄЦ). Щоправда, традиційну картину протистояння представників цих політичних сил порушить кандидування скандально відомого усій Україні з попередньої президентської кампанії екс-мера Ужгорода Сергія Ратушняка (на даний момент безпартійний), про що він заявив кілька місяців тому.
Але найстрашніше, що, за великим рахунком, закарпатцям глибоко байдуже, хто персонально представлятиме їх у парламенті. Це цікаво переважно самим політикам та їхній челяді, тож вибори будуть на Закарпатті такою собі панською забавою для дуже вузького кола гравців — чимось на зразок аристократичного полювання, після якого залишаються витолочені поля, поламані мости, розтрощені дороги. І розбите корито.
