Л.Кучма відзначив, що ще не читав законів, прийнятих у Верховній Раді з початку 8-ої сесії. Одночасно, зі слів Президента, йому «сподобався початок сесії» тим, що депутати почали «намагатися» працювати. Кучма переконаний, що, при прийнятті законів, депутати повинні «виходити з життя, а не якихось політичних пристрастей». У зв’язку з цим він висловив переконання, що пропорційна система виборів у Верховну Раду «була б катастрофою для України». Зокрема, Президент послався на дані статистики, згідно з якими партії підтримує всього «3—5% населення України». Разом із тим, за словами Президента, якщо «комуніст чи соціаліст бореться з іншою людиною на виборах, комуніст чи соціаліст перемагає». «Ми бачимо, що на протязі всіх років, особливо останнім часом, комуністи голосували тільки «проти». Вони навіть не чули, які проблеми в Україні існують. Головне — щоб голосувати «проти», — сказав Президент. На його думку, ліві діяли за принципом —«наскільки гірше в Україні, настільки більше можливостей прийти до влади».
«Кучма, наполягаючи на пропорції 50 на 50, вирішує дві задачі. Перша — не допустити збільшення впливу лівих у парламенті. Насамперед комуністів і соціалістів. Друга — не допустити могутньої антикучмівської коаліції, яку в 1998 році представляла «Громада», — вважає політолог Небоженко. На його думку непримиренна опозиція використовує виключно антипрезидентські настрої, що й є в основному її капіталом. «У цьому випадку парламент може стати некерованим і про яку-небудь парламентську більшість доведеться забути», — додав він. Зрештою, від майбутнього складу парламенту чекають конструктивної роботи, а не перепалок за принципом «Сам дурень!», а тому наполегливість Президента в цьому випадку цілком з’ясовна.
«Цілком зрозуміло визначилося, що 50 на 50 і неможливість поєднання тепер повинні будуть взяті всіма учасниками виборів за основу», — заявив «Дню» Олександр Зінченко, СДПУ(о). Крім цього Зінченко радить депутатам прочитати текстову редакцію закону. «Для партій, для блоків та деяких народних депутатів це здасться прозрінням — сподівання на легкі перемоги їх не чекають», — вважає він. Зінченко вважає, що закон про вибори пройшов «якісно нову редакцію, де для забезпечення чесних, прозорих виборів зроблено великий крок уперед». Лідер фракції СДПУ(о) застерігає від помилки щодо того, що «170 днів — це час агітації. Зовсім ні — це запуск компанії». Єдина невизначеність — вибори до місцевих рад, оскільки, — говорить Зінченко, — «справжня партія повинна вибудовувати вертикаль на всіх рівнях».
«Мені здається, що новий закон про вибори зробить можливість обрати новий склад парламенту, який не буде опозиційним до свого народу», — заявив «Дню» Олександр Марченко, Демсоюз. Із його слів пріоритет у формуванні виборчих комісій партіям, що подолали 4-відсотковий бар’єр у 1998 році, «допоможе зробити вибори прозорими, оскільки тепер вони не будуть формуватися виконавчою владою». Марченко вважає, що адмінресурс «зіткнеться з безліччю новацій у новому законі». «Треба до використання адмінресурсу ставитися як кримінальному злочину», — заявив «Дню» лідер соціалістів Олександр Мороз. Він також, як і його політичні опоненти, вважає, що використання адміністративного тиску можна уникнути.
«Зараз важливо, щоб була можливість забезпечити чесні та прозорі вибори», — заявив «Дню» Леонід Кравчук. «Я можу сказати, що останні чесні парламентські вибори в Україні були у 1989 році, а президентські — у 1991, — вважає він. — Подальші вибори були своєрідними і дорогими, у багатьох випадках сфальсифікованими. Тепер цього допустити не можна». На його думку, виконання закону зможе змінити ситуацію. «Є громадський контроль, є партійний контроль і це повинне бути передумовою для того, щоб закон виконувався», — вважає Кравчук.
Таким чином, у парламенті практично не залишилося жодної сили, яка б не заявила, що вона ратує за чесні вибори. Навіть якщо половина з тих, котрі заявили, будуть робити які-небудь дії у цьому напрямі, цього буде достатньо для нейтралізації адмінресурсу. Тим більше, що «партії влади», на яку й повинен працювати горезвісний адмінресурс, поки у явному вигляді немає. А отже, можливість більш чесних виборів, на які сподіваються практично всі політичні сили, теоретично є.
