За яких умов українськi АЕС будуть розвиватися?
Вадим ГРИЩЕНКО, голова Державного комітету ядерного регулювання:
— Майбутнє ядерної енергетики в Україні залежить від трьох основних складових: безпеки, конкурентоспроможності й визнання суспільством цього способу виробництва електроенергії. Безпека охоплює безпеку проектів, безпеку експлуатації й безпеку майбутніх поколінь. Якщо два перші завдання ми сьогодні розв’язуємо, то проблема безпеки майбутніх поколінь нами поки відкладається на другий план. Чи зможе ядерна енергетика витримати конкуренцію при зменшенні регулювання з боку держави? Сьогоднішні тарифи на електроенергію, вироблену на АЕС, значно менші, ніж для теплової генерації. У них не враховуються дуже важливі витрати: обіг і зберігання радіоактивних відходів, відкладене завдання — зняття з експлуатації енергоблоків, страхування ризиків відповідальності за ядерні збитки організації, яка екплуатує . Мала вага в тарифі в інвестиційної складової — в перспективі її частка повинна бути істотно збільшена.
Георгій КОПЧИНСЬКИЙ, член консультативної ради при міністрові палива та енергетики України:
— Атомна електроенергетика є важливим елементом, що стабілізує енергетичну ситуацію в країні, і відмовлятися від такої її ролі було б неправильно. Через п’ять років ми можемо втратити всю теплову генерацію. А з 2011 року починається планове виведення з експлуатації ядерних блоків. Хто ж вироблятиме електроенергію? Сьогодні ми виробляємо технічний потенціал атомної енергетики, отриманий 13 років тому. І практично зроблено дуже мало для того, щоб технічний стан цього потенціалу зберегти на належному рівні. Серед інших заходів слід було б звернути увагу на відпрацьоване ядерне паливо. Адже це не радіоактивні відходи, а дуже цінний продукт, що містить 95% того природного урану, що з великим трудом добувається в Україні. Якщо його витягнути й знову пустити у виробництво, то можна заощадити на паливі. Ми ж цей уран віддаємо Росії ще й платимо за це чималі гроші, до того ж вартість цієї послуги постійно зростає. Економічна вигода цієї пропозиції очевидна: вивільнені кошти можна спрямувати на нагальні потреби ядерної енергетики.
Олексій ШЕБЕРСТОВ, генеральний директор Енергетичної консалтингової групи:
— За період до 2030 року свій проектний ресурс відпрацюють усі енергоблоки української АЕС. Уже в 2010-му закінчується термін експлуатації першого блоку Рівненської АЕС, наступного року — другого, 2012 року — першого блоку Південноукраїнської АЕС і так далі. Останнім відпрацює свій ресурс 2025 року шостий блок Запорізької АЕС. Необхідно вже тепер, використовуючи міжнародний досвід, зайнятися підготовкою умов (насамперед фінансових) для продовження ресурсу експлуатації енергоблоків на 10 — 15 років. Вартість цих робіт може становити до $150 на кіловат. У подальший період, починаючи з 2025 року, із виведенням з експлуатації блоків, що відпрацювали подовжений ресурс, доцільно вводити в експлуатацію нові енергоблоки на основі світових розробок щодо реакторів підвищеної безпеки (при цьому в основному будуть використовуватися майданчики АЕС, яка дiє). За різними оцінками, на виведення з експлуатації блоків, що відпрацювали весь ресурс, знадобиться 14 — 15 років, а витрати становитимуть $400 — 500 на кожний кіловат. Джерела й механізми формування такого фонду також повинні бути відображені в довгостроковій стратегії. Оскільки, крім тарифу, інші джерела знайти важко, чинний тариф на електроенергію, вироблену АЕС, має бути орієнтувально підвищено на $0,5 — 0,6 на кіловат.
