Олексій ПЛОТНИКОВ, доктор економічних наук, професор:
— У ролі наступного президента я бачу людину прагматичну, не демагога, а господаря, який уболіває за свою країну. Першочергові завдання — це підвищення рівня життя, розвиток гуманітарної сфери. Я не кажу про негайну інтеграцію в ЄС, поки що про це рано думати. Але у будь-якому випадку в найближчому майбутньому Україна повинна знайти гідне місце в Європі й у світі. Наступний президент зобов’язаний також забезпечити поєднання зростання економічних показників із вирішенням проблем у соціальній сфері. Використовуючи нинішню законодавчу базу, цілком можливо ефективно управляти економікою країни і показувати непогані результати за темпами економічного розвитку.
Василь СТОЯКІН, Центр політичного маркетингу (Дніпропетровськ):
— На мій погляд, таких завдань три. По-перше, наступний президент повинен потурбуватися про нормальне впровадження нової політичної системи. Вже чітко позначено, що політична реформа набуде чинності після виборів 2004 року. Отже, відповідальність за те, яким саме чином реалізують зміни до Конституції, ляже на наступного президента. По-друге — збереження того, що називається спадкоємністю влади. Тобто недопущення занадто радикальної зміни зовнішньої і внутрішньої економічної політики країни. Зрозуміло, що майбутній президент, неважливо — від влади чи від опозиції, повинен зберегти ті самі стратегічні орієнтири, які були за нинішнього президента. Це, передусім, прагнення до Європи без відриву від ринків збуту на Сході, хочемо ми цього чи ні. Це демократія європейського зразка і ринкова економіка з наданням їй рис соціальної орієнтованості. І, по-третє, скористатися успіхами нинішнього керівництва у зовнішній політиці для подальшого прогресу в цій сфері. Не допустити, щоб Україна знову опинилася в міжнародній ізоляції і стала дещо демократичнішою подобою Білорусі, як нещодавно ми виглядали в очах європейської й американської частини світової спільноти.
Ростислав ДАЦКІВ, заступник директора Інституту реформ, кандидат економічних наук:
— Україна має встигнути до президентських виборів вступити в СОТ. Передумовою для цього є набуття статусу країни з ринковою економікою. Ці кроки необхідно зробити до 2004 року, бо інакше нам доведеться багато наздоганяти. Наступний президент повинен в зовнішньоекономічній сфері зробити необхідні кроки для набуття Україною асоційованого членства в ЄС. Він повинен ініціювати адаптацію українського законодавства до європейських вимог. Ці результати в міжнародних економічних відносинах не можуть стати реальністю без прийняття відповідних законодавчих актів та подальшого здійснення реформ, що забезпечать ефективний розвиток економіки України загалом. Тобто майбутньому президенту необхідно створити умови для належних темпів зростання ВВП. Саме це дозволить крок за кроком наздоганяти розвинені країни і наближати економічні параметри та якість життя до цивілізованих показників. Україні потрібно керуватись прагматичними міркуваннями у виборі економічних партнерів, пам’ятаючи про національні інтереси та національну безпеку. В епоху глобалізації світових ринків робити преференції одним країнам, ігноруючи іншi, просто недоцільно.
Що стосується внутрішньоекономічних проблем, то найголовніше — максимально зменшити тіньовий сектор (зараз близько 30 — 60% економіки є в тіні). Саме це сприятиме процвітанню держави. Якщо ж вдасться зацікавити, окрім внутрішнього інвестора, ще й іноземного і забезпечити повернення українських капіталів, які були вивезені незаконним шляхом, то ми досягнемо неабияких результатів в економічній сфері. Дуже важливим є визначення пріоритетних стратегічних сфер виробництва. Концентрація зусиль на кількох сферах (держава не може виробляти все якісно) дозволить нам вийти на світові ринки з якісною конкурентоспроможною продукцією і, таким чином, зайняти свою спеціалізовану нішу. Серед найгостріших проблем — боротьба з бідністю, проведення пенсійної реформи, запровадження страхової медицини тощо.
