Одним із підсумків виборів стало відновлення дискусії щодо оптимальної для України виборчої системи. На думку багатьох експертів, якби вибори-2002 відбувалися за пропорційною виборчою системою (тобто виключно за партійними списками), процес структурування, зокрема новообраного депутатського корпусу, був би менш болісним і більш природним, ніж він є зараз. «День» звернувся до політологів та політиків із запитанням: чи засвідчили нинішні вибори доцільність переходу на пропорційну виборчу систему?
Леонід КРАВЧУК, народний депутат України, СДПУ(О):
— Я переконаний, що пропорційна виборча система — це найбільш демократична система. Вона дозволяє мати прямий зв’язок із суспільством і партіями, які формують депутатський корпус. Таким чином тут присутня і політична доцільність, і правова логіка, і можливість для партій бути більш незалежними від виконавчих структур.
На цих виборах ми пересвідчилися, що пропорційна виборча система є найбільш доцільною в наших умовах. І я думаю, що це були останні вибори, які проводилися за змішаною системою. Очевидно, завданням нової Верховної Ради буде прийняття відповідного закону щодо переходу на пропорційну систему, адже в діючому законі є багато «прогалин». Про це вже говорилося і в Центральній виборчій комісії , й на підсумкових засіданнях політичних блоків і партій. Хоч тут і є ще багато проблем, які потрібно вирішувати, але можна з впевненістю говорити про те, що саме ця система значно звузить фронт тих негативів, які виникають при мажоритарній системі. А проблемою для останньої є перехідний період суспільства, коли в умовах бідності населення йде первісне нагромадження капіталу, відчутнішим стає вплив корпоративних інтересів. Саме в таких умовах не тільки влада, а й партії можуть найбільш активно використовувати ресурс адміністративного тиску у виборчому окрузі. Тобто важко сказати, чий адміністративний ресурс переважить, але його використання є можливим.
Крім того, досвід уже засвідчив, що кандидати-мажоритарники самі ініціюють добрий контакт із владою, лобіюють чиїсь інтереси, і часто не можуть проявити принципової позиції з тих чи інших питань. Коли ж основним суб’єктом виступає партія, то саме вона несе за все це відповідальність.
Нарешті саме ця система прискорить структурування партійної системи в Україні. Це можна побачити навіть на прикладі нещодавніх парламентських виборів, коли до парламенту потрапило лише шість блоків і партій. Принаймні, вималюється певна картина, а малі партії з часом відсіються.
Юлій IОФФЕ, партія «Трудова Україна», блок «За єдину Україну!»:
— Я категорично не згоден з тим, що вибори засвідчили доцільність переходу на пропорційну виборчу систему. Ми бачимо, кого і на яких підставах обрали за списками, тому я проти діючого сьогодні методу формування списків. Я прихильник мажоритарної системи і, коли формувався закон про вибори, подавав тринадцять пропозицій, що забезпечували можливість переходу на естонську систему формування списків за принципом «знизу вверх», а не «зверху вниз». І я вважаю неправильним діючий підхід до формування списків, тому і схиляюсь до переходу на мажоритарну систему з висуванням кандидатів від партій. На мою думку, перевагою мажоритарки є те, що виборці, все ж таки, знають окрему особистість. В іншому разі відбувається імітування від партії, коли ми не знаємо, хто саме пройшов від тієї чи іншої політичної сили. Думку ж про використання адміністративного ресурсу на мажоритарних округах сьогодні повністю спростовано. Адже голосують люди, і за умов, коли виборчі комісії були сформовані згідно закону, а можливості фальсифікації зводилися до мінімуму, останнє слово все ж таки було за виборцями. З іншого боку, я готовий підтримати пропорціоналку, якщо списки будуть формуватися «знизу вверх». Крім того, недоліком пропорціональної системи є формування списків за методом наповнення їх родичами та спонсорами, які спонсорують виборчу кампанію партії та її лідера. Тож вважаю, що на пропорційну систему виборів можна переходити лише у випадку істотно відмінного від діючого порядку формування списків.
Олександр ДЕРГАЧОВ, політолог
— Перехід на пропорційну основу є абсолютно доцільним з погляду одних політичних сил, — переважно демократичних, — і абсолютно не доцільний з погляду інших. Таким чином, це питання залишається предметом політичної боротьби.
Якщо говорити по кожній виборчій системі зокрема, то відмінності тут, безумовно, є. Мажоритарна система виявляється більш вразливою щодо адміністративного ресурсу та застосування різних нецивілізованих методів впливу на мажоритарників. Крім того, факт несамодостатності кандидатів-мажоритарників в умовах штучного їх затягування в певні об’єднання ставить під сумнів те, що вони дійсно є представниками інтересів своїх виборців.
Тому для нормального європейського поступу країни потрібно переходити на пропорційну виборчу систему. А оскільки головними об’єктами виборів є саме партії, то такий перехід стане однiєю з передумов структурування парламенту. Висловлювання ж щодо неготовності суспільства до такої трансформації я вважаю кон’юнктурними і невідвертими. Тож наступні парламентські вибори, як і регіональні та місцеві, мали б проходити за пропорційною виборчою системою. Інша справа — коли це стане реально можливим: до чи після президентських виборів.
Олександр МОРОЗ, лідер Соціалістичної партії України:
— Парламентські вибори, поза всякими сумнівами, засвідчили доцільність переходу на пропорційну виборчу систему. В умовах недемократичної системи влади мажоритарна система дозволяє ігнорувати волю виборців, фактично вдаючись до призначення депутатів, замість їх обрання. Сьогодні всі лідери партій, які ввійшли до парламенту, одностайні з цього приводу.
А передумовою для таких трансформацій є партійна система, яка в Україні вже достатньо сформована. «Пропорціоналка» лише прискорить її формування, і підсилить процеси структуризації суспільства. Більше того, на пропорційну систему потрібно переходити і при виборах до місцевих органів влади. Лише тоді буде відповідність політичної структури органів влади і на центральному, і на регіональному рівнях. Формувати таку систему потрібно негайно, щоб це не робилося за місяць до виборів «у пожежному порядку». І якщо ми зараз приймемо закон про вибори на пропорційній основі, то побачимо значний поступ на шляху до укрупнення і консолідації партій. Буде близько десяти політичних партій, а не ідеологічних чи політичних оформлень фінансових кіл.
Вадим КАРАСЬОВ, політолог:
— На мою думку, парламентські вибори 2002 року засвідчили, що змішана система все-таки має компромісний характер. З переходом на пропорційно- списочну систему пов’язуються великі надії на розвиток української демократії. Але тут потрібно говорити не лише про перехід як такий, а про глибоку реформу самої пропорційної системи. Цю проблему необхідно вирішувати вже після президентських виборів, коли структура політичних еліт буде оновленою і чіткішою.
При аналізі ж виборчих систем слід враховувати переваги та недоліки кожної з них. Пропорційна система, яка переважає в Європі, сприяє формуванню коаліційних урядів. Крім того, вона забезпечує можливість представництва соціальних інтересів у законодавчому органі, хоча і не завжди сприяє структуризації парламентської більшості. Система ж одномандатних округів, що характерна для англо-саксонських демократій (Велика Британія, США) сприяє формуванню стабільної партійної більшості. Але важливим недоліком одномандатних округів є те, що вони недопредставляють у законодавчому органі ряд політичних сил, які залишилися у програші.
Тому з точки зору розвитку представницьких форм демократії, пропорційна система є більш перспективною. З огляду на це, ми повинні орієнтуватися на кращі європейські зразки. Потрібно відмовитися від практики закритих списків і перейти до практики преференційного голосування (коли виборець може змінювати порядок розміщення прізвищ у списках). Такі системи вже діють у Бельгії, Голландії та в ряді інших континентальних європейських держав.
Дмитро ВИДРІН, політолог:
— Вибори не можуть ні підтвердити, ні спростувати доцільність переходу на ту чи іншу виборчу систему. Таку необхідність повинна засвідчити якість роботи парламенту. Якщо він працюватиме добре, — значить виборча система є більш-менш оптимальною. В іншому разі потрібно щось змінювати, в тому числі й систему «конвертування» людей у парламенті.
З точки зору логіки, пропорційна система є оптимальнішою для України, оскільки вона не лише дозволить створити більш раціональну систему управління законодавчим органом, а й ліквідує малі партії. Крім того, пропорційна виборча система підвищить ступінь структуризації парламенту, а також посилить піддатливість законодавчої влади керівництву з боку суспільства. Адже легше контролювати парламент, де знаходяться великі, добре організовані групи, які не відволікаються на з’ясування стосунків із дрібними партіями.
Проте логіка не завжди спрацьовує. Поки що ми не маємо такої практики, на яку можна було б спиратися. Думаю, що питання переходу на «пропорціоналку» буде вирішуватися вже після президентських виборів. Все залежатиме від того, у форматі якої логіки працюватиме новий президент. Щодо сприйняття таких кроків громадськістю, то можна стверджувати про готовність суспільства до переходу на пропорційну систему виборів.
