Не підлягає сумніву, що в демократичному суспільстві жителі того чи іншого міста, села, області мають повне право самі визначати, хто з історичних діячів, які залишили добрий слід у пам’яті земляків, гідний увічнення — чи це зведення пам’ятника, чи встановлення меморіальної дошки або називання вулиці на його честь. Але проблема ось у чому: оскільки історична пам’ять українців як нації розпадається на окремі, часто непримиренні, регіональні «сегменти», є роздробленою, фрагментованою, конфліктною, а відверто кажучи — просто хворою, то рішення, що стосуються настільки делікатної сфери, дуже часто виглядають, м’яко кажучи, вельми спірно. Виникають цілі заповідники (у масштабах великих областей України) «позавчорашніх» пам’ятників, що ніби провалилися в «чорну діру» часу й викликають щонайменше певні запитання: «у якому, власне, столітті й в якій державі живемо?».
Яскравий приклад сказаного — намір встановити в Луганську пам’ятник «засновниці» міста (одразу скажемо, що цей статус вельми сумнівний) імператриці Катерині II, про що повідомляється в матеріалі нашого кореспондента Євгенії Крикун, надрукованому нижче. Якщо ще додати, що одним з «найшанованіших» — в очах «батьків міста» — туристичних центрів Луганська був і залишається музей видатного сталініста, «червоного маршала» Климента Ворошилова (туди охоче возять навіть делегації з Європи!), то зрозуміло одне: варто на шпальтах нашого «Дня» обговорити низку питань, а саме: «навіщо це робиться?», «кому потрібні такі пам’ятники і музеї?», «як це впливає на історичну пам’ять українців?»
Чи потрібен українському Луганську пам’ятник російській імператриці?
З пропозицією встановити в Луганську пам’ятник російській імператриці Катерині II виступив депутат Луганської обласної ради, голова Всеукраїнської громадської організації «Молода гвардія» Арсен Клінчаєв. Він розповів про те, що пам’ятник планують встановити в центрі міста, де для нього вже відведено землю. Зараз збирають кошти й уже через 2—3 роки в місті може з’явитися скульптура російської імператриці.
При цьому в Луганській міській раді запевняють, що рішення про те, щоб встановити пам’ятник Катерині II, не було. «Рішення про встановлення в місті того чи іншого пам’ятника приймається після громадського обговорення. Так, є намір встановити в місті пам’ятник у Сквері пам’яті, але історична особа, якій цей пам’ятник буде встановлено, стане предметом обговорення, якого ще не було. Тому зараз не можна сказати, кому саме буде встановлено пам’ятник», — сказала керівник відділу прес-служби управління Луганської міськради з питань внутрішньої й інформаційної політики Марина Драган.
Але в коментарі кореспондентові «Дня» депутат Арсен Клінчаєв розповів, що за ініціативою Всеукраїнської організації «Молода гвардія» пам’ятник буде встановлено, й на це вже є дозвіл головного архітектора міста. «У мене є рішення від міськради про встановлення пам’ятника. Уже є місце для встановлення пам’ятника рішенням міськвиконкому. І головним архітектором мені видане це місце. Зараз у нас уже є понад 30 проектів. Пізніше ми проведемо конкурс. Ми виставимо всі ці проекти на площі, й люди самі оберуть, який їм сподобається. Але однозначно це пам’ятник Катерині II стоятиме як основоположниці міста Луганська!» — зазначив він. Як розповів Клінчаєв, пам’ятник російській імператриці встановлять за бібліотекою ім. М.Горького в Сквері пам’яті. Нагадаємо, що це не перший пам’ятник, встановлений за ініціативою «Молодої гвардії». 2010 року саме за участю цієї організації в Луганську було вставлено «Пам’ятник жителям Луганщини, що загинули від рук ОУН-УПА», 2007 року Арсен Клінчаєв організував виставку «Музей жертв помаранчевої революції».
До речі, пам’ятник Катерині II у Луганську хочуть встановити не вперше. Два роки тому влада міста планувала його встановлення в рамках благоустрою міста й уже шукала скульпторів. «Можливо, буде й скандальчик, але це (Катерина II. — Ред.) — засновник міста. Ми повинні шанувати свою історію», — сказав тоді заступник Луганського міського голови Заза Зухбая.
Чому одні луганці хочуть встановити пам’ятник Катерині II, а інші намагаються протистояти цьому? Тут суперечка не лише в тому, що саме ця російська імператриця остаточно ліквідувала Запорозьку Січ і юридично закріпила кріпацтво, а в тому, хто дійсно заснував місто Луганськ. У багатьох підручниках і посібниках з історії імператриця Катерина II вважається засновницею міста Луганська. 1795 року вона видала указ про створення на території сучасного Луганська чавуноливарного заводу, куди з’їжджалися працювати люди з усієї імперії, й незабаром маленьке робоче селище почало перетворюватися на місто. Але є й друга версія виникнення міста, за якою ще до будівництва ливарного заводу сучасні луганські землі заселяли козаки. Вони заснували тут поселення Вергунка й Кам’яний Брід, які й сьогодні існують як окремі райони Луганська, біля них же пізніше Катерина II наказала збудувати завод. У липні 2010 року з пропозицією створити пам’ятник козакам Вергуну й Вирведубу, які на початку XVIII століття заснували перші поселення на території міста, до місцевої ради зверталися члени територіальної громади обласного центру та ГО «Луганська археологічна спілка». Але поки такий пам’ятник у Луганську не з’явився.
КОМЕНТАРI
Ганна МАРКЕВИЧ, історик, краєзнавець, журналіст:
— Деякі громадяни, не дуже обізнані з історією, вважають Катерину «матір’ю-засновницею» Луганська. Проте насправді ця цариця може вважатися лише «хрещеною матір’ю» Луганського ливарного заводу, та й те тому, що в листопаді 1795 року підписала указ про його заснування. До зведення заводу доклало рук багато людей, наприклад, такі, як: командувач Чорноморського флоту адмірал Микола Семенович Мордвинов і шотландець Карл Гаскойн. Мордвинову вдалося «вибити» зі скарбниці на спорудження заводу 715 тисяч рублів сріблом. Заслуга Карла Гаскойна полягала в тому, що він вибрав місце для зведення заводу, й, кажучи сучасною мовою, «пустив завод в експлуатацію», тобто налагодив виробництво гармат і ядер.
Тобто доречніше було б встановити в Луганську пам’ятник М.Мордвинову, або К.Гаскойну або, наприклад, Густаву Гартману, зусиллями якого на початку ХХ століття в нашому місті з’явився паровозобудівний завод. До речі, біля Луганського краєзнавчого музею встановлено бюст шотландського інженера Гаскойна. Утім спробуйте спочатку розповісти звичайному луганцеві, обтяженому соціально-побутовими проблемами, яку важливу роль зіграли для нашого міста — не побоюся цього слова — капіталісти Гаскойн і Гартман. Ім’я ж Катерини на слуху.
Узагалі багато істориків-краєзнавців сходяться на думці, що справжніми засновниками нинішнього міста Луганська є запорозькі козаки, котрі почали селитися тут в 1740-х роках. 1755 р. до них приєдналося близько ста сімейств православних сербів. Варто замислитися, кому належить ідея встановлення пам’ятника Катерині в Луганську і хто береться її втілити в життя? Арсен Клінчаєв запам’ятався мені тим, що 2007 року організував так званий музей жертв помаранчевої революції, де «експонувалися» якісь страшенно неакуратні вирізки з газет і агітаційні матеріали відомих партій. У приміщенні були якісь напівп’яні молоді люди. Після відвідин цього «музею» чомусь було соромно.
Володимир СЕМИСТЯГА, доцент кафедри історії України ЛНУ імені Т.Шевченка, голова Луганського обласного об’єднання ВУО «Просвіта»:
— Я планую зустрітися з губернатором і повідомити йому, що всі ми категорично проти. Уже колись порушували це питання, що не може бути в Луганську пам’ятника Катерині. Є історичні факти. Луганськ виник не на порожньому місці, а на українських землях, де жили й працювали українські селяни й козаки. Козацький рід до цього заводу вже існував 70 років. Запорозькі козаки заснували тут поселення Вергунка й Кам’яний Брід. Це давно відомо історикам. Навіть Катерина писала в указі: «Заснувати ливарний завод на околиці села Кам’яний Брід». Про що тоді далі говорити? Нехай вивчають нашу історію!
