Дані екзит-полу, проведеного у день голосування трьома провідними соціологічними центрами, продовжують аналізуватися соціологами. Зокрема, вони засвідчили зростання активності жіночого електорату під час нещодавніх парламентських виборів. Так серед виборців, які скористалися 31 березня своїм правом голосу жінок було 51,2%, тоді як чоловіків — 48,8%. Така тенденція утримується ще з останнього туру президентських виборів 1999 року, — тоді цей показник становив відповідно 51,1% та 48,9%.
Проте поряд із такою активністю визначальним в опублікованих результатах залишається все ж низька готовність опитаних жінок голосувати саме за «жіночі» партії. Як виявилося, найбільше жінок (23,40%) проголосувало за блок «Наша Україна», тоді як за партію «Жінки за майбутнє! — лише 4,10%. Дані опитування показують, що серед улюбленців «прекрасної половини людства» опинилися «чоловічі», а не «жіночі» політичні сили, в числі яких блок «За єдину Україну!» (11,50% жінок), та соціал-демократи об’єднані (6,80%). За Блок Юлії Тимошенко віддали свої голоси 7,70% жіночого електорату, за блок Наталії Вітренко — 3,60%.
В цілому ж жіночі уподобання мало чим відрізняються від політичних симпатій чоловіків. За словами директора Київського міжнародного інституту соціології Володимира Паніотто, «результат виборів був би точно таким самим, якби результати голосування враховувалися окремо по чоловіках та жінках». Чоловічий електорат, за висновками В.Паніотто, як і жіночий, найактивніше підтримав на виборах «НУ» (24,60%) та Комуністичну партію (22,60%). БЮТ підтримали 8% чоловіків-виборців, а от «Жінок за майбутнє» — лише 0,80% чоловічого електорату.
Значну роль в орієнтації виборців старших вікових категорій відіграв фактор консервативної ідеології. Скажімо, незмінним фаворитом серед жінок віком після 45 років залишилися комуністи, за яких проголосувало 35,80% цього жіноцтва. А у віковій групі жінок в межах від 18 до 30 років політичні симпатії жінок розділилися між блоками «НУ» (24,20%), «За єдину Україну!» (11,90%), БЮТ (10,30%) та СДПУ(О) (8,10%). Найменшим, знову ж таки, авторитетом у молодих жінок користуються «Жінки за майбутнє» (6,90%).
На думку керівника Центру «Соціальний моніторинг» Ольги Балакірєвої, причиною такої невдачі ЖЗМ на виборах є відсутність ідеології та яскравого харизматичного лідера. «Жінки за майбутнє» повністю дистанціювалися від ідеології і не зробили ставку на лідера партії», — сказала вона під час оприлюднення остаточних підсумків екзит-полу. Разом з тим, спрямування зусиль «Жінок...» на вирішення нібито близьких кожній жінці соціальних питань не дало очікуваного результату. Помилкою ЖЗМ, на думку соціолога, є очевидне недопрацювання «Жінок за майбутнє» із чоловічим електоратом. «Про це переконливо свідчить той факт, що 83% електорату ЖЗМ становить жіноцтво», — сказала О.Балакірєва.
Серед інших експертами піднімається також проблема доцільності створення та існування суто «жіночих» партій. І хоч дискусія на цю тему точиться вже давно, остаточних висновків з цього приводу поки що не зроблено. Можливо, причиною є власне відсутність таких чисто жіночих партій. На думку віце-спікера нещодавно створеного Громадського парламенту жінок України (ГПЖУ) Людмили Супрун, причиною поразки «Жінок...» на виборах є їхнє «забарвлення чоловічого проекту, який використовує жіночий бренд».
Проблема функціонування жіночих партій на чоловічій основі продовжує залишатися актуальною. Як бачимо, навіть у політичних силах, на чолі яких стоять жінки, переважають політики-чоловіки. І якщо робити поділ на «жіночу» та «чоловічу» політику, то остання наразі впевнено лідирує. Можливо, успіх, скажімо, БЮТ i слід пояснювати саме тим, що його лідер-жінка діє «чоловічими методами». Такими методами, схоже, не скористалася партія «Жінки України», яка уже двічі поспіль на парламентських виборах знімається з реєстрації через, мовляв, «недотримання вимог законодавства щодо оформлення необхідної документації». Певне, цей результат свідчить і про те, що «жіноча» політика, наразі, не сприймається суспільством.
Водночас частка «слабкої статі» у електораті партій із жіночим обличчям залишається все ж високою. Так електорат блоку Вітренко на 57% складається із жінок, БЮТ — на 50%, тоді як у партіях із чоловічим обличчям такий показник не перевищує 50%. Це дає привід сумніватися у тому, що жінки під час голосування віддають перевагу політичним лідерам з огляду на статеві ознаки. «Дані екзит-полу показують, що має значення не стать, а, в першу чергу, освіта і національність», — зазначає директор Київського міжнародного інституту соціології Валерій Хмелько.
Певні зрушення у бік посилення гендерної рівності в українському суспільстві помітні. Однак це ще далеко не скандинавський зразок гендерної рівності в політиці, (чисельність жінок у парламенті Швеції, наприклад, становить близько 46%, у ВР жінок-депутатів буде 22). Досягнути такого рівня жіночого представництва в органах влади в Україні вдасться лише у разі створення відповідних соціальних і фінансових передумов у суспільстві, вважає більшість експертів.
