Регулярне блокування роботи головного законодавчого органу країни може призвести або до нового парламентського виборчого «перезавантаження», або до створення так званої широкої коаліції з участю Партії регіонів. Такі прогнози після тижневого ступору у Верховній Раді все активніше витають у залах і кулуарах будівлі під скляним куполом на вулиці Грушевського. Сьогодні такі перспективи виглядають дійсно примарними, однак абсолютно реальною є маловтішна для демократичної коаліції картина: за понад два місяці роботи парламенту ні обіцяної ліквідації недоторканності, пільг і депутатських привілеїв, ні інших, важливих для країни і її жителів законів, так і не розглянули. Після вирішення кадрових голосувань і затвердження бюджету на поточний рік у сесійній залі роботою й не пахне. Понад 500 законопроектів залишаються не розглянутими. Експерти констатують: явна коаліційна нестабільність у Раді криє таємні, глибинні протиріччя між потенційними кандидатами на президентську посаду: Ющенка й Тимошенко. Чи то через політичну короткозорість, чи то через мотиви традицій української політики, але, незважаючи на те, що президентська кампанії де-факто стартує тільки влітку, вже сьогодні прем’єра Тимошенко Банкова обмежує як у слові, так і справі, виписуючи їй директиви, «обов’язкові для виконання».
Позапланові вибори до Ради, результатом яких уперше за трирічне правління Віктора Ющенка стала поява в парламенті пропрезидентської більшості, не привнесли в український дім довгождану стабільність. Тільки одночасне проведення двох дострокових виборчих кампаній — парламентської і президентської — може змінити картину криз і протистоянь на спокійний політичний пейзаж, — розповів в інтерв’ю «Дню» екс-прем’єр Валерій Пустовойтенко і порадив нинішній владі зважитися на цей крок, як зважився на нього свого часу Леонід Кравчук.
— Валерію Павловичу, 2008-й стартував, уже, в принципі, видно деякі контури політичної, економічної й соціальної картини нинішнього року. Ваш прогноз: чого чекати цього року суспільству, до чого бути готовими, які можливі «сюрпризи»?
— Знаєте, якби я був ясновидцем, гадаю, сказав би чіткіше. Однак останнім часом я рідко помиляюся щодо подій, які відбуваються в нашій країні. На мій погляд, нічого особливого, нічого екстраординарного чекати не треба. Однак мене дуже хвилює протистояння, яке сьогодні спостерігається в Україні. Подивіться, сьогодні щодня в газетах, на радіо, на телебаченні обговорюється протистояння між Президентським Секретаріатом і урядом на чолі з Юлією Тимошенко. Я говорив минулого року і сьогодні можу впевнено стверджувати, що влади в нашій державі фактично немає.
Днями ось, повідомили, що Тимошенко їхатиме в Брюссель і для неї вже підготували директиви на Банковій. Тобто ставлять її у жорсткі рамки. Я подібне пережив, будучи прем’єром, хоч, звичайно ж, не в такій мірі, мене в такі рамки ніколи не ставили. Я знав, що потрібно державі, були основи зовнішньої, внутрішньої політики, були, я перепрошую, що про це говорю, щорічні послання президента Кучми і в цих рамках діяв Кабінет Міністрів. Тимошенко сьогодні перебуває в дуже складній ситуації. Вона вимушена робити все, що скаже Президент. Чому? Бо в неї нестабільне становище у Верховній Раді. Елементарно сьогодні зібрати 155 підписів для відставки її уряду. Якщо вона не слухатиметься Віктора Ющенка, то «Наша Україна» за відповідною командою, гадаю, додасть опозиції голосів і 226 набереться гранично швидко й досить просто.
— А як ви оцінюєте події в Раді? Парламент із таким розкладом сил, на ваш погляд, може бути продуктивним і ефективним?
— У парламент сьогодні прийшов, я б так сказав, обмежений контингент. Іншими словами, прийшли люди, які мають великі гроші. І посадами, що сьогодні розподілені, управляють декілька кланів, які, як раніше вважалося, не повинні були бути ні в парламенті, ні в уряді. Словом, Віктору Андрійовичу Ющенку не вдалося відділити бізнес від влади. Сьогодні кілька бізнес-угруповань керують Кабінетом Міністрів зокрема і політикою в Україні загалом. За такої ситуації говорити про порядок у країні навіть не доводиться. Що ж до парламенту і його роботи, то, вважаю, ніякої роботи в умовах протистояння не буде. Тимошенко виграла вибори, а Партія регіонів їх програла і намагатиметься реабілітуватися. Буде кілька спекулятивних тем, таких, як бюджет, НАТО тощо. І, до речі, те, що Тимошенко провела засідання уряду щодо НАТО, на мій погляд, означає повне закриття її дій і кроків у співробітництві з Росією. Сьогодні всі країни світу і особливо Європи почали дуже інтенсивно співробітничати з Російською Федерацією. Росія стала інтенсивно розвиватися, у них є енергоресурси, а енергоресурси — це енергетична безпека держави, що стоїть на першому місці для будь- якої країни. Ось стало відомо, що Проді подав у відставку. Там також зміна влади, але як, скажіть, можна собі уявити, щоб Італія залишилася без енергоносіїв? Або Німеччина, коли працює з Росією, вона ж не просто бере газ, вона постачає обладнання. Це також вигода від співробітництва.
— Валерію Павловичу, пробачте, однак, по-перше, Росія також активно співробітничає з Альянсом, до речі, в рамках 12 комітетів, у той час як Україна в рамках восьми. По-друге, ті політики, які сьогодні блокують роботу парламенту, кілька років тому натиснули кнопки «за» вступ України в НАТО.
— Співробітництво і вступ — різні речі. А Росія закриє нам кран на газ або нафту й ми через два дні не знатимемо, що робити. До цього питання потрібно підходити дуже серйозно і зважено, і я вважаю, потрібно обов’язково провести референдум. Це політичний курс нашої держави і він повинен бути узгоджений із народом.
— 23 січня виповнилося три роки від дня інавгурації Президента Віктора Ющенка. Три роки — це понад половина пройденого президентського шляху. Ваша оцінка трьох років України з Ющенком.
— Ну, по-перше, на посаді Президента, як, проте, і прем’єр-міністра, працювати вельми непросто. І давати оцінки їм також непросто, оскільки ми не знаємо до кінця, що і як насправді є. По-друге, потрібно зазначити, що на Президента ліг важкий вантаж щодо особистого здоров’я. Для цього потрібно мати сили, це треба було пережити, суміщаючи з роботою. Разом із тим, інтриганством Президент уміє займатися однозначно. В історії з достроковими виборами Ющенко, звичайно ж, переміг, переграв усіх. Він проявив таку наполегливість і стійкість, якої від нього ніхто не чекав.
Що зроблено за три роки? Абсолютно нічого не зроблено. У державі відсутня влада, відсутня стабільність, відсутня стратегічна програма соціально-економічного розвитку країни. Простіше кажучи, йде звичайна драчка між кількома кланами, яких цікавить виключно одне — гроші. Особисто я вважаю, що Ющенко не виконав того, що йому довірив український народ. Він відштовхнув від себе дуже багатьох людей, які могли працювати у владі заради держави, заради України, а не заради власного збагачення. А та кадрова політика, яка ним сьогодні проводиться, на мій погляд, абсолютно нецікава й безперспективна. Подивіться, за три роки змінилося чотири прем’єр-міністри. А змінюються адже не тільки прем’єри, але й міністри, їхні заступники тощо. Про яку стабільність може йтися? Про який рух уперед можна говорити? Адже сьогодні, крім розмов хто, кому й за яку ціну постачатиме газ, нічого не чутно. Ось нове повідомлення: Росія підіймає ціну на ядерне паливо на 20%. Це ж відразу спричиняє зростання плати на електроенергію...
— Валерію Павловичу, а як ви вважаєте, чия позиція щодо «газового» питання вірніша: Тимошенко, яка каже, що необхідно зараз і сьогодні підіймати тему про підвищення транзиту російського газу територією України, чи Ющенка, який дотримується принципу «не буди лихо, поки тихо»?
— Тимошенко — це комерсант дуже високої проби. Вона ж займалася торгівлею газу й добре знає цю систему та існуючі схеми. Однак, на мій погляд, сьогодні не варто підіймати тему перегляду ставок на транзит російського газу, ми нічого від цього не виграємо. Якби в нас був достатній запас свого газу, так, у такому випадку можна було б починати цю розмову з Росією. Але мені цікаве інше питання: чому б не домовитися про будівництво на території України нових транзитних газопроводів? Адже ми від цього тільки виграли б. Ми б мали величезні гроші від транзитного постачання газу в Європу. А тепер газопровід прокладуть через Чорне море, потім у Болгарію, звідти в Грецію і пішло-пішло в Європу. Тобто нас обходять, ми втрачаємо гроші. Якби будували новий транзитний газопровід у нас, будували б також і компресорні станції, це була б робота для наших людей, це були б бюджетні надходження тощо. Це найвеличезніший потенціал! На жаль, він абсолютно не використовується. А якщо повертатися до вашого запитання, то я вважаю, що Ющенку й Тимошенко не до лиця ця «газова» бійка, яка не прикрашає ні Президента, ні прем’єра, ні, найголовніше, — державу Україну.
— Багато аналітиків констатують небувалу активність глави держави, мовляв, коли прем’єром був Янукович, Президент відкривав пам’ятники, а сьогодні, за прем’єра Тимошенко, він фактично керує виконавчою гілкою влади. Експерти пов’язують це зі стартом президентської виборчої кампанії. Ви згодні з такою гіпотезою, і як вважаєте, чи є у Віктора Андрійовича шанс двічі ввійти в президентську ріку?
— Хочу у зв’язку з цим зазначити наступне. Роботи уряду Януковича, навіть коли він був при владі, видно не було. Янукович і раніше працював у тіні, зараз також керує тіньовим Кабінетом Міністрів. Тимошенко, навпаки, старається показати свою роботу, старається зробити її публічною. Однак вона робить невірні кроки, оскільки спочатку повинен бути затверджений стратегічний курс, а потім його реалізація. Уряд зобов’язаний реалізувати ту політику, яка затверджена Президентом (щодо зовнішньої політики), Верховною Радою і програмою довгострокового розвитку нашої країни. Іншими словами, уряд — виконавець, як у центрі, так і на місцях. На жаль, так не відбувається. Уряд хапається то за одне, то за друге, то за третє. Одним словом — суєта.
Щодо президентських перегонів. Так, звичайно, я вважаю, що вже йде активна підготовка до цих виборів. Зможе Ющенко перемогти чи ні? Я гадаю, що відповідь на це запитання лежить у дещо іншій площині. На мій погляд, сьогодні необхідно взяти приклад із Леоніда Макаровича Кравчука й піти на дострокові і президентські, і парламентські вибори, провести їх одночасно, нехай народ обере повністю команду, будь-то команда Ющенка, Тимошенко, Януковича або яка-небудь інша. Але я гадаю, що у Віктора Ющенка шансів дуже мало. Разом із тим, у нас є свіжий грузинський приклад. У Саакашвілі шансів, здавалося б, також не було, а він знову переміг.
Те, що Віктор Андрійович обмежуватиме дії Тимошенко — сто відсотків. Вона ж старатиметься висувати ініціативи. Якщо їй не дадуть їх реалізувати, Тимошенко піде у відставку, піде на президентські вибори й обов’язкове їх виграє.
— Ви згадали про пана Кравчука. Нещодавно в інтерв’ю «Дню» Леонід Макарович, оцінюючи перші кроки уряду Юлії Володимирівни, зазначив, що чи не вперше в історії незалежності влада демонструє відповідальність перед народом. Він говорив це в контексті виплат боргів «Ощадбанку». А ви як вважаєте, влада дійсно стала відповідальною?
— Я би так не сказав. Так, виплатами боргів «Ощадбанку» Тимошенко підтвердила свої передвиборні обіцянки і це вельми серйозний крок. Разом із тим, не треба забувати, що гроші на ці цілі самі собою не з’явилися. Виплати проводяться за рахунок інших напрямів. А сьогодні в «Артеці», де відпочивають діти з України, з інших країн, буде відключений газ, бо не сплачено ні копійки за газ цього року. Зараз ось хочуть підняти відрахування під час купівлі автомобіля в пенсійний фонд із трьох відсотків до дев’яти. Це фіскальний метод надходження коштів до бюджету. Це абсолютно невірний шлях і жодною країною не сприймається. Необхідно розвивати виробництво, щоб від реалізації продукції надходили кошти до державного бюджету. Так що Тимошенко просто реалізовує свої виборчі обіцянки. А Президент? Президент, бачите, як зміцнився. Він дає завдання уряду, називає терміни, в які виплати iз внесків «Ощадбанку» повинні бути виконані, а, по суті, втручається не у свою справу.
— Ваша оцінка урядової програми «Український прорив: для людей, а не для політиків»? Чи може ця програма стати стратегічним курсом для країни?
— Я прочитав цю програму. Загалом, там написано: ви хочете, щоб наше життя було краще? Ви хочете мати житло? Ви хочете мати автомобіль? Ви хочете, щоб ваші діти дістали хорошу освіту? Словом, побудоване все так, що відповідь є тільки одна — так. Але в цій програмі немає ні конкретних пропозицій, ні чіткого шляху реалізації того чи іншого пункту.
— Гадаєте, людина, яка очолює виконавчу гілку влади в країні, про це не знає? Навіщо тоді Юлії Тимошенко програма без «компасу»?
— Як навіщо? Для політики, звичайно ж. Для того, щоб готуватися до президентських виборів.
— У такому випадку, чи можна говорити про те, що після президентських виборів усе заспокоїться й хвилю популізму змінить хвиля прагматизму?
— Мені хотілося б у це вірити. Якщо найближчими місяцями Верховна Рада нормально не працюватиме, якщо депутати не відкоректують бюджет, у Президента буде повне право достроково припинити повноваження цього парламенту. Якщо не будуть проведені президентські вибори й знову будуть призначені вибори в Раду, спокою не буде, однозначно.
— Коаліція ініціює проведення дострокових виборів мера Києва і Харкова. Це реально?
— На мій погляд, це нереально, оскільки відсутній законодавчий механізм. Захищені мери і київський, і харківський. Єдиний варіант, коли дві третини депутатів проголосують за відставку, і тоді Президент може звільнити, однак шансів практично ніяких. Я гадаю, що Черновецький працюватиме весь свій термін.
— Євро-2012. Чи може стати ця подія компромісним майданчиком для всіх політичних сил і чи здасть Україна цей іспит?
— Іспит, гадаю, здамо. Але хотів би, як то кажуть, вставити і свої дві копійки. Будувати сьогодні стадіон у Дарниці — це посміховище для жителів Києва. Я, наприклад, ніколи в Дарницю на футбол не поїду. Це ганьба. І, до речі, тут знову-таки спостерігається бійка між Президентом і прем’єр-міністром. Вони ніяк не розберуться, хто, що і як повинен робити в цьому напрямі. До речі, Президенту не варто було призначати себе головою організаційного комітету. Головою оргкомітету повинна бути людина, яка добре знає цю справу, а Президенту й прем’єру він повинен докладати про свою роботу. Ось Червоненка призначили, адже йому просто не дають працювати. Я вчора з ним також розмовляв, так він не може навіть штат сформувати.
— Але все ж: встигнемо, проведемо, все буде добре?
— Добре — не добре, не знаю. Однак у будь-якому випадку чемпіонат Україна проведе. А якщо ні... в такому випадку, вважайте, що жоден спортивний чемпіонат світового або європейського рівня в Україні більше ніколи не проводитимуть.
