Слоган «Можемо!» над президією обласної установчої конференції партії «Народний союз «Наша Україна», що пройшла у Житомирі, цілком органічно міг бути замінений гаслом «Рівняймось на КПРС!» Власне заздалегідь роздані делегатам проекти порядку денного або складів мандатної і лічильної комісій, секретаріату, можна вважати необхідними елементами організаційної роботи. Але в низці інших моментів копіювання стилю колишньої «керуючої і спрямовуючої» викликало, м’яко кажучи, зовсім не оптимістичні асоціації. Так, список промовців був визначений наперед, і більш менш чіткі критичні зауваження прозвучали тільки з вуст голови обласної організації партії «Наша Україна» (раніше ПРП) Ярослава Долгих (який висловився за більш рішучу заміну старих кадрів висуванцями з колишньої опозиції). Серед знайомих мотивів були і заклики до створення на місцях власних партійних мас-медіа, причому у цьому контексті практично не згадувалось про необхідність забезпечення свободи слова і незалежності журналістів як гарантії незворотності демократичних змін. Загалом зібранню явно не вистачало духу дискусійності, без чого неможливий пошук і відбір кращих рішень і методів роботи. А коли на сцену Житомирського облмуздрамтеатру, де проходила конференція, вийшли дошкільнятa з жовтогарячими прапорцями і хтось iз них серед іншого продекламував рядки про партію, яку знають усі діти, від враження певного дежа вю позбавитися було дуже важко.
Реальної конкуренції за посаду голови обласної організації теж не вийшло — оргкомітет, скоріше задля проформи, ніж для створення альтернативи, запропонував дві кандидатури: губернатора Павла Жебрівського і одного з активістів минулої виборчої кампанії Олександра Батанова. Я. Долгих, кандидатуру якого запропонував один iз делегатів, взяв самовідвід (було помітно, що йому підготовлена інша роль — в підсумку він став заступником голови обласної організації). І делегати майже одностайно (згадаймо КПРС часів «застою») проголосували за губернатора П. Жебрівського.
В «тронній» промові останнього чітко прозвучали дві політичні тези, які можна вважати симптоматичними: із його слів, в майбутніх парламентських перегонах НСНУ повинна намагатися вибороти більшість у Верховній Раді і сформувати уряд, того ж самого партія має прагнути на місцевих виборах. Реальної опозиції новій владі, на думку житомирського губернатора, ні «регіонали», ні об’єднані есдеки поки скласти не можуть — її сформувати, вважає він, має нове покоління українських політиків. Останнє твердження виглядало скоріш побажанням, ніж доконаним фактом.
