Найважливіша політична робота наших днів — формування системи виборів майбутніх Верховних Рад України і Криму. Крім закону про вибори, парламентом України у першому читанні ухвалений також закон про вибори парламенту кримської автономії. І питання, яке сьогодні хвилює багатьох, наскільки він враховує реалії і потреби Криму, ретельно аналізується. Принаймні в Криму новий законопроект викликав неоднозначні думки. Про це наш кореспондент розмовляє з народним депутатом України, заступником голови меджлісу кримських татар, членом Ради представників кримськотатарського народу при Президенті України Рефатом ЧУБАРОВИМ.
Кримські татари збираються протидіяти прийняттю закону про вибори Верховної Ради Криму, вже прийнятого в першому читанні, який не дозволяє їм отримати достатнє представництво в парламенті автономії…
— Рефате-ага, яка реакція кримських татар і меджлісу на прийняття в першому читанні закону про вибори Верховної Ради Криму?
Рефат Чубаров: — Я думаю, що ми докладемо всіх зусиль, щоб переконати Президента не підписувати даний закон навіть в тому випадку, якщо його буде прийнято в другому читаннi. Ми вважаємо, що Президент повинен, як і при розв’язанні інших принципових проблем розвитку України, тут чітко показати своє розуміння ситуації і чітко визначити свою позицію як гаранта Конституції, з якої могли б виходити, чи не виходити ті фракції, які називають себе пропрезидентськими. Дійсно пропорційна система, тим більше на регіональному рівні, має багато мінусів і Президент заслужено її критикує і відкидає, але тоді Президент повинен визначити ту формулу, яка дозволить кримським татарам бути обраними до парламенту автономії хоч би в тому відсотковому співвідношенні, яке вони займають у складі населення Криму.
— Яка історія питання про представництво кримських татар у органах влади в автономії?
— Про проблему представництва кримських татар в органах влади ми говоримо вже дуже давно, ми також намагалися в різних формах цю проблему вирішувати. Одна з найбільш гострих ситуацій була — це осінь 1993 року, і тоді ми знайшли більш-менш вдале розв’язання цієї проблеми, і той компроміс, якого було досягнуто, — квотне представництво в парламенті — дозволив знизити напруження. Але є два аспекти, які не дозволяють йти цим шляхом: по-перше, сама автономія вже не має права приймати закони і кримськi татари позбавлені можливості впливати на склад ВР автономії зараз, по-друге, в старому законі було застереження про те, що квоти затверджуються на одне скликання, адже багатьом тоді уявлялося, що за цей час проблеми інтеграції народу в українське суспільство буде вирішено. І хоча ми розуміли, що це не так, але виключити цю норму з того закону не змогли.
Тепер, особливо після 1998 року, всі вже пересвідчилися і в Криму, і у Києві, що сама собою відсутність кримських татар у парламенті Криму не лише позбавляє нас можливості вирішувати проблеми інтеграції, але й ускладнює стосунки в кримському суспільстві, оскільки, не маючи парламентських шляхів, ми змушені шукати інші можливості відстоювання своїх прав. І сам Президент не раз заявляв — і в ході засідань Ради представників, і в інших випадках, що така проблема існує, і що її треба вирішувати. Третього травня він давав доручення, щоб відповідні пропозиції було підготовлено робочою групою на чолі з міністром юстиції Сюзаною Станік. За моїми пропозиціями минулого року було створено спеціальну робочу групу з метою досягнути компромісу між Верховною Радою Криму, урядом і меджлісом за формою і механізмом обрання нового складу Верховної Ради Криму. Я тоді, як член цієї робочої групи, підготував доповідну записку, де говорилося, що розв’язання проблеми можливо декількома шляхами. По-перше, це квота, по-друге, використання пропорційної системи, і по-третє — мажоритарна система, але з формуванням національних округ. Леонід Грач і Верховна Рада Криму виступили проти будь-яких механізмів, але підтримали пропорційну систему, вважаючи, що вона найбільш вигідна для них самих. Тут річ у тім, що мажоритарна система повністю не вигідна комуністам, адже для того, щоб перемогти в мажоритарних округах, у них зараз дуже мало яскравих особистостей, багато їхніх функціонерів вже скомпрометувало себе, та й народ починає розуміти, хто є хто. Хоча треба бути справедливими до кінця: відстоюючи пропорційну систему, вони завжди підкреслювали, що вона також може вирішити і проблему представництва кримських татар у органах влади.
Ми відреагували таким чином, що пропорційна система може вирішити проблему представництва кримських татар у владі, але тоді виникає проблема суб’єкта висунення списку, і при певній добрій волі парламенту України, якщо буде надане право висунення національним організаціям, така система могла б нас влаштувати.
Тоді ж було подано проект Наталі Штепи, який було підготовлено силами юристів Верховної Ради Криму (його навіть називали проектом Грача), який передбачав пропорційну систему виборів. Пізніше рядом депутатів було подано проект змішаної системи 50 на 50 відсотків, і в пропорційній частині він передбачав створення квоти 7 місць для кримських татар, по одному від вірменів, болгарів, греків і німців, як депортованих, і від кримчаків і караїмів, як корінних народів Криму. Третій проект з’явився почасти як реакція на неприйняття для країни повністю пропорційної системи через нерозвиненість партій. Внаслідок цього група авторів вже поданого законопроекту, який передбачав пропорційну систему, вирішила відмовитися від своєї ідеї та відкликала свій варіант. Мені здається, що причиною цього було й те, що комуністи вважали навіть саму можливість появи 12—14 депутатів від кримських татар неприйнятною для себе. Таким чином, у першому читанні затверджено проект, який не може нас влаштувати, оскільки заздалегідь не дозволяє реалізувати наші проблеми. За пропорційною частиною може бути обрано 3—4 кримських татарина на 100 місць, за мажоритарною частиною кримські татари взагалі непрохідні, оскільки округи буде збільшено вдвічі, ніде виборці з числа кримських татар не становитимуть і чверті списку. Така система не може бути прийнятною.
— Як вирішуватиметься проблема представництва кримських татар у парламенті України?
— Ця проблема вирішуватиметься в рамках доброї волі тих або інших політичних партій. Я гадаю, що це взагалі цікава ситуація. Кримські татари могли б піти в блоці з декількома всеукраїнськими партіями, і може це було б корисне для прориву штучної ізоляції та самоізоляції кримських татар. Адже погодьтеся, що і в країні загалом, і в автономії настав уже такий час, коли багато питань повинні вирішуватися не лише кримськими татарами, і не так кримськими татарами, як на сучасній загальнодемократичній основі.
Природно, ніхто не виключає одиничної, звичайно, можливості обрання кримських татар в мажоритарних округах, але це чисто теоретична можливість.
Я нагадаю вам, що ще у вересні 1990 року було розроблено схему розселення кримських татар, котрі повертаються, і відповідно до неї в жодному місті чи районі кримські татари не могли, за задумом комуністів, перевищувати 25 відсотків населення. Вже тоді комуністи передбачали, що наша участь у владі являтиме для них загрозу, а зараз їхні наступники розуміють, що вони продовжують саме цю лінію й роблять це свідомо. Проте — моє тверде переконання полягає в тому, що будь-яка країна, а тим більше — Україна на нинішньому етапі її розвитку не може існувати нормально, якщо цілий народ буде позбавлено права представництва в парламенті автономії в себе на Батьківщині, яка вважається для них начебто «своєю» автономією, автономією заради них. Який же тоді взагалі сенс у існуванні цієї автономії? Ми ж, як і будь-який інший народ чи велика соціальна група, все одно повинні ставити свої проблеми, домагатися їх розв’язання і впливати на цей процес. Якщо нас не буде в парламенті автономії — як це робити, якщо нас позбавлено можливості впливати на суспільство нормальним демократичним шляхом через своїх депутатів? Тоді ми змушені будемо шукати інші шляхи…
— Які основні проблеми ставитимуться на наступній зустрічі Ради представників кримськотатарського народу з Президентом?
— Вона повинна відбутися в липні в Криму. І ось знову складається так, що проблеми землі і проблеми представництва в органах влади, — проблеми, на розв’язання яких ми так сподівалися з прийняттям цього закону! — все ще залишаються головними в нашому житті…
