Сьому річницю Майдану цього разу відзначали зі сльозами на очах. Спочатку — під стінами київського СІЗО, а потім біля Головпоштамту. Частину Майдану зайняв екс-депутат Олег Калашников зі своїми майданарбайтерами (до 1000 осіб). Вони завзято розмахували прапорами під пісню Павла Зіброва. Численні правоохоронці їх не чіпали. Хоча напередодні заборонили депутату Андрієві Парубію встановити там намет.
Утім, головний мітинг відбувся не в центрі Києва, а біля ізолятора, просто на дитячому майданчику під СІЗО. Там встановили невелику сцену та звукопідсилювальну апаратуру. Здебільшого були прапори «Батьківщини» та «Фронту Змін». «Юлі — волю!» — скандували люди.
— Давайте підтримаємо й польового командира Майдану Юрія Луценка, — звернувся до людей ведучий. — Луценкові — свободу!
«Луценкові — свободу!», — підтримав натовп. Із імпровізованої трибуни виступали, змінюючи один одного, депутати парламенту, лідери опозиційних партій. У паузах між промовами лунала досить агресивна, бойова музика, що віддалено нагадувала марш.
— Я хочу звернутися до Юлечки, я думаю, вона нас чує, — сказав народний депутат Володимир Яворівський. — Хіба могли ми уявити рік, два, три, п’ять років тому, що на День Свободи ми будемо тут, під СІЗО?
Іван Кириленко навів як приклад Францію. Мовляв, треба припиняти жити за принципом «моя хата скраю» й кожному в своєму серці руйнувати «Бастилію».
— Ті, хто тут зібрався, «Бастилію» в своєму серці вже зруйнували.
У цей час на небі з’явився зелений напис «Юлі волю!» — це організатори встановили спеціальний прожектор. Коли мітинг закінчився, ведучий звернувся до людей: «А тепер усі йдемо на метро й на Майдан». Але до Майдану доїхали далеко не всі. Більшість депутатів сіли в свої дорогі авто й роз’їхалися по домівках.
