У минулому номері ми вже давали коментарі спортивних фахівців щодо механізму появи в українському суспільстві феномену тітушок. Пропонуємо читачам ще декілька думок.
Анатолій КОЗИРЄВ, тренер спортивного клубу єдиноборств Mix Faith Promouthen, Миколаїв:
— На сьогодні система дитячих юнацьких спортивних шкіл в Україні побудована так, щоб підліток не міг себе реалізувати. Тобто, вона настільки провальна, і настільки нерентабельна, що потрапляючи в неї, ми фактично готуємо людину до вулиці. Дитина потрапляє в ДЮСШ (система дитячих юнацьких спортивних шкіл), зокрема, в будь-яку школу єдиноборств, і до двадцяти років, коли вона стає вже певного рівня спортсменом, за законодавством України, не може далі в цій школі перебувати, тому що виходить із дитячого віку. Тобто не може продовжувати себе удосконалювати як спортсмен, не може навіть просто відвідувати цю школу, тому що її не можуть вести в групах. Тому відпадає будь-який варіант самореалізації. Таким чином, держава на своєму рівні спочатку людей готує років вісім-дев’ять, починаючи з четвертого класу, а потім просто викидає цих підготовлених хлопців на вулицю.
Із приводу комерційних клубів: використовувати молоду людину та нав’язати йому будь-яку ідею через тренера в будь-якій комерційній організації — простіше простого. Тому що, по-перше, впливає наставник, по-друге, якщо старші товариші підтримують якусь ідею, то хлопці за нею підтягнуться. І цей момент абсолютно неконтрольований державою. Комерційна основа — це не секрет, що частина молодих людей, які в цих усіх заходах беруть участь, оплачується на порядок вище, ніж якби вони працювали де-небудь. Ні для кого не секрет — будь-яка проблема з правоохоронними органами вмить закривається і вирішується. Тому на сьогоднішній день, як зупинити цю ситуацію, я не бачу. Я назвав причини, які лежать на поверхні, і з ними боротися ніхто не збирається. Не поміняють державну структуру виховання дітей, яка викидатиме вісімнадцятирічних майстрів спорту на вулицю, не приймаючи в школи далі, — нічого не змінеться на краще.
Василь ЛАНІН, тренер із вільної боротьби, майстер спорту, Миколаїв
— Ми всі розуміємо, що ці молоді хлопці — просто зброя в руках, напевне, якихось політиків або бізнесменів. Хлопці йдуть на такі речі, мабуть, тому, що не зовсім допрацювали тренери. Прийшовши до нас, хлопці розуміють, що те, чому вони вчаться, — це в першу чергу не їхня фізична підготовка, а, скоріше, душевний аспект, тобто, хлопці самореалізовуються у спортивних залах. Немає інтересу виходити на вулицю. Безумовно, ми обговорюємо ту ситуацію, яка відбувається у країні, звичайно, кожен говорить свою думку, але на запитання: «Поїхали б ви на Майдан, чи ні», — хлопці посміхнулися. Хлопці вчаться, багато хто працює, і в зал приходять не для того, щоб потім із великими накачаними біцепсами доводити не свою правоту, а чиюсь.
Руслан ГЛЕГА, очільник Рівненського обласного осередку федерації Тхеквондо (ВТФ) України:
— Я 20 років у спорті, нині працюю з молоддю. Насправді ті, хто відвідує секцію, займається тхеквондо, відрізняються від однолітків. І в кращий бік. Бо спорт має ще й виховну дію. Так у тих, хто займається, тхеквондо, є цінності, які за своєю суттю не відрізняються від християнських. Ось лише замість того, аби підставляти ліву щоку, тут учать ухилятися від удару. Тим часом завдяки принципам формуються моральні орієнтири. А це допомагає і в спілкуванні, і в майбутній кар’єрі.
Зрештою, шанси для самореалізації існують. Як, власне, можливості для занять спортом. Бо все-таки є чимало хороших тренерів, які працюють із молоддю. Інша справа, що пропаганда спорту та здорового способу життя дуже слабка, не те що, наприклад, «кока-коли» чи тютюнових виробів. Також проблемою є і відсутність спортивної бази. Держава ж на це не реагує.
Якщо повернутися до теперішньої ситуації, то жоден спортсмен-розрядник у протестах і можливих провокаціях не задіяний. Принаймні кажу про свою організацію. Звісно, є різноманітні клуби. Тим, хто там займається, могли заплатити, могли переконати та загітувати за щось. А якщо людині потрібні гроші, і при цьому немає власної думки, принципів, то її можна використати.
Узагалі існує проблема виховання дітей. І провину за це лише на батьків, які не приділяють дітям достатньо уваги, бо заробляють на життя, перекладати не варто. Вони винні менше за інших. Тут більшу відповідальність несе держава, яка не може забезпечити належних умов.
Юрій САЄНКО, доктор економіки і соціології:
— Є дві принципові тези. Перше — ці люди не мають стосунку до спорту. Я також колишній спортсмен, слідкую за цією сферою і можу сказати, що школа тренерів, яка була раніше і є зараз в Україні, не може виховувати таких людей. Друге — це просто бандити, які одягаються під форму спортсменів. «Тітушки» організовуються спонтанно. Організатори грають на психологічному стані людини, її аморальності і за гроші або ж через підбурювання, через якісь психологічні, етнічні чи то інші підстави, спонукають, переконують, змушують робити все що завгодно з людьми. А таких охочих у кожному суспільстві достатньо. А на наше суспільство також вплинуло і 70-річне «виховання» радянською владою, і уже 22-річне перебування в нестабільній ситуації. Нестабільна ситуація розхитує свідомість і моральність як надзвичайно важливі компоненти суспільного життя. Ось, до прикладу, американський Детройт — ще недавно стабільне місто з великими промисловими підприємствами, зараз підприємства закриваються, і злочинність зросла в декілька разів порівняно з середнім рівнем злочинності в США. Наша країна живе без майбутнього. Нещодавно у нас з’явився образ майбутнього, але 28 листопада його перекреслили. Тож і кількість «тітушок» у суспільстві залежить від соціально-політичної системи. Потрібні: по-перше, чітке майбутнє; по-друге, стабілізація з досягнення цього майбутнього. Коли люди чітко знають, до чого ми рухаємося — яким буде їхнє особисте, повсякденне життя, тоді вони самовпорядковуються. Відповідно, і держава упорядковує своїх людей.
Нагадаємо, що поняття «тітушки» з’явилося після 18 травня цього року, коли під час заходів до Дня Європи представниками так званих антифашистів було побито журналістів. Серед тих, хто найбільше «відзначився» під час нападу, був Вадим Тітушко, якого пізніше засудили до позбавлення волі на три роки зі звільненням від виконання призначеного покарання терміном на два роки. Після цього людей певного типажу — спортивного вигляду, які часто виконують роль найманих провокаторів, а також співробітників владних силових структур у цивільному, почали називати тітушками. До речі, нещодавно вільна інтернет-енциклопедія «Вікіпедія» поповнилася матеріалом про тітушок.
