Суботній з’їзд «Нашої України» цілком може претендувати на місце у Книзі рекордів Гіннеса як найкоротший і найчисленніший. Від з’їзду чекали хоча б якоїсь конкретики. Скажімо, зміну керівництва блоку (за три дні до зборів «Наша Україна» поповнилася новими членами — Віктором Бондарем та Арсенієм Яценюком). На порядку денному було безліч питань. Наприклад, внесення змін до статуту партії. З’їзд також планував прийняти ряд резолюцій, зокрема, про інтеграцію України до ЄС і вступ до Світової організації торгівлі.
Проте на все, про все знадобилося 45 хвилин… Рівно об 11.00 у залі з’явився Віктор Ющенко. Дивна пунктуальність для Президента! Одягнутий зі значенням: у блакитній сорочці і з жовтою хусткою. Відразу ж запевнив партійців, що «був, є і буде з цією партією», і таким чином розвіяв чутки про свій вихід зі складу «Нашої України». Потім пішла жорстка критика. Ющенко підкреслив, що не хоче, щоб «Наша Україна» перетворювалася на ЗАТ, де «головні акціонери вирішуватимуть, що потрібно державі, чи відстоюватимуть свої інтереси». Втрата «Нашою Україною» позицій у рейтингу, за словами Президента, є результатом політики, засліпленої кон’юнктурою та честолюбством».
Не подобається Ющенкові й опозиційність блоку. Мовляв, на благо України потрібно консолідуватися хоч і з Регіонами. (Цікаво, що всім делегатам з’їзду роздали книгу «Донецька мафія». Ймовірно, щоб краще узнати партнерів по консолідації).
А потім Ющенко продемонстрував свій талант дивувати — запропонував провести з’їзд у два етапи. «Зала — не завжди оптимальний варіант формування робочих документів», — сказав він. Роман Безсмертний, піднявшись на сцену, покірно оголосив: «Президент поставив перед нами ключові ідеї і для того, щоб їх обробити, нам потрібен час. У зв’язку з цим я оголошую перерву в роботі з’їзду на три тижні».
Ймовірно, спочатку делегати просто не повірили своїм вухам, на секунду в залі запанувала тиша. Потім пішов незадоволений гомін. Делегати з декількох західних областей почали скандувати «Ганьба!» і «Катеринчук!». Народний депутат Віктор Король з трибуни закликав терміново скликати раду партії й потім продовжити з’їзд. Сам Микола Катеринчук намагався пояснити, що перерва — це воля Президента, просив глав регіональних організацій зібратися й делегувати по два представники для створення робочих груп.
Потрібно сказати, якби Микола Катеринчук захотів, то міг би легко взяти керівництво партією в свої руки й таким чином здійснити переворот. Замість цього він ледве умовив своїх прихильників угамуватися. Потрібно сказати, що така популярність Катеринчука серед «простих» партійців, схоже, стала відкриттям і для багатьох «видних» «нашоукраїнців». Причому — неприємним відкриттям. Їм тепер доведеться з цим якось рахуватися. Ось чи допоможе народна любов Миколі Дмитровичу очолити партію — це велике питання. У Катеринчука є одна велика вада — дуже добрі стосунки з Юлією Тимошенко. До того ж Президент чітко дав зрозуміти, що «Наша Україна» повинна продовжити переговори з Регіонами.
Серед можливих претендентів на лідерство називають і Арсенія Яценюка. Його шанси найбільші — він улюбленець Президента. І схоже, все йде до того, що ім’я голови партії скоріше за все визначиться на Банковій. Проблема лише в тому, що Яценюка як лідера, не сприймають «прості» партійці. А в «Нашій Україні» дуже демократичні порядки. «Парашутист» без партійного стажу може не пройти. У кулуарах з’їзду говорили, що саме через Яценюка Президент взяв тритижневу перерву. Мовляв, потрібно «новій особі» час, щоб поїздити регіонами, поспілкуватися з людьми.
Компромісною фігурою називають В’ячеслава Кириленка. Він працював в уряді, йому симпатизують люди, але його вплив у партії не дуже великий. Проте тритижнева пауза — це великий термін, може багато що статися. Скажімо, Віктор Ющенко та Віктор Янукович удвох можуть повернутися до коаліційних переговорів. До речі, вчора Роман Зварич не виключив, що цього тижня НСНУ повернеться до переговорів із антикризовою коаліцією. Тоді на часі не реанімувати легендарну партію, а створювати зовсім інший проект...
КОМЕНТАР
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:
— Я би хотів розпочати з підґрунтя цієї новітньої «нашоукраїнскої» історії. У «Нашій Україні» останнім часом провідні позиції займала група Безсмертного — Порошенка. Останнім часом вона почала приймати автономні рішення, не узгоджуючи їх із Президентом. Зокрема, рішення про перехід в опозицію ця група приймала, не радячись із Президентом і певною мірою підставляючи його. Вони як би списали Президента з перспективних електоральних розкладів. Ця група шукала вигідних позицій між нинішньою владою й опозицією, й уже думала про 2011 рік, про чергові парламентські вибори або про дострокові парламентські вибори.
Останнім часом Президент почав втрачати контроль над «Нашою Україною», міг узагалі позбавиться партійного ресурсу. А робити новий проект під Президента нереально, витратно, й немає жодних гарантій успіху. Оскільки партійна система в Україні в ході виборів 2004 — 2006 років затверділа, набула більш-менш конкретних контурів. Можна, звичайно, створити якийсь новий проект. Але це буде міноритарний проект трьох відсотків за будь-яких витрат. Забирати в когось голоси, плутатися під ногами — так. Але впливати на гру нові проекти сьогодні не мають змоги. Тому Президент, очевидно, прийшов до такого висновку, перефразовуючи відомий сталінський вислів: інших письменників у мене для вас немає й іншої партії немає. Тому потрібно було або відмовлятися від цієї «нашоукраїнської» спадщини, або брати партію під повний контроль. Як відомо, в партію була направлена група молодих назначенців з ліберальним, респектабельним іміджем. Вимальовується нове партійне покоління з Яценюка, Бондаря, Князевича, Кириленка, яке могло б скласти лідерське ядро в «Нашій Україні».
Однак поки в Президента не вистачає ресурсів і часу, щоб зробити таку тотальну заміну гравців. Тому взято паузу в три тижні, за час якої має сформуватися нова рівновага сил у партії.
Хто очолить партію? Якщо конкретно розглядати трьох претендентів (Яценюк, Кириленко, Катеренчук), то з цих трьох фігур компромісною може стати кандидатура Кириленка, який задовольнить усі групи впливу й запит Президента на контроль і вплив над партією. На порятунок партії. Тому що партію потрібно рятувати. Так, принаймні, виглядає ситуація з погляду Президента. Цей варіант може влаштувати й Яценюка, який, здається, несподівано сприйняв такий поворот у своїй кар’єрі. На мій погляд, він поки в роздумах, чи варто звалювати на себе таку важку «нашоукраїнську» ношу. Тому, можливо, Кириленко. Але не Катеренчук, оскільки тоді «Наша Україна» хитнеться в бік радикальної опозиційності, навіть у бік БЮТу. А сьогодні Президенту потрібна «Наша Україна», як ресурс у великій грі з антикризовою коаліцією, з прем’єром, зі спікером і т.д. Йому потрібна більш гнучка «Наша Україна» в цій багатогранній і досить заплутаній грі. Принаймні для того, щоб виграти час.
