Це можна було б вважати неузгодженою «з ким треба» ініціативою, оскільки
«теляче захоплення» офіційного телебачення яскраво демонструє брак державної
гідності. Проте, судячи з деяких епізодів, УТН без дозволу й не чхає. Коли
Президент прибув нещодавно на зварювання газотруби, його прес-секретар
персонально піклувався про те, щоби кореспондентка УТН спитала «про Артек».
Саме для того, щоби Леонід Кучма міг докорити телекомпаніям тим, що жодна
з них не розповіла в сюжетах — до «Артеку» дбайлива держава відправила
шахтарських дітей — ощасливила в рахунок погашення заборгованості щодо
зарплати батькам.
«Реформатор» чомусь не розуміє, що це не той випадок, коли треба чекати
вдячного цілування: викрутилися частково із ситуації — й гаразд, не треба
галасувати, тому що правильно — це коли за роботу платять гроші, а за гроші
купують, що хочуть, зокрема й відпочинок — кому «Артек», кому, навпаки,
Карпати.
Там же, біля труби, Президент заявив, що він «не рекомендує» Борису
Миколайовичу приїжджати до нього з вітаннями, тому що спекотно й «треба
мати добряче здоров’я».
Ну звісно, а то б російський президент кинув би все, як Шуйську Чупу,
і полетів би без краватки. Так всі й зрозуміли. Але в Криму в кухонних
політбесідах чомусь називають таку публічну турботу нашого Президента про
свого російського колегу, в якого не дуже добре здоров’я, страшенною нетактовністю
— опоненти Єльцина й без того не злазять із теми його недієздатності.
Однак африканська спека (президенту Гвінеї, навпаки, можна було «рекомендувати»
приїхати) дійсно завдала збитку нашій державі — й у найбільш непідходящий
момент, напередодні широкого святкування вузьким колом 60-річчя. В усякому
разі, деякі дії та висловлювання влади можна розцінити як наслідок теплового
удару. Ну гаразд, прем’єр Пустовойтенко (до речі, преса, що спостерігала
за ним нещодавно в Криму, була стурбована саме його здоров’ям) через відчай,
безвихідність або через температуру бере «заручників» у палаці «Україна»
(на скількох пенсіонерів можна було б поділити перевитрачені на його ремонт
кошти?) й вибиває заборгованість. Прийом не новий: спитайте у будь-якого
«нового українця» — він докладно розповість, що це не найжахливіший спосіб
«вибиття» боргів. Ще й праску не використовували, й електропровід, і дибу...
Але коли в АП офіційно, цілком серйозно, заявляють з цього приводу, що
«Кабмін шукає нових форм роботи з кадрами, що дали б найбільший ефект»
— атас, вимикай світло. «Форми роботи», що їх знайшов Кабмін, мають настільки
відомий прообраз, що постає несподіване запитання: а чому все-таки оточення
Президента — й ближнє, й середньої дальності — публічно називає його «татом»?..
Не виключено — акція прем’єра мала на меті порадувати «тата» в ювілей
через ощасливлених пенсіонерів. «Видавили» з боржників до п’ятниці 1 млн.
Багато це чи мало? Можна було б порівняти з витратами на святкування, на
всі зустрічі-проводи, чартери, кавалькади, охоронні заходи тощо, якби хтось
потурбувався доповісти платнику податків, скільки коштує національне свято...
До речі, кримчани, звиклі до особливого режиму на ялтинській трасі,
звернули увагу, що явно побільшало «пильнуючих» людей на квадратний метр.
А про забуті з часів Брежнєва суворості — свідчу особисто. У середу, о
16.00 наша машина заїхала до відомої точки на трасі — «Гусари», стала на
майданчику метрів за 15 від дороги, я вийшла, зробила кілька кроків, і
раптом лейтенант-гаїшник, що стояв на узбіччі в парадній формі, розвернувся
і, розмахуючи жезлом, дико закричав: «Назад, в машину!! Я вам російською
мовою кажу — назад!!! Жінко!!! Йдіть із зони видимості!!!» Вже здогадуючись,
що зараз трасою проїде кортеж і, можливо, найголовніший у країні, я, котра
ніколи не бачила подібної поведінки раніше, ніяк не могла зрозуміти, чим
може порушити настрій, спокій або безпеку «тіла, що охороняється» мій вигляд
«у зоні видимості». Але міліціонер, відстоявши виструнчившись зі своєю
палицею кілька секунд перед машинами, що пронеслися, від пояснень газеті
«День» відмовився, прізвище не назвав і на запитання: «А чого було кричати,
що в країні трапилося?» — вже дещо тихіше, але з нервовим викликом буркнув:
«Революція!». Напевно, це такий жарт. Але чомусь раптом здалося, що пробні
запуски через підвідомчі друковані видання версій про замахи на перших
осіб держави, що готуються, матимуть творчий розвиток у новому політичному
сезоні — не за горами вибори. Під знаком яких вже давно можна розглядати
все, що відбувається.
З цієї, можливо, причини не можуть пропустити президентського ювілею
Рем Вяхірев і Вагіт Алікперов — «Газпром» з Лукойлом. Звісно, якби Березовський
приїхав — було б багатозначніше... У гостях «першої черги» Ментімір Шаймієв
(Татарстан), Петер Лучинські (відомий раніше як Петро Лучинський, Молдова),
Іслам Карімов (Узбекистан), Гейдар Алієв (Азербайджан). Росію представляє
Іван Рибкін. Не виключено, що буде й «силова підтримка» в особі міністра
оборони РФ Ігоря Сергєєва. І звісно, треба чекати старого друга (з новими
перспективами) Віктора Черномирдіна. Уточнюється час прибуття Едуарда Шеварднадзе.
Під питанням, але зі сподіванням, румунський колега Еміл Константінеску
і болгарський Петр Стоянов. А Прибалтику представляє Ульманіс Гунтіс —
його, за деякими версіями, цікавить доля «ніжок Буша», оскільки заморські
стегенця надходять в Україну естонським коридором.
Гостей приймають два аеропорти — у Сімферополі та Бельбеку (поблизу
Севастополя, тут у серпні 91-го приземлився літак із генералом Руцьким,
котрий прибув «рятувати» Горбачова з ув’язнення на фороській дачі «Зоря»).
На «Зорі» таки вирішив святкувати Леонід Данилович, віддавши перевагу їй,
а не іншій дачі — в Мухалатці. Але можливе марнославне відчуття, що підсвідомо
гріє душу, якихось символічних зигзагів історії може бути дещо розосереджене
цікавою деталлю. Головним чином публіка приїздить 9-го. І хто з’явиться
останнім (навіть після Росії), вже десь надвечір? Як годиться, за всіма
неписаними законами, — найголовніший. Лукашенко Олександр Григорович. Принаймні,
так заплановано його приліт. І якщо все піде за планом — то саме цей факт,
а не демонстрація передвиборної підтримки Леоніда Кучми компанією великих
людей, стане найцікавішим: надто вже помітні особливі претензії білоруського
«бацьки», які здаються забавними тільки поки...
P.S. За останніми даними Борис Абрамович Березовський все-таки
очікується. Ну, це зовсім інша справа: міні-саміт набуває нового звучання...
