Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Як використати абсолютну владу?

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ: «Важливо перетворити аномальну підтримку на виборах на аномально якісну роботу в парламенті»
1 серпня, 2019 - 19:03
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Ірина Констанкевич — одна з переможниць на волинських мажоритарних округах, де на відміну від більшості регіонів України перші місця вибороли не представники «Слуги народу», а самовисуванці. Пані Ірина вже вдруге перемагає на своєму 23-му мажоритарному окрузі, а отже, знову представлятиме Волинь у наступному парламенті. В чому секрет перемоги та якою була специфіка передвиборчої кампанії в області? Про це ми дізналися в самої Ірини Констанкевич, яка буквально за кілька днів після виборів завітала в гості до Літньої школи журналістики «Дня». Втім, предметом нашого спілкування були не лише вибори і політика, а й тема якості реформи освітньої сфери (досі вона очолювала підкомітет з питань позашкільної, професійної та фахової передвищої освіти і освіти дорослих Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти), стан децентралізації і місцевого самоврядування, перспективи популяризації української мови тощо.

«ЯКЩО ЦЕ ПОТРІБНО ДЛЯ РОЗВИТКУ НАШОГО СУСПІЛЬСТВА, ТО РАДШЕ МИ ПІДТРИМУВАТИМЕМО «СЛУГУ НАРОДУ»

Аліса ПОЛІЩУК, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

— Чим, на вашу думку, була особлива передвиборча кампанія в Волинській області?

— Хоч і побутує міф, що мажоритарка — це завжди гречкосійство, насправді, це складна робота, якщо ти реально працюєш у полі. За мої три роки роботи на окрузі я тісно співпрацювала зі своїми виборцями, побувала за цей час у кожному з 260 населених пунктів, це тисячі кілометрів. Багато мого часу з’їдалося такою польовою роботою, під час якої я вивчала свого виборця і його проблеми. Такого ж принципу дотримувалися й інші переможці на волинських округах. Тому, власне, і посіли перші місця.

Хоч я й підтримала новий Виборчий кодекс, який передбачає скасування мажоритарки, досі залишаюся переконаною, що має бути якась форма роботи з округами: можливо, це двопалатний парламент чи щось інше. Україна велика і дуже різна, нам треба враховувати всі обставини регіонального розвитку. Така організація дає нам чітке розуміння: яким є реальне життя в окрузі, яким воно повинно бути, і що ти повинен для цього зробити. Відкриті списки такого не передбачають. Сьогодні область має п’ять депутатів від округів, якщо запрацює новий Виборчий кодекс, то, ймовірно, ми матимемо лише одного, який фізично не зможе все об’їхати, адже більша частина Волині — це сільська місцевість, ліси, розбиті дороги.

А. П.: — Відомо, що «Слуга народу» матиме свою абсолютну більшість у парламенті. Чи отримували ви пропозиції доєднатися до цієї більшості, чи маєте намір з нею співпрацювати? Де ви взагалі бачите себе в новому парламенті?

— Ні, пропозицій я не отримувала. А щодо того, чи будемо ми підтримувати, я сподіваюся, що це буде вирішено найближчим часом. Очевидно, що будемо, якщо це потрібно для розвитку нашого суспільства. Якщо ми узгодимо позиції щодо головних базових понять, знайдемо порозуміння в гуманітарній і в соціальній сферах, і, можливо, вийдемо на політичний консенсус. Навіть у мене на окрузі 40% підтримали «Слугу народу» в час, коли явка становила 50%.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«УКРОП» ШУКАТИМЕ НОВІ ВАРІАНТИ СВОГО ПОДАЛЬШОГО ІСНУВАННЯ. НАВРЯД ЧИ ВОНО БУДЕ САМОСТІЙНИМ»

А. П.: — Що буде з партією «УКРОП»? Ви матимете свою групу в парламенті?

— «УКРОП» візьме паузу. Так сталося, що після президентських виборів ми не піднялися, а опустилися. Тому партія не пішла на парламентські вибори за списками, було прийнято рішення, що ми йдемо по мажоритарних округах. Представники нашої партії перемогли в багатьох округах, причому не лише на Волині. Також йдеться про депутатів районних, обласних рад. Їх не один десяток.

Сформувати свою партійну групу в парламенті ми не зможемо через те, що окремі люди виграли на своїх округах за допомогою інших партій, переважно «Слуги народу». Тому, очевидно, наша партія шукатиме нові варіанти свого подальшого існування. Однак навряд чи воно буде самостійним.

«МИ В СВОЇХ ФОБІЯХ КЕРУЄМОСЯ СТАРИМИ СХЕМАМИ, А З ЗЕЛЕНСЬКИМ СТАРІ КОНСТРУКТИ НЕ ПРАЦЮЮТЬ»

Олександр ШАРІПОВ, Запорізький національний університет:

— У чому ви бачите рецепт успіху «Слуги народу»? Чому став можливим такий «електоральний майдан»? Абсолютна влада в руках Зеленського і його партії — це шанс чи небезпека для країни?

— Мені здається, що перемогу вони здобули через те, що всі хочуть змін. Я і раніше припускала, що відсотки незадоволених минулою владою, а це 70 — 80%, напряму корелюються з кількістю тих, хто підтримав Зеленського на виборах. Є певна частка небезпеки узурпації влади, адже ми бачимо, що президентська, законодавча і центральна виконавча влади за «Слугую народу». А там, де є такий владний моноліт, завжди існує небезпека авторитаризму та диктатури. Хоча, можливо, ми в своїх фобіях керуємося старими схемами, а з Зеленським старі конструкти не працюють. Тому я оптимістично налаштована побачити не лише аномальну підтримку на виборах, а й аномально якісну роботу представників «Слуги народу» в майбутньому парламенті. Вірю, що Президент та його партія свідомі того, що вони роблять. І країна все-таки рухатиметься вперед.

О. Ш.: — Як ви думаєте, «Слуга народу» формуватиме коаліцію з іншими фракціями та мажоритарниками чи залишиться при своїй монобільшості?

— Дмитро Разумков уже заявив, що вони не проти приєднання мажоритарників, якщо ті пройдуть певний «фейсконтроль». Тобто, очевидно, буде якесь сито, і це правильно. Під час парламентських виборів їхня партія, можливо, набирала людей за принципом: трохи втратити в якості, але зберегти новизну. Якщо буде приєднання депутатів, то, безперечно, треба вже робити якісний, професійний відбір. Для чого добирати? Очевидно, щоб отримати конституційну більшість для внесення змін у Основний Закон, або щоб зробити роботу в комітетах та уряді кращою, де законодавча та виконавча влада працювали б синхронізовано.

О. Ш.: — Конституційна більшість потрібна «Слузі народу», зокрема й щоб зняти депутатську недоторканність. Ваша думка щодо цього? Потрібно знімати депутатську недоторканність повністю чи все-таки залишити парламентарям функціональний імунітет? І як тоді бути з суддями і Президентом? 

— На мою думку, якщо ми говоримо про зняття недоторканності, має бути проведена системна робота. Це стосується і Президента, і народних депутатів, і суддів. Щодо народних депутатів: я брала би до уваги європейський досвід — якщо це кримінальна відповідальність, то перед законом усі рівні, разом з тим, парламентарі мають бути захищені, якщо це стосується політичної позиції, поглядів. Тому я говорила би про часткову недоторканність із дотриманням політичної захищеності.

«РЕФОРМУ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТРЕБА ПЕРЕЗАВАНТАЖУВАТИ. ІДЕЯ — ПРАВИЛЬНА, ШЛЯХИ ВТІЛЕННЯ — НЕ ЗОВСІМ»

О. Ш.: — Попередня влада планувала провести децентралізацію та створення ОТГ до наступних місцевих виборів (осінь 2020 року). Але вже лунають заяви про можливість проведення дострокових місцевих виборів. Як ви до цього ставитеся? Як взагалі оцінюєте реформу децентралізації та органів місцевого самоврядування?

— Гадаю, що буде складно завершити децентралізацію до місцевих виборів восени 2020 року. На мою думку, децентралізацію в певному сенсі можна порівняти з медичною, пенсійною реформами. Вона є невдалою. Ідея правильна, але шляхи втілення, на жаль, не зовсім, тому в підсумку реформа не є і не буде ефективною.

Перша обставина — землі не передані громадам, друга обставина — відсутність достатніх ресурсів для самостійного економічного життя, третя обставина — громада лишилася прив’язана до центрального управління і коштів, які надходять «згори». Ті кошти, які лишаються на місцях, недостатні для самостійного існування. В мене на окрузі вісім ОТГ, які отримують інфраструктурну субвенцію — її вистачає на обов’язкові витрати, але не на розвиток. Ми порахували, що на Волині за нинішньої системи розподілу коштів успішно розвиватися зможуть лише дві громади. Тому реформу децентралізації треба перезавантажувати з урахуванням уже існуючих прорахунків.

«ОСВІТА СЬОГОДНІ МАЄ ВЕЛИКИЙ КОМПЛЕКС ПРОБЛЕМ ЧЕРЕЗ СВОЄ НЕДОФІНАНСУВАННЯ»

Євгенія ШЕВЦОВА, Одеський національний університет імені І.І.Мечникова:

— Не так давно Верховна Рада ухвалила Закон «Про фахову передвищу освіту», ініціатором якого ви були. Цей закон визначає статус українських коледжів та технікумів, адже вони з 2014 року перебували в «підвішеному стані». Але як вирішити цілу низку проблем, які є нагальними для таких закладів: застарілі навчальні програми, некомпетентність викладачів, незадовільний стан приміщень тощо?

— Прийнятий закон якраз дає можливість самостійно вирішувати ці питання. Освіта має великий комплекс проблем через своє недофінансування. Є «Закон про освіту», який передбачає 7% фінансування освітньої сфери, але, на жаль, такої цифри немає і ми не будемо її мати в найближчій перспективі.

Якщо говорити про фахову передвищу освіту, то цим законом ми створили можливість для самостійного розвитку коледжів і технікумів, бо там передбачено багатоканальне фінансування. На відміну від існуючого в усіх ланках освіти МОН фінансування, в даному випадку формула змінена: буде і державне, і регіональне, і з комунальних бюджетів залучення коштів. Раніше існували обмеження, або/або, а тепер може бути і/і. Якщо раніше держава замовляла коледжу, умовно кажучи, 500 місць, то вона їх і фінансувала. А якщо, наприклад, Дніпропетровській області треба не п’ятсот, а тисячу місць, то держава дасть кошти тільки на п’ятсот, а як бути з іншими? Відповідно до нового закону, область зможе дозамовити ще 300, а бізнес, який активно забудовує місто, ще 200 місць. Це і є багатоканальне фінансування. Що це дає в підсумку? Заклади можуть утримувати свої приміщення, матеріально-технічну базу, також бізнес може дати обладнання або свої виробничі площі для стажування, практики, дуальної освіти. Таким чином, ми фактично створили можливість для розвитку фахової вищої освіти.

Друга обставина, чому цей закон прийняли: така ланка освіти як фахова передвища припиняла своє існування з 1 січня 2020 року. Тож якби ми не ухвалили цей закон у червні місяці, то по суті, уже з наступного року втрачали б приблизно 700 коледжів. А це майже 380 тисяч студентів і десь 40 тисяч викладачів.

«Я ХОТІЛА Б, ЩОБ У НОВОМУ ПАРЛАМЕНТІ МИ ПОВЕРНУЛИСЯ ДО РОЗГЛЯДУ ЗАКОНУ «ПРО ПОВНУ ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ»

Є. Ш.: — Верховна Рада восьмого скликання прийняла низку законів, які стосуються освіти. Які ще необхідні кроки, зокрема законодавчі, в цьому напрямі? В якому стані в цілому нині перебуває реформа освітньої сфери?

— 2017 року було ухвалено Закон «Про освіту», який передбачав, що наступного року мали бути ухвалені профільні закони: про дошкілля, про повну загальну середню освіту, профтехосвіту, фахову передвищу освіту. З усього цього переліку поки що ухвалили лише один — про фахову передвищу. Був опрацьований також законопроєкт про профтехосвіту (я була в складі робочої групи), який ще в грудні 2018 року можна було вносити до парламентського комітету. Але, на жаль, уряд не підтримав цю ініціативу. Я припускаю, що головним фактором стали застереження Міністерства фінансів.

Я хотіла б, щоб у новому парламенті ми повернулися до розгляду закону «Про повну загальну середню освіту». І щоб для обговорення такого вкрай серйозного документа, який стосується і учнів, і батьків, і загалом нашого суспільства в комітеті була не меншістю, а все ж таки більшість. Без повної загальної середньої освіти думати, що в нас в суспільстві все буде добре, це утопія.

Також паралельно ми працювали в робочій групі над законопроєктом про позашкілля. Він десь на 70% готовий, але знову ж таки, базовим є розуміння кореляції з умовами децентралізації. Бо позашкілля переноситься на фінансування місцевих бюджетів. А вони не в змозі утримувати таку кількість закладів. Тому, як показує практика, вони оптимізовуються, скорочуються, і в підсумку ми втрачаємо творчих дітей. До прикладу, в мене на окрузі була створена Ківерцівська ОТГ: через те, що вони не можуть фінансувати ці заклади, з трьох утворили один. Говорити про те, що ми чекаємо креативного молодого українця — нереально в умовах такої децентралізації. Якщо держава не подбає про позашкілля, ми будемо мати дуже велику проблему. Тому що лише школи недостатньо для повноцінного розвитку дитини. Також обов’язково варто подбати про фінансування місцевих бібліотек.

«ЩОБ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ РОЗМОВЛЯЛИ, ВОНА МАЄ БУТИ ПУБЛІЧНО ЗАХИЩЕНОЮ І ПРОФІНАНСОВАНОЮ»

Марія НАУМЕНКО, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя:

— В своїй статті ви наполягаєте на тому, що українська мова повинна бути присутньою в усіх сферах життя: радіо, телебаченні, літературі... Як відомо, нещодавно набув чинності Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що затверджує українську мову в державних установах. Але що потрібно зробити, щоб українці заговорило українською в побуті? Чи достатньо буде цього для відродження нашої мови? І як скоро, на вашу думку, це відбудеться?

— Для того, щоб українською мовою розмовляли й більше користувалися, вона має бути публічно захищеною і профінансованою. Дайте більші можливостей для української книжки через мінімальне оподаткування, дешевший папір. Чому газета «День», яка маючи такий якісний продукт, повинна думати: звідки залучити додаткові гроші. Чому ваше видання, яке десятиліттями має патріотичну державну політику, повинно шукати якісь додаткові можливості для фінансування? Я вважаю, що лише через фінансову підтримку, через зменшення оподаткування, через додаткові канали необхідно підтримувати медійний продукт. Ще з дитинства я пам’ятаю, що вчителям російської мови доплачували 15% за викладання російської мови. В такий спосіб радянська влада стимулювала вступників йти на спеціальність «російська філологія та література», тому їх було в 10 разів більше, ніж на спеціальності «українська філологія та література». Треба показати, що держава готова підтримати фінансово — видавництва, друкарні, ЗМІ..., і дати їм належні умови для розвитку.

«СТОЇТЬ ПИТАННЯ — ВІДНОВИТИ ПІЛЬГИ ДЛЯ «ЧОРНОБИЛЬЦІВ» ЧИ РОЗРОБЛЯТИ ЯКІСЬ ІНШІ МЕХАНІЗМИ»

Василь СЕМЕНЧЕНКО, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя:

— В Україні все гострішим стає питання урізання пільг та невиконання державою своїх обов’язків перед «чорнобильцями». Чи є у вас пропозиції вирішення цієї проблеми?

— Річ у тім, що «чорнобильці» були соціально захищені на законодавчому рівні, але 2015 року урядом Яценюка більшість пільг скасували. Тому стоїть питання — відновити ці пільги чи розробляти якісь інші механізми? Якраз нещодавно в мене була зустріч із представниками громадських організацій «чорнобильців» на Волині. Ми домовилися, що як тільки я складу присягу в новому парламенті, то ми зустрінемося за круглим столом і обговоримо, як далі працювати над розв’язанням проблем «чорнобильців». Одна з основних — лікування, реабілітація та санаторно-курортний відпочинок. На жаль, дуже велика кількість онкохворих саме на Волині, адже наш регіон був уражений хмарою з Чорнобиля. Ми маємо статистику онкохворих і лише за допомогою цього можемо довести, що Чорнобиль досі фонить. Ви знаєте, що я відстоювала харчування дітей чорнобильців? Дуже часто пишуть у інтернеті й сміються: «Що це за діти — чорнобильці», а насправді їх майже 100 тисяч в Україні — ось ті вісім областей, які зачепила радіоактивна хмара. Ми плануємо отримати більші кошти для гарячого харчування дітей, але всі ці питання ще треба пропрацювати.

Аліса ПОЛІЩУК, Літня школа журналістики «Дня»-2019
Газета: