Візит держсекретаря США Рекса Тіллерсона до України мав велике значення. Адже після зустрічі в німецькому Гамбурзі президентів США Дональда Трампа та Росії Володимира Путіна, для нас — країни, яка вже четвертий рік потерпає від російської агресії, важливо з перших вуст дізнатися про питання, які безпосередньо стосувалися ситуації в Україні. Звичайно, російські пропагандистські ЗМІ одразу заговорили, що, мовляв, Тіллерсон приїхав до України, щоб поставити «київський режим» перед фактом, про що домовилися Трамп і Путін. Насправді ж, приїзд держсекретаря США свідчить, що американці посилюють свою політику в регіоні. І це позитивний сигнал.
«Найвірогідніше в липні відбудеться телефонна розмова у Нормандському форматі на рівні лідерів. І ми не виключаємо, що за підсумками цієї телефонної розмови нам вдасться організувати саміт. Ми маємо твердий оптимізм на предмет того, що після саміту нам вдасться забезпечити реалізацію безпекового компоненту Мінських угод», — заявив Президент Петро Порошенко після зустрічі з Рексом Тіллерсоном і додав, що Україна розраховує на дуже активну роль Сполучених Штатів, а також подякував за повну підтримку Мінського процесу. При цьому він зазначив, що ця підтримка базується, зокрема, на домовленостях між Україною та США в межах Будапештського меморандуму.
Із конкретних кроків. Президент з приємністю відзначив призначення Спеціального представника США для співпраці в українському напрямку Курта Волкера, який у складі делегації США прибув в Україну і залишиться на кілька днів для того, щоб одразу ж розпочати ефективну і скоординовану співпрацю.
Зі свого боку держсекретар Тіллерсон у виступі заявив, що США зацікавлені у відновленні територіальної цілісності України. «Ми зацікавлені в безпеці всіх українських громадян, і фундаментом для цього є український суверенітет. Я переконаний, що ми можемо досягти прогресу. І під час дискусій з росіянами я говорив, що вони мають вжити перших заходів: припинення вогню, відведення важких озброєнь і допуск спостерігачів на всю територію. Росія має вплинути на бойовиків, яких вона повністю контролює, щоби спостерігачі отримали доступ до всієї території, включно з українсько-російським кордоном, який не контролює Київ, а не лише по лінії розмежування», — сказав держсекретар США.
«Ми розчаровані просуванням Мінського процесу, тому нами було ухвалено рішення про призначення спеціального посланника, який буде безпосередньо залучений до переговорного процесу Нормандської групи. Сподіваюсь, ми зможемо змінити цю динаміку і досягти прогресу. Санкції США зберігатимуться, доки Росія не зробить реверсу в діях, які призвели до нинішньої ситуації: анексії Криму та агресії на сході України», — наголосив Тіллерсон.
Звичайно, санкції мають залишатися, але потрібні більш дієві кроки. Це стосується не лише реформ у самій Україні, а й рішучих дій з боку Заходу. Чи можна розраховувати на те, що після останніх подій ситуація зміниться? «Проблема розподіляється на кілька напрямків, — коментує «Дню» американіст, професор, Дипломатична академія МЗС України Олександр ЦВЄТКОВ. — Найголовніший аспект — це підхід американської адміністрації до проблеми в ситуації з Україною під кутом зору геополітичного аналізу, відносин з РФ і врегулювання конфлікту. У цьому разі можна тільки вітати призначення спеціального представника Адміністрації президента США оскільки це означає, що поступово американська «машина» і, зокрема, Держдепартамент набирає обертів для практичної роботи. До цього часу була імпульсивна реакція на події в Україні».
«Сам візит державного секретаря США в Україну після зустрічі G20 — це теж ознайомлення української сторони зі змістом перемовин G20, — каже експерт. — Не всі звертають увагу, що сам майданчик G20 розрахований на координацію і знаходження комунікації між різними сторонами. Тому, крім 20 країн-учасниць, запрошено також гостей, які представляють різні організації. Оскільки Україна не брала безпосередньої участі в G20, візит Тіллерсона надав можливість звірити бачення американської та української сторін і відпрацювати спільний курс».
«Від того, як Держдеп буде вести цю політику, залежить, які сигнали будуть направлені у Конгрес США, — зазначає Олександр Цвєтков. — Республіканці зацікавлені в тому, щоб було поєднання зусиль Конгресу та Адміністрації США у вирішенні багатьох питань і, зокрема, питання війни РФ проти України. Розгортання цієї нормальної, практичної роботи державного департаменту і, зокрема, призначення Спецпредставника дасть змогу просуватися вперед. До українського питання тепер буде приділено більше уваги. «Букет зустрічей», які відбуваються в Україні, доводять те, що набирається критична маса для просування далі. Дуже важливо для України в цьому плані не просто чекати і спостерігати, а й пропонувати свої можливі кроки. Ніхто за нас у міжнародному порядку наших проблем не розв’яже».
Показовою під час візиту Тіллерсона стала його зустріч з молодими представниками влади та громадського сектору. «Щойно із зустрічі з держсекретарем Тіллерсоном, — пише у себе в «ФБ» виконавчий директор Центру протидії корупції Дар’я КАЛЕНЮК. — Він вирішив зустрітися з молодими реформаторами до зустрічі з Порошенком. Пояснила держсекретарю, чому велика політична корупція блокує всі реформи в державі — корупціонери розкрадають державні ресурси, потім інвестують чорний кеш у вибори, отримують державні посади, щоб далі красти. Корупціонери поза конкуренцією, вони роблять гроші на штучних монополіях і не пускають іноземних інвесторів. І це можливо із-за того, що правоохоронні органи залежні від політиків та кришують всі ці схеми. Як то ГПУ... Попросила пана Тіллерсона передати Президентові два меседжі: 1) створити швидко антикорупційний суд з окремою процедурою добору суддів, 2) припинити атаку на НАБУ».
«Усі спікери від України (на зустрічі з Тіллерсоном. — Ред.) підтвердили, що за останні три роки в багатьох областях були закладені основи для реформ, — це вже пише інший учасник зустрічі, народний депутат Мустафа НАЙЄМ. — У деяких сферах є досягнення, і про це важливо і потрібно говорити. Окремо ми сказали про критичність допомоги з боку США в реформах, але вказали на необхідність більш жорстких вимог до українського уряду і Президента країни з конкретних реформ, у конкретних сферах. Що важливо, кожна, абсолютно кожна (!) тема закінчувалася репліками і питаннями про боротьбу з корупцією: хто за цим стоїть, чому не вдалося усунути, в чому проблема (в людях або законах) і хто цьому чинить опір. Я просив лише одного: перестати грати в завуальовані форми і говорити з лідерами України прямо. Зараз це критично важливо».
Проблеми дійсно існують. Про необхідність боротьби з корупцією в Україні західні лідери говорять постійно, причому стосується це кожної влади в нашій країні. Та й українці самі розуміють, що ця, як і інші внутрішні проблеми, є першочерговою. Однак хочеться звернути увагу на інший аспект. Зустрічі молодих політиків і представників громадського сектору з високопоставленими чиновниками західних країн, зокрема США, практикувалися і за попередньої адміністрації американського президента Барака Обами. Причому склад українських представників часто є одним і тим же, наприклад, Мустафа Найєм майже кожного разу перебуває в складі української делегації і розповідає про корупцію в Україні. Хоча потрапив він до парламенту саме за списками президентської партії «Блок Петра Порошенка», а головне — досі є членом цієї парламентської фракції.
«Тіллерсон і американське посольство мають право самі вирішувати, де, коли і з ким їм зустрічатися. Але коли на цій зустрічі я побачив, що в часи декомунізації в Україні Тіллерсону дарують журнал «Огонек» та іншу радянську пропагандистську продукцію (відповідний дарунок зробив Мустафа Найєм. — Ред.) замість того, щоб подарувати, наприклад, «Україна Incognita» з Бібліотеки газети «День», то це виглядає як мінімум дивно, — коментує «Дню» народний депутат Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, фракція «Народний фронт». — Щодо зустрічі згаданих реформаторів із Тіллерсоном, то такої ініціативи від парламенту не було. Можливо, це є певною мірою недоопрацювання з боку нашого Міністерства закордонних справ, тому що держава мала б брати ініціативу на себе, організовувати зустріч Тіллерсона із представниками різних фракцій Верховної Ради, як це зазвичай відбувається, і зустрічі з тими людьми, які відповідають за безпеку і оборону держави. Вважаю, що набагато важливіше було б Тіллерсону зустрітися з тими парламентарями, які відповідають не лише за безпеку і оборону, а й за міжнародні відносини. Зокрема, у нас є відповідний Комітет у закордонних справах на чолі з Ганною Гопко і Комітет з європейської інтеграції (у коментарі «Дню» голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко заявила, що її на цю зустріч не запросили. — Ред.)».
Навряд чи Рекс Тіллерсон займався цими питаннями, бо це все-таки прерогатива посольства. «Зустріч із так званими реформаторами організовувало американське посольство, в якому сидять ті ж самі люди, які сиділи там за попередньої американської адміністрації, — коментує «Дню» народний депутат Юрій ЛУЦЕНКО, фракція «Батьківщина». — Таким чином виходить, що той набір думок, який був озвучений, вигідний відповідним американським чиновникам в посольстві. Питання ще і в тому, хто цих людей на зустрічі із Тіллерсоном називає реформаторами. Той, хто їх так називає, і був долучений до формування цього пулу депутатів, які провели зустріч із американським держсекретарем. У нас є виконавча гілка влади, яка й повинна мати стосунок до реформ. Ті ж, хто був на згаданій зустрічі, до реформ стосунку не мають».
На тлі такого важливого візиту Тіллерсона до України йдеться про імітацію. Ось в чому головна проблема. Не будемо говорити про всіх учасників української «реформаторської» делегації на зустрічі з держсекретарем США, але щодо окремих з них є питання. Чому ці люди називаються реформаторами? Хто для цього підготував ґрунт? Про що свідчить, що той же Мустафа Найєм є постійним гостем заходів родини Кучми — Пінчука (Ялтинський форум, український ланч в Давосі...) і постійним учасником вищезгаданих зустрічей? Чому виглядає так, що зовнішня політика країни, особливо на американському напрямку, залежить від окремого клану в Україні, який, наприклад під час виборчої кампанії в США, підтримував Гілларі Клінтон (принаймні про це писали американські ЗМІ)? Питання...
