Треба було продовжити свято, розпочате мундіалем, і якщо не хлібом, то видовищами відвернути увагу народу від суворої реальності, що полягає в майбутньому підвищенні податків і пенсійного віку. Основні торжества були в Петербурзі, де президент Володимир Путін з борту катера виголосив духопідйомну промову, тоді як судна дрібніші пройшли парадним строєм по Неві, а судна більші, зокрема корвет, фрегат і атомний підводний човен, зробили те ж саме на кронштадтському рейді.
Довірливих іноземних кореспондентів запевняли, що їм демонструють новітні зразки російської військово-морської та авіаційної техніки (у небі барвисте шоу представила глядачам авіація Західного військового округу і Північного флоту). І вони-таки через незнання повірили. Наприклад, кореспондент американського телеканала CNN Фредерік Пляйтген заявив, що ось цим парадом Росія нагадує світові про те, що вона — потужна військова держава. І додав: «Думаю, що з-поміж іншого росіяни показують цими військовими навчаннями, і особливо сьогоднішнім парадом, демонстрацією морській потужності, що ви можете налагоджувати з нами відносини, але ви маєте розуміти, що ми, як і раніше, дуже потужна військова держава. Іншими словами, росіяни кажуть, що з одного боку, вони хочуть поліпшення відносин — цього зараз дуже складно домогтися, — але з другого боку, вони показують, що їхні сили постійно модернізуються».
А Путін сказав правильні слова щодо того, що «честь і мужність, вірність обов’язкові, присязі були й залишаються основою блискучих перемог наших військових моряків. Ось вже понад три століття вітчизняний флот стверджує статус Росії як потужної морської держави, здатної непохитно обстоювати свої національні інтереси, захищати рідну землю». Звучить начебто красиво, лише якщо вдуматися, свою останню перемогу російський військово-морський флот здобув аж 165 років тому — 1853 року над турками в Синопі. Відтоді був розгром флоту в російсько-японській війні і загалом мало вдалі дії в Першій і особливо в Другій світовій війні, коли остання значна битва на морі завершилася затопленням люфтвафе двох радянських есмінців і лідера поблизу берегів Криму в жовтні 1943 року. Як у радянських, так і в сучасних російських збройних силах флот, як правило, видавався дорогою, але не дуже корисною іграшкою, на яку доводилося витрачати силу-силенну грошей без помітної віддачі.
Путін також стверджував, що «відданість Вітчизні... надихала корабелів і суднобудівників на досягнення нових вершин інженерної думки. Ми по праву пишаємося нашим військово-морським флотом, нашими військово-морськими силами, їхнім високим рівнем боєготовності, стратегічними, тактичними і оперативними можливостями, силою і красою нашого рідного флоту». А на прийомі з нагоди Дня Військово-морського флоту президент бадьоро відрапортував: «Цього року на флот вже надійшли чотири надводні кораблі, один протидиверсійний катер і три судна забезпечення. Загалом же за 2018 рік флот має отримати 26 нових кораблів, катерів і суден, зокрема чотири кораблі з ракетним комплексом «Калібр»».
Насправді за цими гучними словами практично нічого реального не стоїть. Ті дрібні судна, якими поповнюється російський флот, добре використовувати лише проти таких супротивників, які не мають у своєму розпорядженні жодної серйозної системи протикорабельної оборони, наприклад, проти сирійських повстанців (цікаво було б дізнатися, що за звір такий «протидиверсійний катер»). Фактично вся потужність сучасного російського військово-морського флоту зводиться до його атомних підводних човнів, оснащених стратегічними ракетами з термоядерними боєголовками. Це те, що реально вселяє страх потенційним супротивникам, незважаючи на те, що за рівнем шуму, так само як і за рівнем підготовки екіпажів, російські підводні човни значно поступаються американським аналогам. Отже, велика ймовірність, що в разі реальної війни той-таки «Орел» чи «Юрій Долгорукий» будуть помічені і нейтралізовані ще до того, як вони встигнуть запустити ракети. І не факт, звичайно, пам’ятаючи останні досягнення «Роскосмосу», що з-поміж запущених російських ракет усі досягнуть мети. Просто тієї кількості ракет, які долетять до Америки і Європи, все одно вистачить, аби завдати ворогові неприйнятної для нього шкоди.
За межами ж своєї ракетно-ядерної компоненти російський флот, звичайно, у змозі впоратися з флотами України чи Грузії, але аж ніяк не з флотами держав НАТО, яким він безнадійно програє за всіма статтями. Характерними є розмови, що тривають вже чверть століття, про необхідність для Росії мати ударні авіаносці. Особливо безглуздо вони звучать зараз, коли єдиний російський авіаносець «Адмірал Ковальов» став на багаторічний ремонт, і, отже, льотчикам ніде буде відпрацьовувати зліт і, головне, посадку на авіаносець. Можливість російської промисловості побудувати атомний авіаносець ударного типу викликає великі сумніви, але в будь-якому разі будівництво такого корабля в Росії займе 20—25 років. І до моменту свого введення він гарантовано перетвориться на дорогу і непотрібну іграшку, оскільки не буде пілотів, здатних садити літаки на авіаносець. Проблема вирішувалася б, якби Росія спочатку будувала невеличкі ескортні авіаносці. Та ось біда, через нечисленнісь торговельного флоту Росії і невеликий обсяг морської торгівлі їм було б нічого ескортувати. А без ударних авіаносців російському військовому флотові у світовому океані робити нічого. І американські адмірали, на відміну від журналістів, щодо його реальної боєздатності не помиляються.
І, як повелося, військово-морський парад не обійшовся без прикрих випадків. Проходячи по Неві, десантний катер врізався в опору мосту. На щастя, удар припав по дотичній, жодних серйозних пошкоджень ні міст, ні катер не отримали, а екіпаж останнього відбувся легким переляком. Але російські адмірали категорично заперечували, що якісь випадки під час параду в Петербурзі взагалі мали місце. Тут далася взнаки давня традиція російського офіцерства і генералітету брехати всім, і передусім власному начальству, так само, як і потенційним супротивникам і союзникам. Але, на лихо адміралів, цього разу інцидент із катером потрапив у камеру кореспондента російського пропагандистського каналу RT. Отже, адміральську брехню було дуже швидко викрито перед усім світом.
