Цього тижня з’явилось повідомлення про те, що медики Першого мобільного шпиталю ім. Пирогова залишають зону бойових дій. Насправді ПДМШ не залишив схід, а лише тимчасово відійшов з позицій військових частин. Пов’язано це виключно з бюрократичними моментами. Враховуючи загострення ситуації на сході, присутність медиків ПДМШ на теренах, звідки цивільні лікарі здебільшого виїхали, вкрай необхідна. «День» у червні мав можливість безпосередньо потрапити в лікарні й бліндажі ПДМШ, які розміщені в безпосередній близькості до лінії фронту («День» за 19 червня 2016 р.). Окремо варто виділити роль лікарів не лише у допомозі військовим, а й у роботі з місцевим населенням. Про ситуацію говоримо із засновником ПДМШ імені Пирогова Геннадієм ДРУЗЕНКОМ.
«ЛІКАРІ ПДМШ ТИМЧАСОВО ПОЛИШАЮТЬ ЛИШЕ ВІЙСЬКОВІ ЧАСТИНИ, А НЕ СХІД»
— Пане Геннадію, у ЗМІ з’явились повідомлення про те, що ПДМШ виходить із зони АТО. Ви залишаєте схід?
— Заява про те, що медики-добровольці з мобільного шпиталю ім. Пирогова покинули зону АТО, дещо перекручена. Насправді ПДМШ виводить медиків з місць тимчасової дислокації військових частин, але залишається на базі цивільних лікарень на сході. Наприклад, в Попасній ми залишаємось, хоча з військових частин ми виходимо. До речі, скоро ми будемо у Волновасі. Ці міста розташовані в безпосередній близькості до лінії фронту.
— Якими є об’єктивні причини відходу?
— Досі не був оформлений статус наших лікарів. Тобто не був виданий наказ про залучення цих осіб до проведення АТО. Відповідно виникає запитання — що роблять цивільні лікарі на території закритих військових частин з точки зору юриспруденції? На яких підставах вони перебували там? На це немає задовільної відповіді. Тому ми вимушені були вивести своїх лікарів. Але сподіваюсь, що ця пауза надовго не затягнеться. Військові обіцяють, що це питання буде ось-ось вирішено. Але це «ось-ось» затягнулося на три місяці, і я мусив зробити паузу, щоб прискорити процес.
— Зараз ми бачимо суттєве загострення на фронті, відповідно потреба в лікарях зростає.
— Саме це загострення, яке мало так чи інакше статися, і має підштовхнути відповідальних осіб до того, щоб пришвидшити відповідні технічні питання щодо перебування ПДМШ в зоні АТО. Адже щодоби ми втрачаємо бійців, і присутність лікарів там вкрай необхідна. Зрозумійте, що кожен боєць, якого не змогли врятувати лікарі, — це розслідування, де питання медицини вже переходить в площину питань правової сфери. Щоб потрапити у військову частину, вам як журналісту потрібна акредитація. Відповідно і медикам потрібні формальні підстави для перебування там. Якщо медик виявився безсилим і не врятував бійця, то приїжджає прокурор, і у нього виникає конкретне запитання до конкретного медика, який займався порятунком загиблого. Якщо у медика не буде підстав для перебування на режимному об’єкті і ніхто офіційно його не залучав, то і медику, і командиру частини світить ув’язнення. Я був і у Муженка, і у Полторака на прийомі. Потрібен наказ, який складається з трьох абзаців, про залучення до проведення АТО. Штаб АТО такого ніколи не робив, тому йому треба набратися сміливості і вперше видати такий наказ. Щойно ми отримаємо такий документ, то ПДМШ швидко відновить співпрацю. У нас є люди, засоби і бажання. Більше того, на сході є величезна потреба в нас.
— За новою ротацією будуть залучені вже старі учасники чи й нові медики?
— Це як завжди буде мікс. У нас є досвідчені люди в цій справі, а є й ті, хто бажають долучитися до нашого проекту. 1 серпня з новою ротацією ми заступаємо у Волновасі і Попасній. Цим людям оформлюють відрядження, і вони потраплять до цивільних лікарень. Те, що кожної ротації до нас долучаються нові лікарі — це дуже важливо, адже таким чином ми формуємо цілий сегмент лікарів, які мають досвід медичної допомоги саме в умовах бойових дій. У випадку розгортання масштабної війни такі лікарі вкрай необхідні. Держава мала б звернути на це увагу і перейняти або залучати наш досвід. Поки ми зустрічаємось з конфліктом світоглядів — ефективною організацією процесу і бюрократичною закостенілістю.
