Старт політичного сезону розпочинається 5 вересня. Зазвичай це пов’язано з відкриттям осінньої парламентської сесії. Засмаглі й відпочилі народні депутати навіть уже встигли «засвітитися» на погоджувальній нараді парламенту і пропіарити деякі лозунги та заяви. Звичайно, кожна людина має право на відпочинок, яке гарантоване Конституцією, але наші обранці не обтяжують себе роботою навіть у робочий час, тим паче в літню пору. Так було завжди. Просто у воюючій країні це виглядає занадто цинічно, особливо коли, наприклад, американські конгресмени запроваджують серйозні санкції проти нашого ворога Кремля, а більшість українських депутатів ніжиться на островах... І ось вони повернулися.
Голова ВР Андрій Парубій заявив, що цієї осені для Верховної Ради у пріоритеті п’ять реформ: освітня, медична, судова, пенсійна та реформа парламенту. «Осінь повинна пройти під знаком реформ. Минулої весни ми підготували базу для багатьох важливих та фундаментальних реформ, і у нас є шанс, і я впевнений: у нас є відповідальність, щоб кожну з цих реформ ми могли розглянути в залі», — сказав Парубій. Почати спікер запропонував із розгляду реформи освіти. А наступна — залежить від консультацій. Серед нагальних питань, які має розглянути парламент на сесії, — кадрові питання, які залишилися ще з весни минулого року, зокрема склад ЦВК, Рахункової палати і призначення нового Уповноваженого з прав людини.
До речі, з приводу Центрвиборчкому — це взагалі ганьба, бо з п’ятнадцяти членів нинішнього складу ЦВК у дванадцяти семирічний термін повноважень добіг кінця ще в червні 2014 року (у ще одного — в лютому 2017-го). Але досі нового складу ЦВК немає...
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Фракція «БПП» у Верховній Раді, за словами голови фракції Артура Герасимова, підтримає ухвалення в цілому законопроекту про реформу системи освіти і вимагає розглянути на першому пленарному тижні законопроекти щодо судової реформи. А у фракції Радикальної партії наполягають на участі парламенту в підготовці законопроекту про реінтеграцію Донбасу. У свою чергу, лідер «Батьківщина» Юлія Тимошенко заявляє про проведення консультацій щодо об’єднання зусиль з опозиційними демократичними політичними силами. А глава фракції «Народного фронту» Максим Бурбак наголосив, що державні органи влади повинні не допустити виникнення реальних загроз для України у зв’язку з проведенням російсько-білоруських військових навчань «Захід-2017».
Своє слово сказав і прем’єр-міністр Володимир Гройсман. Він наголосив, що нова сесія Верховної Ради може стати значним кроком на шляху системних змін країни та проведення фундаментальних реформ: «226 голосів парламентарів дадуть можливість підняти пенсії дев’яти мільйонам пенсіонерів. Цього чекали десятиріччями. Ми маємо провести якісну освітню реформу. Ми маємо здійснити реформу системи охорони здоров’я й ухвалити важливі законопроекти, які впливатимуть на розвиток бізнесу. Що нам потрібно сьогодні? Відповідальність кожної політичної сили — кожного народного депутата, аби ця сесія була успішною і дала нам можливість продовжити зміни, і щоб люди ці зміни відчували».
Про «зміни» в Україні вже сказано стільки, що від самих цих слів, дуже потрібних нашій країні, людей часто просто нудить. Тож чи варто очікувати якихось кардинальних реформ і встановлення нормальних правил гри в цьому політичному сезоні? Яким він може бути? І чи варто очікувати якихось «землетрусів» у політикумі?
«ГАДАТИ, ЩО ЦЕНТР ВЛАДИ ПЕРЕМІСТИТЬСЯ ІЗ БАНКОВОЇ НА ГРУШЕВСЬКОГО, НЕ ВАРТО»
Геннадій ДРУЗЕНКО, правник, публіцист:
— Новий політичний сезон обіцяє бути цікавим. Президент власноруч витягнув Саакашвілі із політичного нафталіну, і можна сказати, що цей сезон може бути відкритий саме цією історією. Це приблизно саме той ефект, який спрацював у неділю на Грушевського, коли молодики просто розтрощили вітрини магазину. Ситуація ясна: якщо не діє закон, то включається вулиця. І тут є відчуття того, що Порошенко перегнув палицю: хочу — даю громадянство за одну ніч, а хочу — забираю.
Це тренд, який абсолютно протилежний правовій державі. І в народі є настрій, що проти цього треба протестувати. З іншого боку, бачимо, що підливають масло у вогонь правоохоронні органи, які почали підточувати депутатський корпус. На Банковій, мабуть, гадають, що це стимулюватиме дисципліну, але це може викликати і реальний бунт. Генпрокуратура фактично отримала «гарбуза» від депутатів. Останні захищатимуться від нівелювання депутатського імунітету, і це погрожує остаточним розвалом і без того де-факто неіснуючої, а точніше, ситуативної коаліції. Як тільки не буде вистачати голосів, щоб проголосувати ключові законопроекти, то постане питання щодо перевиборів.
У Порошенка буде спокуса зіграти на випередження, користуючись тим, що ще свіжа пам’ять про безвіз, про асоціацію з ЄС. Якщо ці аргументи люди забудуть, то, боюся, що крім репресивної машини, у нього вже важелів не буде. Тому з 10 вересня ми побачимо, чи з’явилась нова хвиля парламентарів з претензією на зміни, чи, навпаки, вона захлинулася і владі вдалось її збити на зльоті. Я б радив депутатам нагадати, що вони законодавці і вони формують уряд. Тобто центр влади у нас сьогодні мав би бути в парламенті, а де-факто він є на Банковій. І це показник того, що в Україні відсутні нормальні ідеологічні партії. При цьому домінують проекти, які створені під вибори та конкретні запити. Тому ми не бачимо платформ для об’єднання. У західних країнах коаліція об’єднується задля якоїсь програми. Скажіть: у нас «Народний фронт» лівий чи правий? Яка за ним ідеологія? Ніхто вам не дасть на це відповіді, бо в політичних партіях у нас є «порошенківці», «аваківці» або «яценюківці». Це люди, які, з одного боку, займаються популізмом, а з другого — нарощуванням власних капіталів. За такої ситуації парламент завжди буде програвати Президентові. А все це тому, що немає остаточного розуміння, що таке парламент. Вони просто штампують уже готові рішення, а не створюють. Тому гадати, що центр влади переміститься із Банкової на Грушевського, не варто.
Замість парламенту існує невеличка група осіб, які ухвалюють рішення. Парламент — це похідна від політичної інфраструктури в країні. За відсутності партій як таких важко говорити про парламентаризм у країні. Ми майже відійшли від мажоритарної системи, коли люди хоча б представляли певну територію, а справжніх партійних проектів ми не маємо. Тому доки ми не побачимо справжніх партій, ми не побачимо і парламенту.
«ЗАРАЗ МИ ПЕРЕЖИВАЄМО ПОСТРЕВОЛЮЦІЙНИЙ ЕТАП...»
Вікторія ПОДГОРНА, політолог:
— Соціологія показує, що суспільство зараз вимагає економічні реформи, а отже, в Раді будуть намагання провести якісь реформи. Підвищення рівня життя — це ключова вимога більшості українців. Уряд, парламент, Президент все це бачать. Тому вони будуть щось проштовхувати із певного набору реформ. Гадаю, що перш за все, це буде реформа медицини, освітня реформа тощо. Тим більше, що є тиск із боку Заходу. Все це займе час та увагу суспільства.
З іншого боку, в суспільстві наростають дуже негативні тенденції, які проявляються різним чином. Все це реакція на те, що якісних і дієвих реформ до цього часу фактично не було. Головні зміни мали б відбутися у відході від кланово-олігархічної системи. Але цього не відбувається, а отже, жодних суттєвих змін просто не може бути. Відповідно жоден інвестор до нас не прийде за таких умов.
Зазначу, що на порядок денний виходять такі питання, як мова і культура. Все це, безумовно, дуже важливо. Але коли ці питання домінують за відсутності інших корінних реформ, то це викликає занепокоєння. Світовий досвід доводить, що національні питання ніколи не призводили до загального зростання добробуту та конструктиву в суспільстві, якщо ці питання виокремлювати у головний пул. Тому тут є великий ризик підмінити одні речі іншими. Важливо зосереджуватись не на тому, що розколює суспільство, а на тому, що об’єднує. Дуже важливо уникати спекулятивних тем, які особливо популярні у тих, хто позиціонує себе як націонал-патріотів, а насправді є націонал-популістами. Це не призведе до розвитку мови, культури чи нашої ідентичності, а, навпаки, спекулятивно заведе нас у черговий глухий кут. До цього нас дуже заохочує Путін.
Зараз ми переживаємо постреволюційний етап, коли популістські й радикальні сили знаходять свою нішу.
Я не думаю, що будуть дострокові вибори до парламенту, але водночас не вважаю, що все відбувається благополучно. Ми маємо досить тривожні тенденції в суспільстві. Думаю, ще два роки буде розігруватися політичний театр.
