Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Декомунізація чи профанація?

Віце-прем’єр В’ячеслав Кириленко запропонував відмовитися від 40 років української космонавтики
14 квітня, 2017 - 12:02
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Дивні речі часом кояться в Україні. Ось одна з них, вельми показова.

12 квітня на засіданні Кабміну, за повідомленнями мас-медіа, відбулася цікава розмова. Спочатку віце-прем’єр, він же міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, Геннадій Зубко привітав усіх зі всесвітнім Днем авіації та космонавтики. «І якщо згадати про декомунізацію — то (варто) просто подивитися в інтернеті на фотографію Сергія Павловича Корольова, який був народжений в Україні, в Житомирі, який закінчив Київський політехнічний інститут, який був ув’язнений комуністичним режимом на 10 років за підрив промисловості й транспорту. Це — знакова історія, що багато речей відбувалося супроти, а не завдяки», — наголосив він. Натомість інший віце-прем’єр, куратор гуманітарної царини В’ячеслав Кириленко, зауважив, що в Україні треба перенести День космонавтики з 12 квітня на іншу дату — наприклад, на 19 листопада: «Перший космонавт СССР — Юрій Гагарін, перший космонавт відновленої української незалежності — Леонід Каденюк. Сергій Павлович Корольов — це видатний українець, сумнівів немає, але ми повинні переорієнтовувати весь наш світогляд на те, що зроблено українцями для України... Тому якщо в нас сьогодні ще досі День космонавтики — совєтській, по суті, ми повинні звернутися до Президента Петра Порошенка, щоб він видав указ про іншу дату, як він це зробив із Днем захисника вітчизни, якоїсь уявної й умовної, перенісши його з 23 лютого  на 14 жовтня, створивши День захисника України».

У ході подальшої розмови віце-прем’єр Зубко уточнив: «Річ у тім, що є указ президента від 1997 року, який саме визначає День всесвітньої авіації та космонавтики, який уже підписано в незалежній Україні». У відповідь віце-прем’єр Кириленко заявив: «От я й кажу, що ми повинні звернутися, щоб Президент визначив Днем космонавтики ту дату, яка стосується української новітньої історії — наприклад, день польоту першого українського космонавта Леоніда Каденюка, Героя України і нашого сучасника! Ми повинні наших сучасників шанувати й себе поважати». Зубко додав: «Сергій Павлович Корольов — це наш, практично громадянин України». Кириленко відповів: «Я про це й сказав... Ми всі на шляху значно складнішого і навіть більш важливого процесу, який називається «деколонізація»... І цю деколонізацію разом із капітальним ремонтом усієї країни й усіма реформами нам треба невпинно й безжалісно проводити. Бо якщо ми цього не зробимо, за нас цього не зробить ніхто». І насамкінець В’ячеслав Кириленко закликав членів уряду і народних депутатів підтримати ідею перенесення Дня космонавтики.

Отака відбулася розмова між членами керівництва уряду. Тож доводиться ще раз повторити — дивні речі часом кояться в Україні...

Але про все по-порядку.

Добре, що віце-прем’єри згадали Сергія Корольова (хоча й дещо помилилися в його біографії — він учився в КПІ, але не закінчував його). Та чому вони при цьому забули іншого визначного українця, головного конструктора двигунів ракетоносія «Восток» Валентина Глушка, а в 1970—1980 рр. — генерального конструктора всіх пілотованих систем, «номера другого» радянської космонавтики? Без його двигунів — найпотужніших на той час у світі — не було би польоту Гагаріна. А наприкінці життя Глушко створив надпотужні системи «Енергія» та «Вулкан», які могли забезпечити пілотовані польоти на Місяць і на Марс, — проте тоді це виявилося нікому не потрібним. Варто не забувати й таких членів створеної Корольовим Ради головних конструкторів, як Володимир Челомей і Михайло Янгель, які також доклали зусиль до польоту першого космонавта...

Звісно, в рамках певного розуміння деколонізації можна повністю й остаточно віддати 12 квітня росіянам. Вони не відмовляться. Але чи варто це робити? Адже 12 квітня — це не лише радянське свято; Інтернаціональний статус День космонавтики отримав 1968 року на конференції Міжнародної авіаційної федерації; а 7 квітня 2011 року було ухвалено резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, за якою цей день став мати ще одну назву — Міжнародний день політу людини в космос (International Day of Human Space Flight). Нагадаю, що не випадково саме цього дня 1981 року вперше злетів багаторазовий американський космічний корабель Space Shuttle. Не думаю, що США часів президентства Рональда Рейгана, які таким чином відзначили День космонатики, потребували «декомунізації»... Та головне інше. Віце-прем’єр Кириленко помітив, що Юрій Гагарін був радянським космонавтом, але не помітив того, що це була перша людина планети Земля, яка облетіла свою планету по космічній орбіті...

Щодо космічного поліьоту Леоніда Каденюка, який був здійснений із 19 листопада до 5 грудня 1997 року, то це був політ на борту «човника» Columbia (США), тобто без американців він би не відбувся. При цьому що цікаво: Каденюк за радянських часів готувався до польоту на космічному літаку «Буран», створеному ще одним визначним українцем, головним конструктором Глібом Лозино-Лозинським. А от про участь українців у створенні системи Space Shuttle мені невідомо.

Що ж стосується паралелей між 23 лютого та 12 квітня, то вони відсутні, бо перша дата не має під собою жодного реального підґрунтя, натомість друга є символом здійсненого всім людством «кроку до зірок». А отже, видається, не варто доводити декомунізацію та деколонізацію до абсурду. Тим більше, що віце-прем’єр має рацію — багато що в радянські часи робилося всупереч, а не завдяки, і перший політ космонавта тут не виняток — адже Корольову був замовлений безпілотний орбітальний фоторозвідник «Восток», а він зумів використати це замовлення для прориву людини в навколоземний космос. Та це вже інша історія.

P.S. До березня 2010 року незалежна Україна входила у десятку країн, спроможних самостійно конструювати, будувати, виводити на навколоземну орбіту космічні апарати та керувати ними. Після приходу до влади Віктора Януковича залишилися тільки три компоненти: конструювання, побудова та управління. Справа в тому, що Україна не має космодрому на власній території; тому вона в середині 1990-х стала одним з ініціаторів створення та співвласників міжнародного консорціуму «Морський старт» (Sea Launch), який побудував стартовий космічний комплекс, розташований у Тихому океані поблизу острова Пасхи. Янукович віддав українську частку майнових прав росіянам. Однак Україна й далі залишилася здатною до розробки і виготовлення власних ракетоносіїв та космічних апаратів й управління ними. Але у березні 2014 року «зелені чоловічки», що з’явилися у Криму на заклик того ж Віктора Януковича, захопили у Євпаторії комплекс управління космічними об’єктами. Відтак і цей компонент космічної держави відпав. Тож Україна залишилася у ролі постачальника ракетоносіїв для запусків чиїхось об’єктів і виробником поодиноких супутників, які запускають із закордонних космодромів. Тому нинішні розмови про Україну як «потужну космічну державу» та про «День української космонавтики» видаються надто оптимістичними.

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
Газета: 
Рубрика: